- •4. Модернізація як прояв між цивілізаційної взаємодії Заходу й Сходу
- •5. Основні риси індійської цивілізації
- •6.Цивілізаційні особливості китайського суспільства
- •7.Базові ціності мусульманської цивілізації
- •8.Ірак, Сірія, Ліван, Палестина у 17 - пер пол. 19 ст
- •9.Особливості японської соціокультурної системи 17-18 ст
- •10. Соціально- економічний та політичний розвиток Османської імперії у др. Пол. 19 ст.. Режим зулюму .Перетворення імперії в напів колонію.
- •11. Соціально-економічний розвиток Китаю в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •12. Криза режиму Токугава
- •13. Боротьба народів басейну р. Конго проти колонізаторів у другій половині хіх- на початку хх ст..
- •14. Особливості соціально-економічного розвитку народів Тропічної і Південної Африки у хvііі – хіх
- •15. Посилення колоніальної експлуатації Індії в останній третині хіх- на початку хх ст..
- •16. Бабідські повстання 1848-1852 рр. В Ірані та їх історичне значення. Бехаїзм.
- •17. Боротьба сомалійського народу проти колоніального поневолення в кінці хіх – початку хх ст.
- •18. Зовнішня політика Японії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •19. Боротьба народів Західної Африки за незалежність в останній третині хіх – початку хх ст.
- •20. Політика «самопосилення» правлячих кіл Китаю (1860-1895) та її наслідки для країни.
- •26. Становище в таборі тайпінів 1857-1860рр. Проект реформ Хун Женганя.
- •27. Виникнення «Східного питання» та його загострення в 1пол xiXcт. Східна війна 1853-1856рр та і наслідки для Османської імперії.
- •29. I етап іранської революції «Доповнення до основного закону».
- •30. Економічний і політичний розвиток Османської імперії в XVII-xviiIcт. Розклад військово-ленної системи..
- •32. Рух «нових» османів у Туреччині. Мідхат-паша. Конституція 1876 року та її значення.
- •33. Устрій і соціально-економічна політика тайпінської держави. «Земельна система Небесної династії» та її оцінка в історіографії.
- •34. Соціально-економічний та політичний розвиток китаю у xvіі- хvііі ст. Особливості соціальної структури і роль кунфуціанства.
- •35. Селянське повстання в кореї 1893-1894 рр. Поневолення країни Японією.
- •36. Другий етап Іранської революції. Причини поразки та історичне значення революції.
- •37.Проведення буржуазних реформ в Японії в кінці 60-70-х років хіх століття.
- •38.Рух за свободу і народні права. Прийняття конституції в Японії.
- •39.Боротьба зулусів проти колонізаторів у 30-70-х роках. Чака Зулу.
- •40. Реформаторський рух у Китаї та причини його поразки (1895-1898 рр.)
- •48. Виникнення буржуазно – національного руху в Індії. Утворення Індійського національного конгресу. Діяльність б. Г. Тілака.
- •50. Визрівання революційної ситуації в Китаї (1905-1910 рр.). Маневри цінського двору та конституційний рух.
- •51. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Утворення пас
- •52. Зовнішня політика Китаю в другій пол. Xvіі-xvііі ст.
- •53. Повстання в Східній Африці та визрівання революційної ситуації в Османській імперії (1905-1907)
- •54. Боротьба ефіопського народу проти англійських та італійських колонізаторів. Битва під Адуа та її значення
- •55. Атифеодальні постання в Індії в др. Пол. Xvіі - першій пол. Xvііі ст. Причини розпаду імперії Моголів
- •56.Насильницьке «відкриття» Японії
- •57.Вплив колоніальної політики європейських держав на розвиток Тропічної і Південної Африки
- •60.Реформи Амір Нізама
- •61. Боротьба народів Півд.- Зах. Африки проти колонізаторів у іі пол.. Хіх.- поч.. Хх ст.
- •63. Перетворення Ірану в напівколонію. Зародження буржуазно- національного руху.
- •64. Повстання в Стамбулі 1730 р.
- •65. Боротьба Юань Шикая за встановлення диктатури. «Друга революція». Поразка революції.
- •66. Визвольна війна алжирців проти французьких колонізаторів під проводом Абд-аль-Кадіра.
- •67.Початок перетворення Китаю в напівколонію. Доктрина хея
- •68.Масові антиколоніальні виступи в Індії в 1908р. Процес Тілака
- •69. Утворення Дурранійської держави її політичний лад та соціально економічні відносини
- •70.Японія напередодні і в роки першої світової війни
- •71 Перші колоніальні захоплення європейських держав в Азії, і Африці
- •86.Основні риси соціально-політичного й економічного розвитку держав Індокитаю в ост.XIX – поч. XX ст.
- •89.Державні утворення у народів Тропічної й Південної Африки у 2 пол.17 – поч.. 19 ст. Роль работоргівлі
- •90.Перша англо-афганська війна та її наслідки.Реформа Шер Алі-хана
- •91.Соціально-економічний і політичний розвиток Філіппін в останній третині хіх- початку хх ст.
- •95. Аравія у хvііі - першій п. Хіх ст. Ваххабізм.
- •97. Соціально-економічний і політичний розвиток Аравії в останній третині хіх – початку хх ст.
- •98. Африка на початку нового часу. Особливості соціально-економічних відносин. Державні утворення.
- •99. Визвольна боротьба філіппінців у другій половині хіх-початку хх ст..
- •101. Китай у роки першої світової війни
- •102. Повстання алжирців у 1871 р. Та його придушення.
65. Боротьба Юань Шикая за встановлення диктатури. «Друга революція». Поразка революції.
До середині 1913 Юань Шикай встиг скоротити гомільдантські війська на 16 дивізій. Щоб змусити лівих виступити першими, Юань Шикай позбавив Хуан Сіна звання генерала армії і зняв Лі Лецзюня, Бо Веньвея і Ху Ханьміня з посад губернаторів провінцій. Потрапивши в безвихідне становище, ліві були змушені почати небажану для них громадянську війну.
Проти гомільданівців Юань Шикай кинув 60-тис. армію. Їй протистояли розпорошені, війська провінцій Цзянсі і Цзянсу загальною чисельністю понад 40 тисяч осіб. У лічені дні республіканський Південь розсипався як картковий будиночок. Вже через три дні після оголошення війни з боротьби випали Аньхой, Гуандун, Хунань і Фуцзянь. У Гомільдантів тільки три армійські угруповання - в районі Цзюцзяна, навколо Нанкіна і в Шанхаї.
Найбільш запеклі бої розгорнулися в Цзянсі за річковий порт Хукоу. Губернатор провінції Лі Лецзюнь у свій час не дозволив скоротити основний контингент добровольців 1911, закупив зброю і боєприпаси за кордоном і добре підготувався до війни. Це дозволило йому надати наполегливий опір, однак через чотири дні місто впало під ударами переважаючих сил сіверян. У Шанхаї гомільдантські війська безуспішно атакували Цзяннанський арсенал. Тут їм довелося зіткнутися з військами затятого монархіста Чжан Сюня. На знак відданості поваленому імператору солдати і офіцери цих військ зберегли маньчжурську зачіску, за що їх називали «армією з косами». До 14 серпня Бейянского війська за підтримки бойових кораблів Англії та Німеччини вибили лівих республіканців з усіх опорних пунктів Шанхаю. У середині серпня упав Наньчан. До цього часу повний розпад гомільдантського табору став реальністю. Фуцзянь і Хунань заявили про своє повне підпорядкування Пекіну і виступили проти гомільдантців.
Єдиним осередком опору залишився район Нанкіна. Бої за південну столицю тривали більше десяти днів, однак 2 вересня дивізії Чжан Сюня взяли місто, вчинивши там грабежі і підпали. З військовими силами і політичними позиціями республіканського Півдня було покінчено. Сунь Ятсен емігрував до Японії, і в червні 1914 року в Токіо реорганізував Гоміньдан в «Китайську революційну партію» (Геміньдан).
Розігнавши парламент, ставши повновладним диктатором, Юань Шикай розчищав собі шлях до монархічної реставрації. Конституція була переглянута, з неї вилучено статті про демократичні свободи. Юань Шикай почав підготовку реставрації монархії, але незадовго до своєї смерті в червні 1916 р. відмовився від цього плану. Республіка була збережена.
66. Визвольна війна алжирців проти французьких колонізаторів під проводом Абд-аль-Кадіра.
У XVIII - на початку XIX ст. Алжир формально входив до складу Османської імперії, проте в дійсності державну владу в країні очолював дей, якого пожиттєво обирали командири яничарів. Під час наполеонівських війн дей постачав французьку армію продовольством та шкірами. Франція почала розглядати цю країну як сферу свого інтересу.
У 20-ті роки XIX ст. плани захоплення Алжиру остаточно визріли. Потрібно було знайти формальний привід. Таким приводом став «удар опахалом». Між алжирським деєм і французьким консулом виникла гаряча суперечка з приводу боргів за алжирські товари, що Франція отримувала в кредит. Ображений відвертою зневагою з боку консула, дей вдарив його опахалом.
Французи використали цей епізод як привід для вторгнення і в 1830 р. висадили свої війська на алжирське узбережжя. Армія дея була розбита, сам він змушений був підписати акт про капітуляцію і залишити країну. Проте алжирський народ не визнав завоювання і піднявся на боротьбу. Рух опору очолив молодий поет і державний діяч Абд аль-Кадир. Він зумів об'єднати племена Західного і Центрального Алжиру, стати їхнім вождем і завдати низку важких поразок французам. У 1834 р. Франція підписала мирний договір, де визнавала Західний Алжир суверенним арабським еміратом.
Ставши правителем великої держави, Абд аль-Кадир багато зробив для зміцнення її армії, побудував два порохових заводи, ткацьку мануфактуру. Проте французи не збиралися миритися з втратою контролю над Алжиром і в наступні роки неодноразово відновлювали воєнні дії. Алжирці героїчно боролися з французькими загарбниками, однак сили були нерівними. У1847 р. Абд аль-Кадира було взято в полон, а його держава перестала існувати.
