14 Інтер’єр рококо

Стиль рококо став блискучим завершенням стиля бароко. Якщо для бароко необхідна вся гамма емоцій – від радості до трагедії, то для тих, хто насолоджуються рококо потрібні лише вишукані, тонкі та витончені емоції. «Витончений» – це ключове слово даної епохи. Натхненником стиля рококо став італієць Ж. О. Месон 'є, в творах якого вперше з'являються химерні асиметричні форми, зокрема – мотив капризно зігнутої раковини (rocaile – звідки і французьке rococo).

Більшість будівель рококо – це приватні будинки та заміські палаци французької знаті. Кімнати в них розташовувалися не анфіладою, а утворювали асиметричні композиції. В центрі, зазвичай, розташовувався парадний зал (салон). Кути кімнат закруглюються, всі стіни прикрашаються різьбленими панелями, позолоченими орнаментами і дзеркалами, які візуально розширюють простір, надаючи йому невизначеності. Кімнати стають трохи менше і нижче, створюючи атмосферу інтимності, характерну для будуарів.

У колориті переважають ніжні пастельні тони. Найбільш популярними колірними поєднаннями є такі: біле з блакитним, зеленим або рожевим, крім того, неодмінно має бути золотий колір.

Саме в епоху рококо вперше виникає уявлення про інтер'єр, як цілісний ансамбль: стильова єдність будівлі та внутрішнього інтерьєра – стін, стелі, підлоги, меблів, декоративного оздоблення. Ніколи раніше інтер'єр так точно не відповідав характеру життєвого укладу. Всі предмети інтер'єра виготовлені так, щоб створювати найбільш комфортну обстановку.

Для меблів стиля рококо характерна повна відмова від автономності окремих елементів конструкцій, симетрії та прямих ліній. Головним стає прагнення розчинити деталі в загальному об’ємі предметів. Недарма меблі рококо здається нібито відлитими з однієї пластичної маси.

В декоративному оздобленні меблів перевага надається бронзовим накладкам. Іноді вся поверхня предметів оброблялася кольоровими лаками і теж декорувалася накладками або золоченою різьбою.

Безтурботне життя світських салонів було зосереджено навколо жінки, і капризи світських манірниць задають основний тон: витончено-декоративний і легковажний. З'являються суто жіночі предмети меблів. Це секретер на високих ніжках з відкидною дошкою і безліччю потайних відділень; картоньєрка (шафка для паперів); туалет з відкидним дзеркалом і різноманітні тумбочки.

Головним елементом в інтерьєрі рококо є безумовно камін: невисокий, покритий мармурової плитою і заставлений канделябрами, годинниками, порцеляновими дрібничками та іншими прикрасами. Над ним зазвичай вішалося дзеркало в розкішній рамі.

15 Декор та орнамент у класичному дпм

- в основе эстетики классицизма - принципы рационализма, обусловили взгляд на художественные произведения как на плод разума и логики, торжествующих над хаосом и текучестью чувственно воспринимаемой жизни. Эстетической ценностью в классицизме обладает лишь непреходящее, неподвластное времени.

- огромное значение общественной функции искусства - новые этические нормы, формирующие образ героев классицизма: стойкость перед жестокостью судьбы и превратностями бытия, подчинение личного общему, страстей — долгу, разуму, верховным интересам общества, законам мироздания.

- ориентация на разумное начало, на непреходящие образцы, определила нормативность требований эстетики классицизма, регламентацию художественных правил, строгую иерархию жанров — от "высоких" (исторический, мифологический, религиозный) до "низких", или "малых" (пейзаж, портрет, натюрморт); каждый жанр имел строгие содержательные границы и чёткие формальные признаки.

Интерьер классицизма. - ясность пространственных членений, мягкость цветов. - широко используются в монументально-декоративной живописи перспективные эффекты, но принципиально отъединялось пространство иллюзорное от реального.

ДПИ.

В декоративно-прикладном искусстве русского классицизма выделяются художественная лепка и резьба в архитектуре, изделия из бронзы, чугунное литьё, фарфор, хрусталь, мебель, штофные ткани и пр.

Самым ярким символом стиля эпохи классицизма является античная колонна с ее четкими прямыми линиями. В орнаменте классицизма преобладают античные растительные мотивы (меандр, акант, пальметты). Характерные украшения стиля классицизма это скульптуры, большие алебастровые вазы, настенные панно и лепнина. В XVII — начале XIX в. одними из ведущих художественных стилей становятся классицизм и его завершающая фаза ампир, идейными вдохновителями которых стали античность, Возрождение, культура Древнего Египта. Классицизм привнес в декор и орнамент простые и строгие мотивы, в которых наиболее популярными были цветочные гирлянды и корзины цветов, розетки, фестоны, грифоны и сфинксы, фавны и купидоны, герои мифологических сюжетов и др.

Многие декоративные мотивы характерны и для классицизма, и для ампира.«Невольно возникает вопрос, в чем же заключается разница? В том, что, стремясь к выражению художественного замысла, мастера по-разному видят красоту древнего мира. Классицизм ищет в античности вдохновения, но он далек от археологически скрупулезной точности передачи. В сущности, ампир тоже далек от нее, но он тешит себя этой иллюзией. Оба стиля насыщаются античными образами, но если первый ищет простоты, отдыха от излишеств рококо, легких линий, нежных красок, тонкой гармонии, то второй мужествен, строг и холоден. Классицизм приветлив, ампир суров. Классицизм мягок и светел, ампир торжественен и помпезен».