
- •54. Функціональна школа в етнології.
- •55. Народи Центральної Африки.
- •55. Латиші Прибалтики.
- •Історія [ред.]
- •Культура [ред.]
- •Житло [ред.]
- •Одяг [ред.]
- •57. Весільна обрядовість болгар.
- •58. Народи Сибіру Росії.
- •59. Романська група народів Зарубіжної Європи.
- •1. Мовна спільність
- •2. Романські народи Стародавньої Романії
- •Народи Нової Романії
- •60. Перші поселенці Нової Гвінеї.
- •Рання історія [ред.]
- •Відкриття європейцями [ред.]
- •Епоха колоніалізму [ред.]
- •Друга Світова війна [ред.]
- •61. Методика та методологія етнології.
- •62. Монкмерська група народів.
- •63. Таджики та узбеки.
- •Назва [ред.] Узбеки.
- •Походження [ред.]
- •Історія [ред.]
- •Мови [ред.]
- •64. Духовна культура народів Меланезії.
- •65. Германська група народів.
- •Індоєвропейці. 4-2 тис. До н. Е..
- •Германці і кельти
- •3. Класифікація германських племен
- •66. Індійські мовні групи Центральної Америки.
- •67. Етногенез та матеріальна культура населення Фіджі та Океанії.
- •Культура [ред.]
- •68. Народи Кавказу та їх кількісна характеристика.
- •69. Народи Південної Азії: етногенез та етнічна історія.
- •70. Матеріальна та духовна культура Північного та Далекого Сходу Росії.
- •71. Теорія а. Хрдлічки про заселення Америки.
- •72. Етногенез та матеріальна культура населення Японських островів.
- •73. Теорія про біологічну неповноцінність людських рас.
- •74. Основні методи етнографічних досліджень. (24 питання)
- •75. Народи Західної Азії: етнічна та демографічна характеристика.
- •76. Койсанські народи Африки (бушмени, готтентоти)
- •77. Обряд красноіме (святкування дня роду).
- •78. Антропологічна класифікація народів світу.
- •79. Європейське населення Америки.
- •81. Мовна класифікація народів світу.
- •82. Індійське населення Північної Америки.
- •83. Причини, час, місце виникнення людських рас.
- •84. Етнічна та матеріальна культура індійців.
- •85. Семітські мовні групи Африки.
- •86. Школа культурних кіл.
- •87. Заняття та матеріальна культура населення арктичних народів Америки.
- •88. Народи Південно –Східної Африки.
- •89. Народи Поволжжя та Приуралля.
- •90. Одяг селян Північної Африки.
- •91. Суспільний лад та духовна культура народів Центральної Азії.
- •92. Іспанська та португальська мови в Латинській Америці.
- •Латинська Америка[ред.]
- •93. Духовна культура населення Полінезії. Історія [ред.]
- •Населення [ред.]
- •94. Монголи: етногенез і матеріальна культура.
- •Історія [ред.]
- •Звичаї монголів [ред.]
- •95. Корроборі (колективні танці)
- •96. Народи західної Африки.
- •97. Народи південно-східної Азії.
- •98. Етногенез, матеріальна культура і духовна культура тасманійців.
- •99. «Понятійний апарат»: етнологія, етнографія.
- •100. Народи Алтайської мовної групи.
- •Внутрішня класифікація [ред.]
- •Прабатьківщина [ред.]
- •101. Індійські мовні групи Південної Америки.
- •102. Слов’янська група народів Західної Європи.
- •Етимологія [ред.]
89. Народи Поволжжя та Приуралля.
У результаті ліквідації Казанського ханства для народів Поволжя і Приуралля зникла небезпека поневолення кримськими ханами і Туреччиною. Крім того, вони отримали захист від нападу сусідніх кочових феодалів. У складі Російського багатонаціональної держави народи Поволжя і Південного Приуралля отримали нові, більш сприятливі умови для економічного і культурного зростання.
У другій половині XVI в. з'явилися нові міста у Поволжі та Приуралля. У 1557 р. були побудовані Чебоксари, потім Лаішев, Тетюши, Самара, Уфа. Ці міста були не тільки опорними пунктами царського уряду на території Поволжя і Приуралля, а й осередком торгово-ремісничої життя краю. Найбільшими торгово-промисловими містами Середнього Поволжя зробилися Казань і Свияжск. У сільському господарстві розширювалося застосування трипілля. Поступово впроваджувалося землеробство і в Башкирії, де його раніше не знали. Освоєння земель в Поволжі російським селянством також сприяло розвитку продуктивних сил краю.
Поряд з цим приєднання Поволжя і Приуралля до Росії супроводжувалося здійснювалася царатом політикою національно-колоніального гноблення. Заснована в Казані єпархія проводила християнізацію місцевого населення. Православна церква отримала великі земельні угіддя в Поволжі. Наділялися землями там і російські поміщики. Місцевий трудяще населення, яке зберегло свої землі, було зобов'язане платити ясак в царську скарбницю. Виступи селян і городян Поволжя були спрямовані як проти російських поміщиків, так і проти місцевих феодалів. У спільній боротьбі російського, татарського, мордовського, удмуртського, марійського і башкирського селянства проти експлуататорів зростала і міцніла дружба російського народу з народами Поволжя.
90. Одяг селян Північної Африки.
Єгипетська історико-етнографічна область
Давній традиційний костюм фелаха складався з сорочки з відкідним коміром і широкими рукавами та широких штанів. Узимку селянин поверху одягав ще плащ (джубу) з верблюжої шерсті. Голову покривали повстяною шапкою чи полотняною шапочкою (такією) або ярмулкою (лебдою). Селяни впродовж року ходили босими чи взували шкіряні черевики без закаблуків. У містах цей традиційний одяг доповнювався жакетом, довгим смугастим каптаном, що в талії перепоясувався широким поясом, кольоровою накидкою і тюрбаном. Упродовж другої половини XX ст. загального поширення набув одяг сучасного європейського крою.
Жіночий традиційний одяг складався з широких шароварів, блузки та смугастої шовкової чи полотняної обгортки, якою пов'язували стегна. Виходячи на вулицю, жінки накидували ще квадратну шаль чи широкий халат. З кінця XIX ст. загального поширення набули довгі плаття темних кольорів, що одягались поверх домотканої сорочки. Селянки не закривали обличчя, а в містах жінки закривали обличчя вуаллю. Єгиптянки доповнюють одяг різними шалями і барвистими хустками. Обов'язковою відзнакою заміжньої жінки був спеціальний браслет (хольхаль), що одягався на ногу.
Магрібська історико-етнографічна область
В арабських етносів Магрібу поширений загальноарабський чоловічий і жіночий одяг. У чоловіків він складався з широких штанів, жилетки, вишиваного каптана, що в талії перев'язувався поясом. Узимку зверху одягали сукняний чи повстяний плащ (бурнус), а голову пов'язували тюрбаном. У берберів чоловічий одяг складався з вільної полотняної сорочки без рукавів, широких штанів, бурнуса та шкіряних сандалет.
Жіночий одяг арабок Магрібу складався з широких шовкових чи атласних штанів, широкої довгої сукні, широкого приталеного болеро з рукавами та шкіряних черевиків. Лице арабки прикривали. Берберки одягали довгі сукні глухого крою, на плечі накидували покривало, у волоссі, на руках і ногах носили багато оздоб.