31.Визначні постаті в мистецтві модерну. Національні різновиди модерну(ар нуво, візенський, північний)

Модерн в образотворчому мистецтві

Художники

• Герда Вегенер — Дания;

• Станислав Выспяньский — Польша;

• Морис Дени, Эдмон-Франсуа Аман-Жан, Элизабет Сонрель — Франция;

• Густав Климт — Австрия;

• Жорж Леммен, Фернан Кнопф — Бельгия;

• Альфонс Муха — Чехия;

• Наби, Люсьен Леви-Дюрмэ (Lucien Levy-Dhurmer) — Франция;

• Джованни Сегантини — Италия;

• Ян Тороп — Голландия;

• Жорж де Фёр (Йозеф ван Слейтерс) — Нидерланды;

• Фердинанд Ходлер — Швейцария;

• М. А. Врубель;

• А. Н. Бенуа;

• В. М. Васнецов;

• Р. К. Калмаков;

• С. В. Малютин;

• М. В. Нестеров;

• В. Д. Поленов;

• Л. С. Бакст, К. А. Сомов, Мир искусства — Россия.

АР НУВО (фр.art nouveaux - нове мистецтво) або модерн (фр. moderne - новітній, сучасний) стиль в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві, живопису та скульптурі; можливо, останній єдиний художній стиль в європейському та американському мистецтві кінця 19-початку 20 в. Час його формування - 1890-ті роки, коли художники зробили спробу порвати з тими художніми принципами, які здавалися їм вичерпавшими себе і стереотипними. Живописці і скульптори відкидали принцип наслідування природі, архітектори і дизайнери засуджували копіювання старих стилів. Вони прагнули до стилістичного єдності: щоб картинам і шпалерах, що прикрашає стіни, відповідали меблі, вироби зі скла, столові прилади, а також одяг, ювелірні прикраси і взагалі все, що знаходиться в оформленому ними просторі. Головними особливостями стилю були образна асоціативність, витончений символізм форм і значень, підкреслена декоративність і двомірність зображення, біг звивистих гнучких ліній, площинні візерунки. Було не важливо, призначався чи такий лінеарний декор для книжкової обкладинки або для фасаду будівлі.

Джерела ар нуво різноманітні, до них можна віднести стиль рококо, кельтське мистецтво Ірландії і Шотландії, пізню, «полум'яніючу» готику, а також яванские батики, етруську вазопис і особливо японську гравюру на дереві. Однак безпосереднім провісником тих художніх ідей, які будуть розвинуті майстрами ар нуво, стало «Рух мистецтв і ремесел», що виникло в Англії в 1880-і. Стиль ар нуво придбав інтернаціональний статус і швидко поширився по всій Європі і обом Америкам.

У Великобританії риси, характерні для нового стилю, з'явилися в оформленні книг вже з початку 1880-х. Одним з найбільш відомих художників-графіків ар нуво був Обрі Бердслі, його ексцентричні малюнки не стільки ілюстрували конкретні епізоди літературного твору, скільки служили своєрідним коментарем до них, зміст якого виходило далеко за межі тексту.

Біля витоків французького ар нуво стояли Поль Гоген і художники його кола. Найбільш відомим майстром ар нуво у Франції був Анрі де Тулуз-Лотрек. Важливу роль у розвитку ар нуво у Франції зіграли архітектор Ектор Гімар (1867-1942), який оформив входи станцій паризького метро чавунними гратами з орнаментами зі стилізованих орхідей, ювелір Рене і художник по склу та меблів Еміль Галле (1846-1904). Значне місце в мистецтві ар нуво належить відомим бельгійським архітекторам Анрі ван де Велде (1863-1957) і Віктору Орта (1861-1947); Брюссель був центром розвитку цього стилю на ранньому етапі. Ар нуво мав безліч послідовників і в Німеччині, де він отримав назву «югендстіль». В Іспанії архітектор Антоніо Гауді створив, мабуть, найбільш індивідуальний і оригінальний варіант ар нуво.У США архітектор Луїс Салліван (1856-1924) використовував орнаменти в стилі ар нуво для прикраси фасадів спроектованих їм будівель. Провідним представником ар нуво був Луїс Комфорт Тіффані, живописець і художник по склу. Він винайшов унікальне скло з райдужним відливом, яке назвав favrile і використовував при виготовленні своїх знаменитих ваз і ламп у формі квітів.

Віденська сецесія (нім. Wiener Secession/Sezession) — спілка митців з міста Відень, що започаткували нові образи в мистецтві від візерунків до архітектури. Віденська сецесія — австрійський різновид глобального мистецького руху так званої доби «кінця століття». Австрійський різновид стилю ар нуво мав поширення також в Угорщині, Польщі, на західних землях України, в Чехії.

Загальна характеристика

Настояний на протиріччях самої реальності, стиль був дещо усеядним, усепоглинаючим. Декларуючи відмову від історизму, стиль не відмовлявся від попередньої історії, давньогрецьких міфів, біблійних сюжетів, алегорій, активно додав до них запозичення гнучких природних форм і образів мистецтва Далекого Сходу — Китаю, Японії.

Символічно, що афіша про Першу виставку Сецесіона 1898 р. мала зображення двобою з Мінотавром, за яким спостерігає Афіна. Афіша Берлінського сецесіона 1900 р. зображувала алегорію живопису, жінку з палітрою, що роздмухувала смолоскип мистецтва.

Віденська сецесія офіційно заснована 3 квітня 1897 р. місцевими митцями, серед яких

• Густав Клімт(1862—1918)

• Коломан Мозер (1868—1918)

• Йозеф Хофман (1870—1956)

• Макс Курцвайль

• Ернст Штор

• Вільгельм Ліст

• Еміль Орлик (1970—1932)

• Йозеф Ольбріх (1867—1908)тощо.

Вони поривали з панувавшими в Віденському Будинку художників консервативними і помертвілими академічними настановами. Зразками для себе вони оголосили ідеї і образи, розроблені Берлінським та Мюнхенським сецесіонами, сформованими раніше.