50. Визрівання революційної ситуації в Китаї (1905-1910 рр.). Маневри цінського двору та конституційний рух.

Незважаючи на те що на початку XX ст. китайський капіталізм перебував у стадії становлення, виразно простежується циклічність у його розвитку. Підйоми (1895-1903, 1905-1908) змінювалися серйозними кризами (1900-1903, 1909-1913). Найважче ці кризові явища позначилися на самому слабкому секторі зростаючого капіталізму - дофабрічного виробництва. Особливу роль у загальноекономічному спаді судилося зіграти фінансовій кризі в Шанхаї і інших «договірних» портах, що відбулося в 1910 р . Китай все більше втягувався у процес капіталістичного розвитку. У цій ситуації яскраво проявилися нездатність і відсутність прагнення маньчжурської династії створити дійсно сприятливі умови для вітчизняного підприємництва.

Китайські підприємці стояли на чолі рухів за бойкот іноземних товарів. У 190 5 г . в південних і південно-східних провінціях вони організували бойкот американських товарів, в 1907 - 1908 - японських, а в 190 8 г . - Німецьких. Криза зробила вплив і на положення в селі, за якою прокотилася хвиля стихійних виступів: «голодних» бунтів, відмов від сплати податків, під час яких піддавалися розгрому урядові установи. Всього в 1910 г . відзначено 112 таких випадків. З 1906 г . починається наступний етап «нової політики», пов'язаної з конституційними маневрами правлячої династії. У 1906 р . в країни Європи була відправлена спеціальна делегація для вивчення досвіду державного устрою західних держав. У серпні 190 8 г . оголошено, що після необхідної підготовки, яка триватиме до 1917 г ., В країні буде введена конституція. Одночасно було дозволено утворення різних гуртків і товариств на місцях, які ставили своєю метою вивчення досвіду представницького правління в іноземних державах і його пропаганду. Йдучи на ці кроки, уряд розраховував зміцнити свої зв'язки з ліберально налаштованими представниками освіченої і підприємницької еліти країни, проте дозволені організації могли стати і основою ліберальної опозиції режиму. Смерть у листопаді 1908 р . деспотичної правительки Китаю імператриці Ци Сі прискорила проведення маньчжурським правлячим домом конституційних реформ. У 190 9 г . від імені малолітнього імператора Пу І було оголошено про створення в провінціях дорадчих комітетів з підготовки конституції, що стали згодом істинними центрами об'єднання опозиційно налаштованих представників ліберальних еліт. Члени комітетів, які формувалися на основі виборів, які передбачали досить високий ценз, стали дуже активними учасниками політичного життя Китаю, виступаючи ініціаторами петиційна кампаній за прискорення запровадження конституції. У листопаді 1910 р . уряд оголосив про скликання в Пекіні Національної асамблеї, що явилася прообразом майбутнього парламенту. Її делегати виступали за скорочення строків переходу до конституційної монархії і були підтримані в цьому провінційними комітетами. Під впливом активізувалися петиційної кампанії маньчжурські влади були змушені пообіцяти ввести конституційне правління в 1913 р.