Рєстрація температури тіла та визначення температурних кривих

• внести значення температури з точністю до 0,1°С до листа динамічного спостереження за хворим

• зафіксувати ранковий та вечірній результати вимірювання в окремих графах листа

• сполучити точки на листі ламаною лінією

• визначитись у типі лихоманки хворого:

• постійна (continua) висока, різниця між ранковою і вечірньою температурою в межах 0,5-1,0°С (крупозна пневмонія, тиф черевний, ревматизм)

• послаблююча (remittens) – висока, різниця між ранковою і вечірньою в межах 1-2°С; вранці температура знижується до 38°С (гноячкові захворювання, вогнищеве запалення)

• переміжаюча (intermittens) – гіперпіретична, спостерігається періодично, через 1-3 доби (малярія)

• гектична (hectica) – гіперпіретична, коливання на протязі доби 4-5°С, з падінням вранці до нормальних показників (сепсис)

• зворотна (inversa) – субфебрильна, максимальний підйом вранці, ввечері нормальні показники (сепсис, туберкульоз)

• поворотна (recurrens) – гіперпіретична, чергування гарячкових періодів з безгарячковими (поворотний тиф)

• хвилеподібна (undulans) – висока, поступове підвищення температури з наступним літичним падінням (лімфогранульоматоз, бруцельоз)

• неправильна (irregularis, atipica) – помірно висока, різноманітніші добові коливання, поєднання різних температурних кривих (ревматизм, бронхіт, холецистит)

• визначитись у ступеню підвищення температури тіла за висотою:

• субфебрильна (не вище 38⁰С)

• помірно висока (38 - 39⁰С)

• висока (39 - 40⁰С)

• надтовисока (40 - 41⁰С)

• гіперпіретична (вище 41⁰ С)

 Боротьба з гіпертермією

1. Послідовність дій:

• забезпечення постільного режиму

• повітряні ванни при відкритому вікні

• обдування тіла хворого за допомогою вентилятора

• вологе окутування всього тіла хворого (іноді у поєднанні з включеням вентилятора

• обтірання тіла водою з оцтом

• холодний компрес (оцтово-водяний) на голову

• застосування міхура з льодом, який кладуть на голову та ділянки, де розташовані великі судини (печінка, верхня третина передньої поверхні стегна)

• обкладання усього тіла міхурами з льодом

• застосування клізм з холодною (10-15⁰С) водою

• забезпечення підвищеній потреби хворого у рідині (вітамінізовані напої, мінеральна вода)

• своєчасна зміна натільної та постільної білизни

Техніка постановки гірчичників:

- Ставити гірчичники можна на всі ділянки тіла.

• Перед застосуванням гірчичників необхідно намочити в теплій воді (не більше 35^оС), струсити та прикласти на необхідну ділянку шкіри гірчицею вниз на 10-16 хвилин.

• Якщо у хворого підвищена чутливість шкіри і він швидко відчуває печіння, потрібно положити під гірчичник змочений водою шматочок цигаркового папера, а зверху – серветку або рушник.

• Знявши гірчичник, шкіру обмивають теплою водою, витирають насухо, хворого одягають та добре укривають.

Техніка постановки банок:

• Перед процедурою шкіру хворого змазують вазеліном для запобігання опікам.

• Змочений спиртом (одеколоном) і запалений ватний тампон на металевій паличці вводять в банку на 1-2 секунди, а потім швидко прикладуть банку до шкіри.

• Банки ставлять на відстані 3-4 см друг від друга, хворого накривають ковдрою. Тримають банки 10-15 хвилин.

• Щоб зняти банку, пальцями однієї руки натискують на шкіру біля краю банки, іншою рукою відхиляють банку у протилежну сторону.

Техніка постановки грілки та пухиря з льодом:

• Грілку наповнюють гарячою водою неповністю, видавлюють з неї повітря і щільно загвинчують пробку.

• Обмотують її рушником для запобігання опіків. Перевіряють, чи не витикає з грілки вода.

• Пухир для льоду також наповнюють (льодом, снігом, або холодною водою) не повністю, витискують з нього повітря та загвинчують пробкою. Перевіряють чи він не тече.

• Пухир замотують у рушник або рушник підкладають під нього.

Техніка постановки компресів:

• Зігріваючий компрес складається з трьох шарів:

1. шматок чистої щільної, але м’якої та гігроскопічної тканини, змоченої в рідині кімнатної температури та гарно віджатої;

2. клейонки або вощаного паперу;

3. вати.

• Компрес прикладають до ділянки тіла так, щоб вологий шар щільно прилягав до шкіри, а інші з надлишком покривали його. Потім компрес ретельно прибинтовують. Пов’язку можна зверху зав’язати теплою шерстяною хусткою.

• Тривалість використання компресу повинна складати в середньому 6-8 годин.

• Змінюють компреси в ранці та ввечері.