55. Народи Центральної Африки.

Значна частина африканського континенту населена багаточисленними народами мовної підгрупи бенуе-конго, яких називають ще банту, економічно банту відставали від західноафриканських народів, хоча в деяких з народів банту було значно розвиненим мотижне землеробство, навіть з штучним зрошенням (баконго, баганга, зулу).

Історично в банту склались два основних господарсько-культурних типи-землеробський і скотарський. Землеробами є банту тропічної зони в басейно Конго: сорго, сезам, маслинна пальма і ін.просо, кукурудза, рис.

В східнім тротічній Афшпі, яка відрізняється більш сухим кліматом. На-першому місці стоять просо, добові, кукурудза, коренеплоди. З появою європейців поширились плантаційні культури: бавовник, кава, чай, тютюн. Характерна підсічно-вогнева система землеробства з мотичним обробітком грунту.

Населення Заїру розводить тільки дрібну худобу через те, що велика часто уражується мухою цеце (смертоносна хвороба "нагана"). Розводять тільки кіз, овець, в деяких місцях – свиней, домашню птицю. Головна транспортна тварина-осел, коней дуже мало. Щодо релігії, то народи банту вірять в культ предків – духів батька, діда та ін. Кожня сім’я поклоняється своєму чоловічому предку, племя в цілому поклоняється предкам вождя.

У всіх значних випадках життя і при стихійних бідах вожді керували колективним зверненням до духів предків з проханням про допомогу.

Чисельність населення. За кількістю населення країни Центральної Африки дуже різняться. До найбільше заселених належить ДРК, де населення у 10 разів переважає населення ЦАР, у 12 разів — Конго.

Демографічні особливості. В регіоні, як і у всій Африці, високий річний природний приріст населення — усередньому 2,9%. Середня тривалість життя нижча від загальноафриканського показника. Висока дитяча смертність, особливо у посушливих районах на півночі, у зоні екваторіальних лісів. Попри те, країни регіону переживають «демографічний вибух». Досить великою є кількість дітей до 15 років (43 %) і малою — осіб похилого віку (4 %). Чисельність чоловіків та жінок у регіоні приблизно однакова (відповідно 49,5 та 50,5 %).

Расовий склад. Більшість населення регіону належить до негроїдної раси. В окремих народів (тубу, канурі) північних районів помітні риси європеоїдів. В екваторіальних лісах багатьох країн живуть представники так званоїнегрільської малої раси — пігмеї, зріст яких становить 141—142 см. У них світла з жовтуватим або червонуватим відтінком шкіра, вузькі губи, в чоловіків — густа борода. На півдні регіону проживають представники ще однієї автохтонної койсанської малої раси — бушмени (кучеряве волосся, широкий ніс із низьким переніссям, жовтувата шкіра, дуже тонкі губи, часто відсутня мочка вуха, середній зріст — до 150 см).

Декілька століть живуть у Центральній Африці представники європеоїдної раси (найбільше їх в Анголі), чимало тут і «кольорового», метисного населення.

Етнічний склад. Населення за етнічним складом різноманітне. Переважають негроїдні народи, які розмовляють мовами банту і належать до нігеро-кордафанської мовної сім'ї (ДРК, Конго, Ангола, Камерун). На периферії збільшується кількість народів суміжних регіонів — хауса й фульбе на заході (Камерун), тубу на півночі (Чад). У Камеруні, Конго і ДРК проживає декілька десятків тисяч пігмеїв, частина яких розмовляє мовами банту, а частина — мовами ніло-сахарської сім'ї. У всіх країнах регіону державними є мови колишніх метрополій: французька, португальська, іспанська.

Релігійний склад. Більшість народностей зберігає місцеві традиційні вірування; поширені віра у духів природи, культ предків, фетишизм, магія і чаклунство. Представники місцевих традиційних культів проживають в усіх країнах, найбільше — у ЦАР (до 50 %).

Іслам сповідують на півночі, крайньому сході, південному сході. Лише у Чаді мусульманами є майже 60 % населення, Камеруні — понад 35 %. Поширене і християнство. У багатьох країнах католики становлять переважну більшість населення (в Екваторіальній Гвінеї — 90 %, у Габоні та Конго — по 80 %, Камеруні й Анголі — по 55 %).

Рівень урбанізації невисокий. У середньому міські жителі становлять 38 %, найменше їх у Чаді — 21 %. В окремих ареалах значне скупчення великих і малих міст, наприклад у «Мідному поясі» в ДРК. Майже всюди, крім ДРК, міське населення сконцентроване в одному двох містах, у тому числі в столиці. Більшість міст виникла порівняно недавно. Містами-мільйонерами є Кіншаса (4,2 млн осіб), Луанда (2,1 млн), Дуала (1,3 млн), Яунде (1,1 млн), Браззавіль (1 млн).

Трудові ресурси. Населення переважно зайняте у сільському господарстві — понад 80 % (більше, ніж у середньому по Африці). Високою є міграція молодих чоловіків у райони інтенсивного розвитку гірничодобувної промисловості.

Соціально-економічний і культурний рівень населення Центральної Африки дуже низький. Більшість сільських мешканців живуть в умовах патріархально-общинного устрою, займаються важкою ручною працею, не мають елементарних побутових умов.