69. Утворення Дурранійської держави її політичний лад та соціально економічні відносини

Дурранійська держава-історична пуштунська держава, що включала територію сучасних Афганістану, Пакистану, північно-східну частину Ірану й західну частину Індії.[1] Була заснована в Кандагарі у 1747 році полководцем Ахмед-шахом Дуррані.

Правління Надір-шаха завершилось у червні 1747 році, коли його було вбито. Убивство, вірогідно, було заплановано його племінником Алі Колі, хоча немає жодних фактичних доказів на підтримку цієї теорії. Тим не менше, коли командири афганців зустрілись пізніше того ж року поблизу Кандагара на Лойя джиргу (раді), щоб обрати правителя для нової єдиної держави, був обраний Ахмед-шах. Попри те, що він був молодшим за інших кандидатів, на його користь було кілька головних факторів:

• Він був прямим нащадком Асадулли Хана, патріархом клану Садозай — найбільш відомого у племені пуштунів на той час

• Він був, безсумнівно, найбільш харизматичним лідером і досвідченим воїном, який мав у своєму розпорядженні підготовлені, мобільні сили у кілька тисяч кавалеристів

• Не менш важливим є те, що він робив значний внесок до скарбниці Надір-шаха

Ахмед-шах став правителем та прийняв звання «Дуррані» («Перлина перлин»). Назва, можливо, була запропонована, як це стверджують деякі джерела, самим Ахмед-шахом. Пуштуни у подальшому стали відомі як Дуррані, та за їхнім іменем отримала назву й нова держава — Дурранійська імперія.

В 1-й половині 18 ст. в Афганістані остаточно склався феодальний лад, створились прошарки купецтва і знаті

Перша держава на території Афганістану (Дурранійська держава) утворилася в середині XVIII ст. Спроби Великобританії підпорядкувати її в XIX столітті закінчилися провалом. За угодою 1893 року низка районів були відторгнуті по так званій «лінії Дюрана» і приєднані до Британської Індії (нині у складі Пакистану).

70.Японія напередодні і в роки першої світової війни

Настала тривала смуга розгулу реакції та ідейного розброду в лавах японських соціалістів. Тільки Катаяма продовжував вести невтомну роботу, борючись за об'єднання японських робітників, У грудні 1911 йому вдається організувати великий страйк робітників міського транспорту в Токіо. Поліція поспішила заарештувати Катаяма як небезпечного організатора страйків. Єдина організація, легально діяла серед робітників, це так звана Юайкай (Братство), створена в 1912 р. з ініціативи великого капіталіста Сібудзава. Юайкай ставила своїм завданням виховання робітників у дусі співробітництва праці і капіталу і намагалася відвернути увагу пролетаріату від політичної боротьби.

Очолене реформістом Судзукі Бундзен об'єднання Юайкай у міру зростання членської маси ставало, іноді проти волі його керівників, знаряддям вираження невдоволення японських пролетарів своїм безправним становищем і гнітом капіталістичної експлуатації. Але в цілому Юайкай гальмувала розвиток робітничого руху, затримуючи процес його класової консолідації.Вступ Японії в війну 1914 року формально було пояснено виконанням союзницького (англо-японський союз) боргу по відношенню до Англії, з якою Японія вже досить давно розірвала старий нерівноправний договір і уклала партнерську угоду. До початку Першої світової війни відносини між Англією і Японією були безнадійно зіпсовані, тому ніхто б не здивувався, якби Японія відмовилася брати участь у війні. І навіть навпаки, подив і підозру викликало її бажання взяти участь. Головною причиною загострення англо-японських відносин був все той же Китай: Японія намагалася проникнути туди і впровадити свій вплив, підірвавши ще міцні позиції англійців. Незважаючи на те, що в Японії в усіх державних виданнях активно поширювалися виявлення дружнього ставлення до Німеччини та нелюбові до Англії, 23 серпня 1914 Японія оголосила війну Німеччині. Військові дії японців обмежилися взяттям слабкої орендованої Німеччиною території Циндао в Шаньдуні. Японія втратила у війні 2 тис. убитими і пораненими. Головною метою як і раніше залишався Китай, в 1915 році, скориставшись вдалою ситуацією в Європі, японський уряд заявив китайському уряду про свої претензії. Всі вони були викладені в документі, який отримав назву «21 вимога» і представляв собою програму політичного, економічного і військового підпорядкування Китаю Японії. Китай прийняв ці вимоги.Після захоплення німецьких володінь в Китаї і на Тихому океані військові дії Японії проти Німеччини фактично закінчилися. Коли країни Антанти (Росія і Франція) звернулися до японського уряду з проханням про військову допомогу, воно відповіло відмовою.