
- •54. Функціональна школа в етнології.
- •55. Народи Центральної Африки.
- •55. Латиші Прибалтики.
- •Історія [ред.]
- •Культура [ред.]
- •Житло [ред.]
- •Одяг [ред.]
- •57. Весільна обрядовість болгар.
- •58. Народи Сибіру Росії.
- •59. Романська група народів Зарубіжної Європи.
- •1. Мовна спільність
- •2. Романські народи Стародавньої Романії
- •Народи Нової Романії
- •60. Перші поселенці Нової Гвінеї.
- •Рання історія [ред.]
- •Відкриття європейцями [ред.]
- •Епоха колоніалізму [ред.]
- •Друга Світова війна [ред.]
- •61. Методика та методологія етнології.
- •62. Монкмерська група народів.
- •63. Таджики та узбеки.
- •Назва [ред.] Узбеки.
- •Походження [ред.]
- •Історія [ред.]
- •Мови [ред.]
- •64. Духовна культура народів Меланезії.
- •65. Германська група народів.
- •Індоєвропейці. 4-2 тис. До н. Е..
- •Германці і кельти
- •3. Класифікація германських племен
- •66. Індійські мовні групи Центральної Америки.
- •67. Етногенез та матеріальна культура населення Фіджі та Океанії.
- •Культура [ред.]
- •68. Народи Кавказу та їх кількісна характеристика.
- •69. Народи Південної Азії: етногенез та етнічна історія.
- •70. Матеріальна та духовна культура Північного та Далекого Сходу Росії.
- •71. Теорія а. Хрдлічки про заселення Америки.
- •72. Етногенез та матеріальна культура населення Японських островів.
- •73. Теорія про біологічну неповноцінність людських рас.
- •74. Основні методи етнографічних досліджень. (24 питання)
- •75. Народи Західної Азії: етнічна та демографічна характеристика.
- •76. Койсанські народи Африки (бушмени, готтентоти)
- •77. Обряд красноіме (святкування дня роду).
- •78. Антропологічна класифікація народів світу.
- •79. Європейське населення Америки.
- •81. Мовна класифікація народів світу.
- •82. Індійське населення Північної Америки.
- •83. Причини, час, місце виникнення людських рас.
- •84. Етнічна та матеріальна культура індійців.
- •85. Семітські мовні групи Африки.
- •86. Школа культурних кіл.
- •87. Заняття та матеріальна культура населення арктичних народів Америки.
- •88. Народи Південно –Східної Африки.
- •89. Народи Поволжжя та Приуралля.
- •90. Одяг селян Північної Африки.
- •91. Суспільний лад та духовна культура народів Центральної Азії.
- •92. Іспанська та португальська мови в Латинській Америці.
- •Латинська Америка[ред.]
- •93. Духовна культура населення Полінезії. Історія [ред.]
- •Населення [ред.]
- •94. Монголи: етногенез і матеріальна культура.
- •Історія [ред.]
- •Звичаї монголів [ред.]
- •95. Корроборі (колективні танці)
- •96. Народи західної Африки.
- •97. Народи південно-східної Азії.
- •98. Етногенез, матеріальна культура і духовна культура тасманійців.
- •99. «Понятійний апарат»: етнологія, етнографія.
- •100. Народи Алтайської мовної групи.
- •Внутрішня класифікація [ред.]
- •Прабатьківщина [ред.]
- •101. Індійські мовні групи Південної Америки.
- •102. Слов’янська група народів Західної Європи.
- •Етимологія [ред.]
94. Монголи: етногенез і матеріальна культура.
Монголи — первісно, назва населення, яке входило до складу Монгольської імперії (середньовічної держави, до складу якої входили зокрема землі сучасної України і сучасних Китаю і Індії). Пізніше, після розгрому Монгольської імперії, в новій історіографії назва монголи була перенесена на групу спорідненних народів на північному сході сучасної Монгольської Республіки, предки яких, згідно з поширеними історичними уявленнями, стояли біля початків утворення Монгольської імперії. Така ситуація стала причиною плутанини, появи різних версій і фальсифікації історії в наш час. Тому під час вивчення документів, передусім історичних, треба перевіряти, кого саме має на увазі автор під словом "монголи".
За нашого часу до монголів себе відносять близько 10 мільйонів осіб. З них 2,4 мільйона проживають в Монголії, 4,8 мільйона в Автономному районі Внутрішня Монголія КНР, 2 мільйони в інших провінціях Китаю (південні монголи (чахари, хорчини, харачини, арухорчини, тумети,джалаїри, джалайти, авга, авганар, чипчини, му-мянгати, наймани, аохане, оннюти, дурбен хухет, урати, горлоси, ордосци, дурбети,джалайти, джарути, суніти і т. д.), халха-монголі, буряти, баргути, ойрати (іх-мянгане,торгути, хошеути, согво аріг), монгори (ту), дунсянибаоані даури).
До монгольської групи народів за мовною ознакою залучають бурятів і калмиків (Російська Федерація), сарт-калмаків (Киргизія) і монголів(Афганістан). За культурними характеристиками до монгольських народів відносять теж тюркомовних тувинців (Російська Федерація).
Історія [ред.]
У XIII сторіччі монголи на чолі з Чингісханом і двох поколінь його нащадків створили найбільшу за територією імперію у світовій історії. 1640 - загальномонгольський з'їзд, на якому присутні халха-монголи, ойрати і навіть калмики.
У XVII сторіччі землі монгольських народів і самі народи підпали під різну міру залежності від Китаю і Росії. В імперії Цин монголи Внутрішньої і Зовнішньої Монголії мали різні права і втратили можливість вільного спілкування, що призвело до різних відгалужень. Буряти, що опинилися в межах Російської імперії, і калмики вважаються народами, що сформувалися як окремі нації.
Відбуваються значні переміщення і менш явна зміна тотожності. Наприклад, землероби-дагури вирушають із Забайкалля до Маньчжурії, звільняючи землі в районі сучасного АБАОдля заселення кочівниками-бурятами, у свою чергу прагнучими покинути території, що відійшли до Китаю. В результаті цієї хвилі якути поступово витісняються монгольськими племенами значно північніше за район Байкалу.
На початку XX сторіччя після революцій в Китаї і Росії проголошено незалежність Монголії і Туви від Китаю, у складі РРФСР утворені автономні республіки Бурят-монгол АССР іКалмицька АССР.
Звичаї монголів [ред.]
У старі часи двері юрти були повстяними. Господар, запрошуючи гостя увійти, відкидав її правою рукою, лівою ж, зігнувши в лікті, вітальним жестом вказував на вхід.
Усякий, хто заходить в юрту, перед тим як переступити поріг, застібає одяг на всі ґудзики. Гість, якщо він не мав наміру ночувати в чужій юрті і не отримував на це дозволу, не мав права знімати головний убір.
Монголи не вітаються за порогом, а роблять це тільки вже увійшовши до житла. · Коли монголи входять до юрти і збираються вийти з неї, вони завжди кланяються святиням батьків.
Зазвичай господиня наливає гостям чаю. За її відсутності це роблять діти, якщо ж і їх немає, гостей обслуговує сам господар.
Вважається неприйнятним наливати чай по вінця або наполовину. Треба враховувати, що існує непорушний закон - випивати чай до дна.
Якщо на стіл ставиться почастунок, то гість спершу простягає ліву руку, повертає долоню догори і середнім пальцем цієї руки торкається тарілки з цим почастунком. Потім він спочатку правою рукою бере шматочок сушених пінок, які завжди ставляться поверх усього почастунку. Варто зазначити, що монголи, поклавши в рот крихти, рухають щелепами так, ніби жують щось велике.
Якщо гість випиває айраг без залишку, то це означає, що він хоче ще.
Ніж, виделки, ложки і палички гостеві подають зверненим до нього держаком.
Коли гість у домі, забороняється підмітати і виносити сміття.
Коли їдять м'ясо, його не нарубують кавалками; радше, скеровуючи лезо ножа до себе, його ріжуть уздовж волокон тонкими шматочками.
Пригощаючись сам, гість не забуває пригощати й дітей.