- •4. Модернізація як прояв між цивілізаційної взаємодії Заходу й Сходу
- •5. Основні риси індійської цивілізації
- •6.Цивілізаційні особливості китайського суспільства
- •7.Базові ціності мусульманської цивілізації
- •8.Ірак, Сірія, Ліван, Палестина у 17 - пер пол. 19 ст
- •9.Особливості японської соціокультурної системи 17-18 ст
- •10. Соціально- економічний та політичний розвиток Османської імперії у др. Пол. 19 ст.. Режим зулюму .Перетворення імперії в напів колонію.
- •11. Соціально-економічний розвиток Китаю в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •12. Криза режиму Токугава
- •13. Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині хіх- на початку хх ст..
- •14. Особливості соціально-економічного розвитку народів Тропічної і Південної Африки у хvііі – хіх
- •15. Посилення колоніальної експлуатації Індії в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •16. Бабідські повстання 1848-1852 рр. В Ірані та їх історичне значення. Бехаїзм.
- •17. Боротьба сомалійського народу проти колоніального поневолення в кінці хіх – початку хх ст.
- •18. Зовнішня політика Японії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •19. Боротьба народів Західної Африки за незалежність в останній третині хіх – початку хх ст.
- •20. Політика «самопосилення» правлячих кіл Китаю (1860-1895) та її наслідки для країни.
- •26. Становище в таборі тайпінів 1857-1860рр. Проект реформ Хун Женганя.
- •27. Виникнення «Східного питання» та його загострення в 1пол xiXcт. Східна війна 1853-1856рр та і наслідки для Османської імперії.
- •29. I етап іранської революції «Доповнення до основного закону».
- •30. Економічний і політичний розвиток Османської імперії в XVII-xviiIcт. Розклад військово-ленної системи..
- •32. Рух «нових» османів у Туреччині. Мідхат-паша. Конституція 1876 року та її значення.
- •33. Устрій і соціально-економічна політика тайпінської держави. «Земельна система Небесної династії» та її оцінка в історіографії.
- •34. Соціально-економічний та політичний розвиток китаю у xvіі- хvііі ст. Особливості соціальної структури і роль кунфуціанства.
- •35. Селянське повстання в кореї 1893-1894 рр. Поневолення країни Японією.
- •36. Другий етап Іранської революції. Причини поразки та історичне значення революції.
- •37.Проведення буржуазних реформ в Японії в кінці 60-70-х років хіх століття.
- •38.Рух за свободу і народні права. Прийняття конституції в Японії.
- •39.Боротьба зулусів проти колонізаторів у 30-70-х роках. Чака Зулу.
- •40. Реформаторський рух у Китаї та причини його поразки (1895-1898 рр.)
- •48. Виникнення буржуазно – національного руху в Індії. Утворення Індійського національного конгресу. Діяльність б. Г. Тілака.
- •50. Визрівання революційної ситуації в Китаї (1905-1910 рр.). Маневри цінського двору та конституційний рух.
- •51. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Утворення пас
- •52. Зовнішня політика Китаю в другій пол. Xvіі-xvііі ст.
- •53. Повстання в Східній Африці та визрівання революційної ситуації в Османській імперії (1905-1907)
- •54. Боротьба ефіопського народу проти англійських та італійських колонізаторів. Битва під Адуа та її значення
- •55. Атифеодальні постання в Індії в др. Пол. Xvіі - першій пол. Xvііі ст. Причини розпаду імперії Моголів
- •56.Насильницьке «відкриття» Японії
- •57.Вплив колоніальної політики європейських держав на розвиток Тропічної і Південної Африки
- •60.Реформи Амір Нізама
- •61. Боротьба народів Півд.- Зах. Африки проти колонізаторів у іі пол.. Хіх.- поч.. Хх ст.
- •63. Перетворення Ірану в напівколонію. Зародження буржуазно- національного руху.
- •64. Повстання в Стамбулі 1730 р.
- •65. Боротьба Юань Шикая за встановлення диктатури. «Друга революція». Поразка революції.
- •66. Визвольна війна алжирців проти французьких колонізаторів під проводом Абд-аль-Кадіра.
- •67.Початок перетворення Китаю в напівколонію. Доктрина хея
- •68.Масові антиколоніальні виступи в Індії в 1908р. Процес Тілака
- •69. Утворення Дурранійської держави її політичний лад та соціально економічні відносини
- •70.Японія напередодні і в роки першої світової війни
- •71 Перші колоніальні захоплення європейських держав в Азії, і Африці
- •86.Основні риси соціально-політичного й економічного розвитку держав Індокитаю в ост.XIX – поч. XX ст.
- •89.Державні утворення у народів Тропічної й Південної Африки у 2 пол.17 – поч.. 19 ст. Роль работоргівлі
- •90.Перша англо-афганська війна та її наслідки.Реформа Шер Алі-хана
- •91.Соціально-економічний і політичний розвиток Філіппін в останній третині хіх- початку хх ст.
- •95. Аравія у хvііі - першій п. Хіх ст. Ваххабізм.
- •97. Соціально-економічний і політичний розвиток Аравії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •98. Африка на початку нового часу. Особливості соціально-економічних відносин. Державні утворення.
- •99. Визвольна боротьба філіппінців у другій половині хіх-початку хх ст..
- •101. Китай у роки першої світової війни
- •102. Повстання алжирців у 1871 р. Та його придушення.
102. Повстання алжирців у 1871 р. Та його придушення.
На початку 1871 р. піднялися в Кабилии обидва шейха Ель-Мокрані і Бен-Алі-Шериф, які досягли завдяки наданим їм перш французьким урядом почестей і річним змістом великого значення. До них скоро приєднався і Ель-Гадад, глава ордена Сіді-Абдер-Раман Ель-Талеб, внаслідок чого повстання отримало преобладающе релігійний характер. Хоча французи залишалися переможцями всякий раз, коли справа доходила до відкритого бою, тим не менше, у міру поширення повстання вони змушені були обмежитися лише обороною укріплених місць. Навесні 1871 р. майже вся А. перебувала в руках повсталих; багато прибережні міста, як Делліс, Джіджелі і Шерчелль, були оточені з усіх боків і могли взаємодіяти з Алжиром лише морем. Лише після закінчення франко-пруської війни і знищенні Комуни французи знову отримали можливість перейти в наступ і втихомирити повсталих протягом літа 1871 р.
МУКРАНІ ПОВСТАННЯ 1871— 72— повстання араб. і кабільських племен Алжіру проти франц. колоніального панування. Було викликано загарбанням франц. колоніальною владою земель корінного населення, відправкою у Францію алжірських солдатів та ін. Почалося в окрузі Мерджана. Повстання очолили правитель цієї округи Сі аль-Хадж Мухаммед Му крані, а після його смерті — його брат Ахмед Бу Мезарг. Повстанці (гол. чин. селяни і кочовики) оволоділи майже всією сх. частиною Алжіру. Роз'єднаність повстанців привела до розгрому їх осн. сил у липні 1871. В січні 1872 було ліквідовано останні вогнища повстання.
Алжирці очистили майже весь схід країни від французів. Але після закінчення війни повстанці розгромлені. Після цього великих повстань немає. Всі землі підлягали примусовому переділу. 90% земель захоплені невеликою групою французьких латифундистів. Населення поділено на 2 частини - громадяни Франції (меншість) і піддані Франції (араби і бербери).