- •54. Функціональна школа в етнології.
- •55. Народи Центральної Африки.
- •55. Латиші Прибалтики.
- •Історія [ред.]
- •Культура [ред.]
- •Житло [ред.]
- •Одяг [ред.]
- •57. Весільна обрядовість болгар.
- •58. Народи Сибіру Росії.
- •59. Романська група народів Зарубіжної Європи.
- •1. Мовна спільність
- •2. Романські народи Стародавньої Романії
- •Народи Нової Романії
- •60. Перші поселенці Нової Гвінеї.
- •Рання історія [ред.]
- •Відкриття європейцями [ред.]
- •Епоха колоніалізму [ред.]
- •Друга Світова війна [ред.]
- •61. Методика та методологія етнології.
- •62. Монкмерська група народів.
- •63. Таджики та узбеки.
- •Назва [ред.] Узбеки.
- •Походження [ред.]
- •Історія [ред.]
- •Мови [ред.]
- •64. Духовна культура народів Меланезії.
- •65. Германська група народів.
- •Індоєвропейці. 4-2 тис. До н. Е..
- •Германці і кельти
- •3. Класифікація германських племен
- •66. Індійські мовні групи Центральної Америки.
- •67. Етногенез та матеріальна культура населення Фіджі та Океанії.
- •Культура [ред.]
- •68. Народи Кавказу та їх кількісна характеристика.
- •69. Народи Південної Азії: етногенез та етнічна історія.
- •70. Матеріальна та духовна культура Північного та Далекого Сходу Росії.
- •71. Теорія а. Хрдлічки про заселення Америки.
- •72. Етногенез та матеріальна культура населення Японських островів.
- •73. Теорія про біологічну неповноцінність людських рас.
- •74. Основні методи етнографічних досліджень. (24 питання)
- •75. Народи Західної Азії: етнічна та демографічна характеристика.
- •76. Койсанські народи Африки (бушмени, готтентоти)
- •77. Обряд красноіме (святкування дня роду).
- •78. Антропологічна класифікація народів світу.
- •79. Європейське населення Америки.
- •81. Мовна класифікація народів світу.
- •82. Індійське населення Північної Америки.
- •83. Причини, час, місце виникнення людських рас.
- •84. Етнічна та матеріальна культура індійців.
- •85. Семітські мовні групи Африки.
- •86. Школа культурних кіл.
- •87. Заняття та матеріальна культура населення арктичних народів Америки.
- •88. Народи Південно –Східної Африки.
- •89. Народи Поволжжя та Приуралля.
- •90. Одяг селян Північної Африки.
- •91. Суспільний лад та духовна культура народів Центральної Азії.
- •92. Іспанська та португальська мови в Латинській Америці.
- •Латинська Америка[ред.]
- •93. Духовна культура населення Полінезії. Історія [ред.]
- •Населення [ред.]
- •94. Монголи: етногенез і матеріальна культура.
- •Історія [ред.]
- •Звичаї монголів [ред.]
- •95. Корроборі (колективні танці)
- •96. Народи західної Африки.
- •97. Народи південно-східної Азії.
- •98. Етногенез, матеріальна культура і духовна культура тасманійців.
- •99. «Понятійний апарат»: етнологія, етнографія.
- •100. Народи Алтайської мовної групи.
- •Внутрішня класифікація [ред.]
- •Прабатьківщина [ред.]
- •101. Індійські мовні групи Південної Америки.
- •102. Слов’янська група народів Західної Європи.
- •Етимологія [ред.]
87. Заняття та матеріальна культура населення арктичних народів Америки.
Арктика - це північна полярна область Землі, до якої входить глибоководний Арктичний басейн з мілководними окраїнними морями, острови і прилеглі частини материкової суші Північної Америки, Європи та Азії. Територія Арктики займає приблизно шосту частину Землі. Площа цього величезного регіону складає близько 27 млн км2, вона майже в три рази більше площі Європи і в 1,5 рази більше території Росії.
Арктика, незважаючи на суворі кліматичні умови, здавна приваблювала людину. За свідченням учених, первісні люди почали освоювати ці землі 10 тисяч років тому. Вчені-археологи встановили, що в ті часи на далекосхідному Півночі існувало протоескімосское плем'я. Мисливці та рибалки цього племені стали першими корінними жителями Арктичного регіону.
Надалі освоєння людиною Арктичної зони продовжилося в Гренландії і північних районах Канадського Арктичного архіпелагу. Ці території були заселені пізніше всього. В Американській Арктиці населення, в основному, мігрувало з заходу на схід, в Євразії - переважно з півдня на північ, міграція тут проходила по долинах великих річок. В результаті, тисячу років тому територія арктичного Півночі була повністю заселена предками корінних народів, які живуть в цьому регіоні донині. До 15 століття північні народи в основному займалися збиранням і полюванням. У цих етнічних групах не існувало централізації та ієрархії.
C 15 століття починається перша хвиля європейської колонізації Півночі, відбувається експансія Норвегії, Фінляндії, Швеції та Данії на північ. Росія також починає розширювати свої території за рахунок північних і східних регіонів. Російський священик Стефан з Пермі заснував фіно-угорську Перм, потім пішло встановлення влади Московської держави на Півночі і в Сибіру. У цей період також відбувається експансія Ісландії та Данії на території Північної Америки і Гренландії.
Пізніше, в 16 столітті європейська експансія почалася на Американських континентах. Англійці і французи також почали освоювати північні території в пошуках золота та інших багатств. Освоювали ці землі європейські поселенці досить швидко. На цих територіях з'явилися їхні нечисленні поселення, які представляли собою форти стратегічного значення і торгові точки. Європейські торговці експортували до Європи хутро.
У 1867 році, після того, як Російська імперія продала Аляску Америці, США зайняли цю територію внаслідок військових дій. Американський уряд зробило спробу асимілювати корінних жителів Аляски і аборигенів Канади, створивши резервації в США і Канаді, як вемені міру для більш м'якого переходу корінних народів з «первісності» до «цивілізації». Для цього в резерваціях впроваджувалася система освіти, створювалися школи-інтернати, які фінансувалися державою і контролювалися релігійними організаціями. У результаті такої політики корінні народи в обох країнах були витіснені з їх традиційних територій і змушені постійно стикатися з безліччю соціальних проблем, перш за все, убогістю і хворобами.