- •4. Модернізація як прояв між цивілізаційної взаємодії Заходу й Сходу
- •5. Основні риси індійської цивілізації
- •6.Цивілізаційні особливості китайського суспільства
- •7.Базові ціності мусульманської цивілізації
- •8.Ірак, Сірія, Ліван, Палестина у 17 - пер пол. 19 ст
- •9.Особливості японської соціокультурної системи 17-18 ст
- •10. Соціально- економічний та політичний розвиток Османської імперії у др. Пол. 19 ст.. Режим зулюму .Перетворення імперії в напів колонію.
- •11. Соціально-економічний розвиток Китаю в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •12. Криза режиму Токугава
- •13. Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині хіх- на початку хх ст..
- •14. Особливості соціально-економічного розвитку народів Тропічної і Південної Африки у хvііі – хіх
- •15. Посилення колоніальної експлуатації Індії в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •16. Бабідські повстання 1848-1852 рр. В Ірані та їх історичне значення. Бехаїзм.
- •17. Боротьба сомалійського народу проти колоніального поневолення в кінці хіх – початку хх ст.
- •18. Зовнішня політика Японії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •19. Боротьба народів Західної Африки за незалежність в останній третині хіх – початку хх ст.
- •20. Політика «самопосилення» правлячих кіл Китаю (1860-1895) та її наслідки для країни.
- •26. Становище в таборі тайпінів 1857-1860рр. Проект реформ Хун Женганя.
- •27. Виникнення «Східного питання» та його загострення в 1пол xiXcт. Східна війна 1853-1856рр та і наслідки для Османської імперії.
- •29. I етап іранської революції «Доповнення до основного закону».
- •30. Економічний і політичний розвиток Османської імперії в XVII-xviiIcт. Розклад військово-ленної системи..
- •32. Рух «нових» османів у Туреччині. Мідхат-паша. Конституція 1876 року та її значення.
- •33. Устрій і соціально-економічна політика тайпінської держави. «Земельна система Небесної династії» та її оцінка в історіографії.
- •34. Соціально-економічний та політичний розвиток китаю у xvіі- хvііі ст. Особливості соціальної структури і роль кунфуціанства.
- •35. Селянське повстання в кореї 1893-1894 рр. Поневолення країни Японією.
- •36. Другий етап Іранської революції. Причини поразки та історичне значення революції.
- •37.Проведення буржуазних реформ в Японії в кінці 60-70-х років хіх століття.
- •38.Рух за свободу і народні права. Прийняття конституції в Японії.
- •39.Боротьба зулусів проти колонізаторів у 30-70-х роках. Чака Зулу.
- •40. Реформаторський рух у Китаї та причини його поразки (1895-1898 рр.)
- •48. Виникнення буржуазно – національного руху в Індії. Утворення Індійського національного конгресу. Діяльність б. Г. Тілака.
- •50. Визрівання революційної ситуації в Китаї (1905-1910 рр.). Маневри цінського двору та конституційний рух.
- •51. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Утворення пас
- •52. Зовнішня політика Китаю в другій пол. Xvіі-xvііі ст.
- •53. Повстання в Східній Африці та визрівання революційної ситуації в Османській імперії (1905-1907)
- •54. Боротьба ефіопського народу проти англійських та італійських колонізаторів. Битва під Адуа та її значення
- •55. Атифеодальні постання в Індії в др. Пол. Xvіі - першій пол. Xvііі ст. Причини розпаду імперії Моголів
- •56.Насильницьке «відкриття» Японії
- •57.Вплив колоніальної політики європейських держав на розвиток Тропічної і Південної Африки
- •60.Реформи Амір Нізама
- •61. Боротьба народів Півд.- Зах. Африки проти колонізаторів у іі пол.. Хіх.- поч.. Хх ст.
- •63. Перетворення Ірану в напівколонію. Зародження буржуазно- національного руху.
- •64. Повстання в Стамбулі 1730 р.
- •65. Боротьба Юань Шикая за встановлення диктатури. «Друга революція». Поразка революції.
- •66. Визвольна війна алжирців проти французьких колонізаторів під проводом Абд-аль-Кадіра.
- •67.Початок перетворення Китаю в напівколонію. Доктрина хея
- •68.Масові антиколоніальні виступи в Індії в 1908р. Процес Тілака
- •69. Утворення Дурранійської держави її політичний лад та соціально економічні відносини
- •70.Японія напередодні і в роки першої світової війни
- •71 Перші колоніальні захоплення європейських держав в Азії, і Африці
- •86.Основні риси соціально-політичного й економічного розвитку держав Індокитаю в ост.XIX – поч. XX ст.
- •89.Державні утворення у народів Тропічної й Південної Африки у 2 пол.17 – поч.. 19 ст. Роль работоргівлі
- •90.Перша англо-афганська війна та її наслідки.Реформа Шер Алі-хана
- •91.Соціально-економічний і політичний розвиток Філіппін в останній третині хіх- початку хх ст.
- •95. Аравія у хvііі - першій п. Хіх ст. Ваххабізм.
- •97. Соціально-економічний і політичний розвиток Аравії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •98. Африка на початку нового часу. Особливості соціально-економічних відносин. Державні утворення.
- •99. Визвольна боротьба філіппінців у другій половині хіх-початку хх ст..
- •101. Китай у роки першої світової війни
- •102. Повстання алжирців у 1871 р. Та його придушення.
17. Боротьба сомалійського народу проти колоніального поневолення в кінці хіх – початку хх ст.
На почату ХІХ ст. Сомалійський півострів був поділений на три колонії: Британську, Французьку та Італійську Сомалі. Із відкриттям у 1869 р. Суецького каналу зросло значення Сомалійського півострова. Договір про купівлю порту Обок був укладений Францією ще у 1862 р., однак тільки у 1884 р. офіційно призначило Лагарда комендантом Обона. За 4 роки Франція уклала договори і захопила порт Джібуті. У 1896 р. ці території були об’єднані у колонію «Французький берег Сомалі».
Англія за 1884-1886 рр. заключила ряд договорів і отримала територію між портами Зейла, Бербера, Бульхар. Аналогічно поступила Італія. В британській частині Сомалі (Сомаліленд) колоніальну адміністрацію очолив генеральний консул, який мав необмежену законодавчу, виконавчу ф судову владу. У його розпорядженні перебували фінанси, військові гарнізони. Колонія служила стратегічним плацдармом Англії в зоні Червоного моря та Індійського океану. Питання про економічний розвиток Сомаліленду не ставилося. Населення колонії позбавлене політичних прав, займалося кочовим скотарством і примітивним землеробством. В Італійському Сомалі проводилося масове вилучення земель у селян для створення плантаційних господарств по вирощенню бананів, цукрової тростини. Запроваджувалось рабство.
Внаслідок такої політики сомалійці почали чинити опір, але він мав стихійний, неорганізований характер. Проте з 1899 р. боротьба набуває організаційного характеру. Очолив боротьбу Мухамед Абдала Хасан. Рух прийняв релігійне забарвлення, хоча з самого початку був національно-визвольним, а також направлений проти англійців, пізніше проти італійців.
Повстання охопило самі різні стани суспільства:
• селянів-землеробів;
• кочових скотарів;
• рабів;
• мусульманське духовенство;
• частину родової знатті;
• буржуазії.
Сам Мухамед Абдала Хасан був вихідцем із кочівників, здійснив декілька паломництв в Мекку , де вступив в засновану Саліхом релігійну секту і став відданим прихильником його вчення. В 1899 р. він зібрав у Бурао (Англ. Сомалі) прихильників. До кінця 1900 р. майже уся територія Англ. частини Сомалі та частина Італійської були охоплені повстанням. Чисельність армії Мухамеда Абдали Хасана нараховувала 5 тис. осіб. Тактика повстанців полягала у веденні партизанської боротьби, сила полягала в тому, що напади були швидкі та неочікувані.
Перша велика битва відбулась в Самалехе («Харадиг»),(«Криваве місце»), де повстанці зазнали поразки. У битві Фардіднії 17 червня 1901 р. англійці відступили до Бурао. У 1902 р. кількість повстанців сягнула 12 тис., 10 з яких були вершники. В битвах при Єріго і Гумбуру повстанці перемогли. В січні 1904 р. відбувся бій при Джідбалех в яком у зазнали поразки повстанці. Проте у 1905 р. була підписана угода з Італією, за якою виділялась територія в долині Ногаль.
Після 1910 р. діяльність Мухамеда Абдали Хасана і його радників приймає нові риси, а саме ліквідувати міжплемінні чвари. В 1913 р. було збудовано багато оборонних споруд в багатьох місцях (Міраші). В 1913-1914 рр. повстанці завдали ряд поразок англійцям при Дул-Мадобе, Бурао, Бербере. Після І Священної війни повстання зазнало поразки.