- •4. Модернізація як прояв між цивілізаційної взаємодії Заходу й Сходу
- •5. Основні риси індійської цивілізації
- •6.Цивілізаційні особливості китайського суспільства
- •7.Базові ціності мусульманської цивілізації
- •8.Ірак, Сірія, Ліван, Палестина у 17 - пер пол. 19 ст
- •9.Особливості японської соціокультурної системи 17-18 ст
- •10. Соціально- економічний та політичний розвиток Османської імперії у др. Пол. 19 ст.. Режим зулюму .Перетворення імперії в напів колонію.
- •11. Соціально-економічний розвиток Китаю в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •12. Криза режиму Токугава
- •13. Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині хіх- на початку хх ст..
- •14. Особливості соціально-економічного розвитку народів Тропічної і Південної Африки у хvііі – хіх
- •15. Посилення колоніальної експлуатації Індії в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •16. Бабідські повстання 1848-1852 рр. В Ірані та їх історичне значення. Бехаїзм.
- •17. Боротьба сомалійського народу проти колоніального поневолення в кінці хіх – початку хх ст.
- •18. Зовнішня політика Японії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •19. Боротьба народів Західної Африки за незалежність в останній третині хіх – початку хх ст.
- •20. Політика «самопосилення» правлячих кіл Китаю (1860-1895) та її наслідки для країни.
- •26. Становище в таборі тайпінів 1857-1860рр. Проект реформ Хун Женганя.
- •27. Виникнення «Східного питання» та його загострення в 1пол xiXcт. Східна війна 1853-1856рр та і наслідки для Османської імперії.
- •29. I етап іранської революції «Доповнення до основного закону».
- •30. Економічний і політичний розвиток Османської імперії в XVII-xviiIcт. Розклад військово-ленної системи..
- •32. Рух «нових» османів у Туреччині. Мідхат-паша. Конституція 1876 року та її значення.
- •33. Устрій і соціально-економічна політика тайпінської держави. «Земельна система Небесної династії» та її оцінка в історіографії.
- •34. Соціально-економічний та політичний розвиток китаю у xvіі- хvііі ст. Особливості соціальної структури і роль кунфуціанства.
- •35. Селянське повстання в кореї 1893-1894 рр. Поневолення країни Японією.
- •36. Другий етап Іранської революції. Причини поразки та історичне значення революції.
- •37.Проведення буржуазних реформ в Японії в кінці 60-70-х років хіх століття.
- •38.Рух за свободу і народні права. Прийняття конституції в Японії.
- •39.Боротьба зулусів проти колонізаторів у 30-70-х роках. Чака Зулу.
- •40. Реформаторський рух у Китаї та причини його поразки (1895-1898 рр.)
- •48. Виникнення буржуазно – національного руху в Індії. Утворення Індійського національного конгресу. Діяльність б. Г. Тілака.
- •50. Визрівання революційної ситуації в Китаї (1905-1910 рр.). Маневри цінського двору та конституційний рух.
- •51. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Утворення пас
- •52. Зовнішня політика Китаю в другій пол. Xvіі-xvііі ст.
- •53. Повстання в Східній Африці та визрівання революційної ситуації в Османській імперії (1905-1907)
- •54. Боротьба ефіопського народу проти англійських та італійських колонізаторів. Битва під Адуа та її значення
- •55. Атифеодальні постання в Індії в др. Пол. Xvіі - першій пол. Xvііі ст. Причини розпаду імперії Моголів
- •56.Насильницьке «відкриття» Японії
- •57.Вплив колоніальної політики європейських держав на розвиток Тропічної і Південної Африки
- •60.Реформи Амір Нізама
- •61. Боротьба народів Півд.- Зах. Африки проти колонізаторів у іі пол.. Хіх.- поч.. Хх ст.
- •63. Перетворення Ірану в напівколонію. Зародження буржуазно- національного руху.
- •64. Повстання в Стамбулі 1730 р.
- •65. Боротьба Юань Шикая за встановлення диктатури. «Друга революція». Поразка революції.
- •66. Визвольна війна алжирців проти французьких колонізаторів під проводом Абд-аль-Кадіра.
- •67.Початок перетворення Китаю в напівколонію. Доктрина хея
- •68.Масові антиколоніальні виступи в Індії в 1908р. Процес Тілака
- •69. Утворення Дурранійської держави її політичний лад та соціально економічні відносини
- •70.Японія напередодні і в роки першої світової війни
- •71 Перші колоніальні захоплення європейських держав в Азії, і Африці
- •86.Основні риси соціально-політичного й економічного розвитку держав Індокитаю в ост.XIX – поч. XX ст.
- •89.Державні утворення у народів Тропічної й Південної Африки у 2 пол.17 – поч.. 19 ст. Роль работоргівлі
- •90.Перша англо-афганська війна та її наслідки.Реформа Шер Алі-хана
- •91.Соціально-економічний і політичний розвиток Філіппін в останній третині хіх- початку хх ст.
- •95. Аравія у хvііі - першій п. Хіх ст. Ваххабізм.
- •97. Соціально-економічний і політичний розвиток Аравії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •98. Африка на початку нового часу. Особливості соціально-економічних відносин. Державні утворення.
- •99. Визвольна боротьба філіппінців у другій половині хіх-початку хх ст..
- •101. Китай у роки першої світової війни
- •102. Повстання алжирців у 1871 р. Та його придушення.
95. Аравія у хvііі - першій п. Хіх ст. Ваххабізм.
Аравійський півострів був найбільш відсталим регіоном арабського світу. Феодальні відносини співіснували тут з вельми сильними пережитками первіснообщинного ладу і досить широко поширеним рабством. Кочівники-бедуїни і осіле населення оазисів розпадалися на безліч часто ворогували між собою племен. Господарські потреби населення Аравії, загроза іноземного поневолення породжували тенденцію до об'єднання князівств.
У Ємені ще в XVII ст. розгорнувся спрямований проти турецьких загарбників об'єднавчий рух, керівник мусульманської секти зейдітів Зейд ібн Алі. Зейдитів займають про-проміжне положення між сунітами і шиїтами. зейдитт утворили незалежний імамат Ємен.Розташований в південно-східній частині Аравійського підвострова Оман в 40-х роках XVIII ст. звільнився від іранської окупації. Він перетворився на сильний імамат. Імам Оману був главою мусульманської релігійної секти ібадітів, що виникла у VIII ст. і названої на ім'я її засновника Абдаллаха ібн Ібада. Більшість населення Оману належить до цієї секти.
Після вигнання в 1783 р. іранців з Бахрейнських островів там виникла незалежне арабське князівство.Захоплене в XVI ст. турками на північному сході Аравійського півострова князівство Кувейт в першій половині XVIII в. також придбало фактичну незалежність від Османської імперіі.
Таким чином, на півдні та сході Аравії тенденція до об'єднання була локалізована межами окремих князівств.
У внутрішніх районах північно-західної частини Аравійського півострова, в князівствах Неджду прапором руху арабських племен стало релігійне вчення вахХабит.Основоположником був недждскій богослов Мухаммед ібн Абд аль-Ваххаба (1703-1787). він став закликати мусульман повернутися до традицій раннього ісламу, відродити «істинну» віру,різко засуджував племінні культи, засновані на доісламських первісних віруваннях. Ваххабіти неробство і предмети розкоші, спів і музику, вживання вина, кави, тютюну. Вважали турецьких пашів відступниками від віри, а султана - лжехаліфом.
Ваххабитское вчення прийняв емір невеликого недждського князівства Дарій-Мухаммед ібн Сауд. Династія Саудідів розгорнула боротьбу за підпорядкування інших князівств, і закінчилася в 1786 р. перетворенням Неджду в єдине феодально-теократичну державу. Після смерті Абд аль-Ваххаба Саудіди стали також і релігійними керівниками ваххабітів і тепер прагнули поширити свою владу за кордони Неджду. Згодом об'єднали, таким чином, під своєю владою майже всю Аравію. Потім розгорнулася боротьба за Сирію і Ірак. Ваххабіти громили війська турецьких пашів, але в Іраку та Сирії вони не зустріли такої підтримки населення, як у Аравії.
96. Культура Китаю другої половини ХVІІ - початку ХХст. ХVІ-ХVІІ ст.. у Китаї були періодом неабиякого розквіту культури. Високого рівня досягло ремесло. У часи імперії Мін розвивались такі галузі, як виробництво шовку, порцеляни, паперу, виплавки металу, видобуток солі. Для виробництва паперу використовували водний двигун. Віддавна Китай славився своєю порцеляною. Цікаві винаходи було зроблено в морській справі. Для боротьби проти ворожих кораблів винайшли водолазний скафандр та найпростіші міни. У XVII в. було видано велика господарська енциклопедія, складена прославленимСюйГуан-ци. Вона висвітлювала розвиток хліборобства й сільськогосподарської техніки у Китаї, а частково у Європі.
З 1772 р. було розпочато збирання всіхпечатни[ книжок, коли-небудь виданих в Китаї. Збір тривав 20 років. Таким шляхом була створена величезна бібліотека, розміщена в книгосховищах в Пекіні й інших містах. Усі книжки було поділено чотирма категорії, чому вся бібліотека отримав назву «Сикуцюаньшу», т. е. «Повне зібрання книжок чотирьох сховищ».
Література.У XVIII в. з'явилося двоє роману, які належать до найзначніших творів всієї літератури феодального Китаю: «Сон в червоному теремі» і «Неофіційна історія конфуціанців».Від найбільшого літературного твори на початку ХІХ в. – роману ЛіЖу-чженя «Квіти у дзеркалі» (1820 р.) до перших віршів поета ХуанЦзунь-сяня (1848 – 1905), присвяченихтайпинскому повстанню, лежить більш як сорокарічна смуга пошуків. Серед таких нових рис найбільшу важливість мало відродження політичної, соціальної поезії. Видатні політичниі діячі: Лін Цзе-сюй, ХунСю-цюань, Ші Да-кай. Їх поетичне творчість стала спробою вивести поезію на широку політичну арену, дати право голосу у життя. Середина ХІХ ст. ознаменована і виникненням у Китаї періодичної преси сучасного типу.
МистецтвоАрхітектура Китаю XVII – XVIII ст. представляє хіба що типкиайского бароко, тобто. стиль, характерний епохи пізнього феодалізму.
З кінця XVIII в. салонні п'єси поступово поступаються місце п'єсам, заснованим на народній музичної драмі, культивованої у провінціїАньхой. На середину в XIX ст. нові п'єси отримують найменування «столичної драми» і стають основним елементом китайського національного театру. На розвиток живопису та особливо прикладного мистецтва, тісно що з кустарним і ремісничим виробництвом, вже у століття позначається європейське вплив. Майстерне різьблення на слонової кості, була віками однією з поширених видів художнього ліплення, вироджується в масове виготовлення дрібничок. Наслідування, повторення лише зовнішніх сторін древніх зразків наводять захоплену підтримку іноземних «цінителів». У ХІХ ст. найпоширенішим виглядом малюнка на порцеляні залишалася синяподглазурная розпис, але її сюжети (зображення гір з водоспадами, квітів, птахів) уже не позичалися художниками з природи, а свідомо списувалися зі старих зразків. Наслідування увійшло звичай настільки, що у виробах навіть позначалося час виробництва; з метою ними часто ставилася стара марка.Єдиним виглядом образотворчих мистецтв, що продовжував поступальний розвиток, була народна картинка – кольорова гравюра. У в XIX ст. в лубок поступово почали проникати соціальні мотиви.
