- •4. Модернізація як прояв між цивілізаційної взаємодії Заходу й Сходу
- •5. Основні риси індійської цивілізації
- •6.Цивілізаційні особливості китайського суспільства
- •7.Базові ціності мусульманської цивілізації
- •8.Ірак, Сірія, Ліван, Палестина у 17 - пер пол. 19 ст
- •9.Особливості японської соціокультурної системи 17-18 ст
- •10. Соціально- економічний та політичний розвиток Османської імперії у др. Пол. 19 ст.. Режим зулюму .Перетворення імперії в напів колонію.
- •11. Соціально-економічний розвиток Китаю в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •12. Криза режиму Токугава
- •13. Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині хіх- на початку хх ст..
- •14. Особливості соціально-економічного розвитку народів Тропічної і Південної Африки у хvііі – хіх
- •15. Посилення колоніальної експлуатації Індії в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •16. Бабідські повстання 1848-1852 рр. В Ірані та їх історичне значення. Бехаїзм.
- •17. Боротьба сомалійського народу проти колоніального поневолення в кінці хіх – початку хх ст.
- •18. Зовнішня політика Японії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •19. Боротьба народів Західної Африки за незалежність в останній третині хіх – початку хх ст.
- •20. Політика «самопосилення» правлячих кіл Китаю (1860-1895) та її наслідки для країни.
- •26. Становище в таборі тайпінів 1857-1860рр. Проект реформ Хун Женганя.
- •27. Виникнення «Східного питання» та його загострення в 1пол xiXcт. Східна війна 1853-1856рр та і наслідки для Османської імперії.
- •29. I етап іранської революції «Доповнення до основного закону».
- •30. Економічний і політичний розвиток Османської імперії в XVII-xviiIcт. Розклад військово-ленної системи..
- •32. Рух «нових» османів у Туреччині. Мідхат-паша. Конституція 1876 року та її значення.
- •33. Устрій і соціально-економічна політика тайпінської держави. «Земельна система Небесної династії» та її оцінка в історіографії.
- •34. Соціально-економічний та політичний розвиток китаю у xvіі- хvііі ст. Особливості соціальної структури і роль кунфуціанства.
- •35. Селянське повстання в кореї 1893-1894 рр. Поневолення країни Японією.
- •36. Другий етап Іранської революції. Причини поразки та історичне значення революції.
- •37.Проведення буржуазних реформ в Японії в кінці 60-70-х років хіх століття.
- •38.Рух за свободу і народні права. Прийняття конституції в Японії.
- •39.Боротьба зулусів проти колонізаторів у 30-70-х роках. Чака Зулу.
- •40. Реформаторський рух у Китаї та причини його поразки (1895-1898 рр.)
- •48. Виникнення буржуазно – національного руху в Індії. Утворення Індійського національного конгресу. Діяльність б. Г. Тілака.
- •50. Визрівання революційної ситуації в Китаї (1905-1910 рр.). Маневри цінського двору та конституційний рух.
- •51. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Утворення пас
- •52. Зовнішня політика Китаю в другій пол. Xvіі-xvііі ст.
- •53. Повстання в Східній Африці та визрівання революційної ситуації в Османській імперії (1905-1907)
- •54. Боротьба ефіопського народу проти англійських та італійських колонізаторів. Битва під Адуа та її значення
- •55. Атифеодальні постання в Індії в др. Пол. Xvіі - першій пол. Xvііі ст. Причини розпаду імперії Моголів
- •56.Насильницьке «відкриття» Японії
- •57.Вплив колоніальної політики європейських держав на розвиток Тропічної і Південної Африки
- •60.Реформи Амір Нізама
- •61. Боротьба народів Півд.- Зах. Африки проти колонізаторів у іі пол.. Хіх.- поч.. Хх ст.
- •63. Перетворення Ірану в напівколонію. Зародження буржуазно- національного руху.
- •64. Повстання в Стамбулі 1730 р.
- •65. Боротьба Юань Шикая за встановлення диктатури. «Друга революція». Поразка революції.
- •66. Визвольна війна алжирців проти французьких колонізаторів під проводом Абд-аль-Кадіра.
- •67.Початок перетворення Китаю в напівколонію. Доктрина хея
- •68.Масові антиколоніальні виступи в Індії в 1908р. Процес Тілака
- •69. Утворення Дурранійської держави її політичний лад та соціально економічні відносини
- •70.Японія напередодні і в роки першої світової війни
- •71 Перші колоніальні захоплення європейських держав в Азії, і Африці
- •86.Основні риси соціально-політичного й економічного розвитку держав Індокитаю в ост.XIX – поч. XX ст.
- •89.Державні утворення у народів Тропічної й Південної Африки у 2 пол.17 – поч.. 19 ст. Роль работоргівлі
- •90.Перша англо-афганська війна та її наслідки.Реформа Шер Алі-хана
- •91.Соціально-економічний і політичний розвиток Філіппін в останній третині хіх- початку хх ст.
- •95. Аравія у хvііі - першій п. Хіх ст. Ваххабізм.
- •97. Соціально-економічний і політичний розвиток Аравії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •98. Африка на початку нового часу. Особливості соціально-економічних відносин. Державні утворення.
- •99. Визвольна боротьба філіппінців у другій половині хіх-початку хх ст..
- •101. Китай у роки першої світової війни
- •102. Повстання алжирців у 1871 р. Та його придушення.
12. Криза режиму Токугава
Глибока криза феодальних відносин і загострення класової боротьби сильно похитнули престиж режиму Токугава. Поряд з антифеодальними виступами народних мас до кінця першої половини XIX століття активізується і феодальна опозиція проти сьогунату, що прагнула замінити сьогунат який-небудь інший різновидом феодальної влади. Її ідеологи висунули гасло відновлення «законної» імператорської влади.
Одним із проявів політичної кризи токугавского режиму була стала очевидною неспроможність політики "закриття" країни.
Князі прибережних районів почали встановлювати контрабандні зв'язку з іноземними кораблями, що плавали у берегів Японії. Збільшувалося число японців, які знають голландська мова, що цікавляться європейською культурою. У 1843 р. сегун видав нову інструкцію про взаємини з іноземцями, яка підтверджувала колишні заборони, але котра дозволяла іноземним кораблям запасатися вугіллям і водою в НЕ-яких портах Японії. Одночасно японські власті звернулися до голландців з проханням інформувати їх про новинки європейської культури, надіслати моделі машин, примірники книг і газет.
13. Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині хіх- на початку хх ст..
Регіон р. Конго мав к ілька специфічних особливостей.
1.велика роздрібленість етнічного складу населення (велика кількість маленьких етносів, хоча вони всі говорили на споріднених мовах банту)
2.гальмівний вплив на розвиток суспільства регіону мала работоргівля європейська, а у 18-19 ст. арабська.
3.певну роль відігравав екологічний чинник(негативний).
4.дослідники виділяють у даний регіонів. Західний най розвинутий, Пд. Частина і Пн частина - найвищий рівень розвитку.
Спочатку ця територія стала сферою впливу португальців ,а згодом з 2-ї половини ХХ ст.. проявляє болгарія.
Слідом за головними хижаками на шлях колоніальної експансії вступила Бельгія, велика буржуазія якої вміло використовувала суперечності між великими державами. У 1876 р. бельгійський король Леопольд II скликав у Брюсселі міжнародну географічну конференцію з питань вивчення Африканського континенту. На ній були засновані очолена Леопольдом «Міжнародна асоціація для дослідження і цивілізації Центральної Африки» та її філія «Міжнародна асоціація Конго». Від імені останньої Леопольд направив відомого мандрівника Г. Стенлі досліджувати басейн Конго.
Цей великий район був знекровлений работоргівлею. Держави Куба (Бакуба), Луба (Балуба) і Лунда (балунда) переживали глибокий занепад і розпалися на уділи. Велика частина Луби була підпорядкована завойовниками, які прийшли з району оз. Танганьїка. Їхній ватажок Мсірі очолив державне утворення в Катанге, але і воно ослабилось безперервними повстаннями підкорених племен і народ-ностей. Посилювалися межплеменная роз'єднаність і ворожнеча. Реальна влада належала вождям племен.
На такому тлі розгорнулася діяльність Стенлі. Він заключив більше чотирьохсот договорів про поступку і передачу під суверенітет «Міжнародної асоціації Конго» територій племен. У 1883 р. Стенлі Запросив у Леопольдвіль (Кіншаси) правителів і вождів низин Конго і домігся від них підписання загального договору про встановлення протекторату асоціації над їх володіннями. Ці території стали ядром майбутньої бельгійської колонії.
Використовуючи міжплемінних ворожнечу, Леопольд сформував з конголезців наймані війська і з їх допомогою захоплював великі райони, які за Берлінським угодою по винни 'були увійти до «Вільна держава Конго». В кінці 80-х - початку 90-х років йшли наполегливі бої в басейні Кванго-Касаї, де балунда чинили запеклий опір колонізаторам. У 1891 р. Леопольд уклав угоду з групою ділків, що утворили «Компанію Катанги». Компанія, якій передавалося право на експлуатацію величезних копалин багатств, брала на себе фінансування та організацію військових експедицій. Тим часом правитель Катанги Мсірі рішуче відмовлявся визнати верховну владу леопольдовско-го «держави». Тільки після його смерті бельгійцям вдалося тут закріпитися.
Народи Конго наполегливо чинили опір колонізаторам. Проти загарбників інший раз виступали і солдати-конголезці, найняті бельгійцями. Так, влітку 1895 спалахнуло повстання солдатів народності батетела, яке поставило колонізаторів в скрутне становище. Однак племінна ворожнеча і роз'єднаність завадили народам Конго ефективно боротися з європейськими загарбниками.
Серед виступів слід звернути увагу на 2 великі повстання вояків батетело.
1- ше сполахнуло в липні 1895 р.. воно стало першим народним рухом у басейні р.Конго, який мав елемент організованого. Воно готовилося заздалегідь. Мета – обєднати бататело і розбити противника. На чолі повстання стали створене військо яке налічувало 5 -10 тис. вояків з них більше 1 тис мали вогнепальну зброю. Повстання на перших порах досягло успіху. Вони звільнили ряд військ. Проте у листопаді 1859 р. зазнали поразки. Вони відходять у катану і створюють район де продовжують боротьбу до 1908р.
2-ге повстання спалахнуло на Пн країни у 1908 р. дане повстання характеризувалося. Вони використовували партизанську тактику. Вони вирішили повернутися на батьківщину з Пн. Пд. Оскільки їм не вдалося прорватися вони зайняли територію у районі Великих озер.
1900 р -1902 рр закінчення повстання.
