Питання 3. Мистецтво стародавньої елади

Мистецтво Стародавньої Елади – "темні століття" – ХІІ-VIII ст. до н.е. Могутнє відродження (від кінця Мікенського періоду до VIII ст., коли розпочався період "грецького Відродження".

Основні стилі цього періоду:

геометрика (ІХ – VІІІ ст. до н.е.);

архаїка (VІІ – VІ ст. до н.е.);

класика: рання (490 – 450 рр. до н.е.);

висока (450 – 400 рр. до н.е.);

пізня (400 – 323 рр. до н.е.);

елінізм (ІІІ – І ст. до н.е.) – період об’єднання різнопланового, різнобарвного світу (від Греції через Персію і Середню Азію до Індії). Архітектура зародилася у VІІІ ст. до н.е.; але бурхливо почала розвиватися в період архаїки (типи будівель – переважно храми) датуються ІІ тис. до н.е.

Споруди повторювали ідею критського мегарока – прямокутної будівлі із входом на вузькій торцевій стіні з колонами, що знаходилися при вході, стояли біля стін або ж ділили вздовж внутрішній простір. Архаїка створила єдину архітектурну мову – ордерну систему.

Найдавніший різновид ордера доричний (будівлі низькі, приземисті, важкі); (храм Аполлона в Корінфі (VІІ ст. до н.е.), іонічний – легкі; струмкі, витончені; корінфський ("дівочий" стиль) – пропорції цього стилю нагадували жіноче тіло.

Стилі в архітектурі:

• доричний – "мужній";

• іонічний – "жіночий";

• корінфський – "дівочий".

Питання 4. Особливості мистецтва стародавньої греції

Архітектура.

Будувалося багато громадських споруд, призначених для користування всіма вільними людьми. Найбільш поширеною громадською спорудою в Елладі був храм. Зводився у вигляді оточеної колонами прямокутної споруди з двосхилим дахом. Колони та стіни були розташовані на триступеневій основі. Усередині розташовувалась статуя бога, якому був присвячений храм. Свята на честь бога здійснювалися поза храмом на прилеглій до нього площі. Колони були двох типів: дорійські та іонійські.

Найвеличнішим грецьким храмом вважався Парфенон – храм богині Афіни, збудований в V ст. до н.е. на афінському Акрополі.

Скульптура.

Грецькі скульптори зображували не лише знать, а й інших своїх співгромадян, прагнучи підкреслити їхню красу, силу й доблесть. Матеріалом для скульптури були дерево, бронза та мармур. Мармурові статуї фарбувалися у колір людського тіла, а дерев’яні обклеювалися тонкими пластинами слонової кістки. Обличчям статуй надавалися вирази почуттів смутку, радості, обурення тощо. Статуї уславлювали гарну, здорову, гармонійно розвинену людину, красу її тіла. Одним із найвидатніших грецьких скульпторів був Фідій. Його 17-метрова статуя Зевса в Олімпії вважалася одним із семи чудес світу.

Живопис.

Було розвинуте мистецтво живопису на глиняних табличка і дерев’яних дошках, будинки заможних еллінів прикрашалися фресками і мозаїками. Майже всі ці зображення загинули. Проте збереглося багато вкритого розписом глиняного посуду, амфор, ваз тощо. Сюжетами для малюнків були міфи, перекази про богів і героїв, сцени з „Іліади” та „Одіссеї”. У VІ ст. до н.е. майстри на червоній глині малювали фігури чорною фарбою (чорнофігурний стиль). У V ст. до н.е. увесь фон зафарбовували у чорний колір, а для фігур залишали червоний незафарбований колір глини (червонофігурний стиль).