- •54. Функціональна школа в етнології.
- •55. Народи Центральної Африки.
- •55. Латиші Прибалтики.
- •Історія [ред.]
- •Культура [ред.]
- •Житло [ред.]
- •Одяг [ред.]
- •57. Весільна обрядовість болгар.
- •58. Народи Сибіру Росії.
- •59. Романська група народів Зарубіжної Європи.
- •1. Мовна спільність
- •2. Романські народи Стародавньої Романії
- •Народи Нової Романії
- •60. Перші поселенці Нової Гвінеї.
- •Рання історія [ред.]
- •Відкриття європейцями [ред.]
- •Епоха колоніалізму [ред.]
- •Друга Світова війна [ред.]
- •61. Методика та методологія етнології.
- •62. Монкмерська група народів.
- •63. Таджики та узбеки.
- •Назва [ред.] Узбеки.
- •Походження [ред.]
- •Історія [ред.]
- •Мови [ред.]
- •64. Духовна культура народів Меланезії.
- •65. Германська група народів.
- •Індоєвропейці. 4-2 тис. До н. Е..
- •Германці і кельти
- •3. Класифікація германських племен
- •66. Індійські мовні групи Центральної Америки.
- •67. Етногенез та матеріальна культура населення Фіджі та Океанії.
- •Культура [ред.]
- •68. Народи Кавказу та їх кількісна характеристика.
- •69. Народи Південної Азії: етногенез та етнічна історія.
- •70. Матеріальна та духовна культура Північного та Далекого Сходу Росії.
- •71. Теорія а. Хрдлічки про заселення Америки.
- •72. Етногенез та матеріальна культура населення Японських островів.
- •73. Теорія про біологічну неповноцінність людських рас.
- •74. Основні методи етнографічних досліджень. (24 питання)
- •75. Народи Західної Азії: етнічна та демографічна характеристика.
- •76. Койсанські народи Африки (бушмени, готтентоти)
- •77. Обряд красноіме (святкування дня роду).
- •78. Антропологічна класифікація народів світу.
- •79. Європейське населення Америки.
- •81. Мовна класифікація народів світу.
- •82. Індійське населення Північної Америки.
- •83. Причини, час, місце виникнення людських рас.
- •84. Етнічна та матеріальна культура індійців.
- •85. Семітські мовні групи Африки.
- •86. Школа культурних кіл.
- •87. Заняття та матеріальна культура населення арктичних народів Америки.
- •88. Народи Південно –Східної Африки.
- •89. Народи Поволжжя та Приуралля.
- •90. Одяг селян Північної Африки.
- •91. Суспільний лад та духовна культура народів Центральної Азії.
- •92. Іспанська та португальська мови в Латинській Америці.
- •Латинська Америка[ред.]
- •93. Духовна культура населення Полінезії. Історія [ред.]
- •Населення [ред.]
- •94. Монголи: етногенез і матеріальна культура.
- •Історія [ред.]
- •Звичаї монголів [ред.]
- •95. Корроборі (колективні танці)
- •96. Народи західної Африки.
- •97. Народи південно-східної Азії.
- •98. Етногенез, матеріальна культура і духовна культура тасманійців.
- •99. «Понятійний апарат»: етнологія, етнографія.
- •100. Народи Алтайської мовної групи.
- •Внутрішня класифікація [ред.]
- •Прабатьківщина [ред.]
- •101. Індійські мовні групи Південної Америки.
- •102. Слов’янська група народів Західної Європи.
- •Етимологія [ред.]
91. Суспільний лад та духовна культура народів Центральної Азії.
НАРОДЫ АЛТАЙСЬКОЇ МОВНОЇ СІМ’Ї В ЦЕНТРАЛЬНІЙ АЗІЇ
Монголи. На мовах монгольської гілки алтайської мовної сім’ї говорять три дуже близьких між собою народу: халха-монголи і ойрати, проживаючі в МНР, і монголи Китаю. Монголи МНР і Китаю дуже близькі між собою по мові і культурі.
В релігії монголів тісно переплелися старі традиції шаманізму з буддизмом, який з XVI в. став пануючою релігією.
Велике місце в житті монголів займають свята. Для жителя степу свято — це перш за все спілкування з одноплемінниками, родичами, друзями, сусідами. В місцях торжеств звучить музика, люди одягнені в яскравий одяг, готується святкове пригощання. Кульмінація свята – традиційні спортивні змагання: скачки на конях, місцеві види боротьби і стрільба з лука. В скачках на невисоких і дуже витривалих монгольських конях (без сідел і з легкими вуздечками) беруть участь наймолодші наїзники, звичайно не старше 12—14 років. Боротьба – змагання хлопців і молодих чоловіків. В боротьбі програє той, хто коліном або ліктем (не говорячи вже про спину) торкнеться землі. І, нарешті, стрільба з лука. В ній можуть брати участь всі, у кого є сили натягнути тятиву тугого монгольського лука. Переможці в спортивних змаганнях завжди користувалися і користуються великою шаною і пошаною.
Після революції 1921 р., разом із збереженням скотарства як ведучою галузі господарства, в Монголії стала розвиватися промисловість. В країні виросли міста, побудовані залізні і шосейні дороги. Міста забудовуються багатоповерховими будинками, а в степу побудовано багато стаціонарних жител. Дуже велику допомогу Монголії в її розвитку надав Радянський Союз.
Уйгури. Найчисленніший з тюркомовних народів цього регіону, уйгури, є залишками населення колись грізній імперії, що тягнулася від Тихого океану на сході до Каспійського моря на заході. Ця імперія відома в історії як Тюркській каганат, що проіснував з середини VI до середини VIII в. н.е. Більшість населення займалося скотарством. Частина кочівників-тюрок осіла в оазисах Синьцзяня (північно-західний Китай), де змішалася з місцевим осілим іраномовним населенням. Їх нащадків і сталі називати уйгурами.
Уйгури — народ з давніми культурними традиціями. Вони винайшли свій алфавіт, на основі якого на початку нашої ери склалася писемність монголів і маньчжурів. В наші дні більшість населення Синьцзян-Уйгурського автономного району КНР займається поливним землеробством.
Маньчжури. Народи, які розмовляють на тунгусо-маньчжурських мовах алтайської мовної сім’ї, живуть на північному сході КНР. Це маньчжури і ряд дуже нечисленних народів (сібо і ін.), чиї предки жили в басейні Амура, займаючись осілим рибальством. Цей вид господарства багато в чому зберігся у них і до цього дня.
Власне маньчжури (їх близько 10 млн. людина) зіграли дуже велику роль в історії Китаю. В XVII в., розгромивши китайську армію, вони завоювали Китайську імперію. Завойовники досить швидко змішалися з китайським населенням, і в наші дні культура маньчжурів мало чим відрізняється від китайської.