Питання 6. Культура китаю в XVI – XVII ст.

Основні досягнення.

Освіта і наука.

• Тривалий час освіта залишалася незмінною, зберігаючи офіційно визначений обсяг знань. Існували спеціальні школи для підготовки державних службовців, навчання в яких завершувалося складанням спеціальних іспитів.

• Серед наук особливо успішно розвивалися ті, що мали практичне значення. Китайські вчені стали вивчати і перекладати праці європейських авторів із математики та механіки.

• У ХVІ ст. з’явилася фундаментальна багатотомна праця Лі Шичженя „Трактат про дерева і рослини” з описами лікувальних властивостей трав, дерев і мінералів та дослідження Чжин Чжунцина „Про тиф”. Наприкінці правління династії Мін з’явилося декілька великих енциклопедій: сільськогосподарська, технічна та природничих наук.

• В історичній науці продовжувалася робота над літописом „Загальне дзеркало, що допомагає управлінню”, розпочата в ХІ ст. За часів династії Цін було здійснено редагування змісту історичних творів із метою створення такого їх варіанта, який задовольнив би маньчжурів.

• Вчений-енциклопедист ХVІІ ст. Гу Яньу написав велику працю з історичної і сучасної фонетики китайської мови „П’ять книг з фонетики”. Написана ним „Книга про вади й вигоди областей та уділів Піднебесної” мала велике значення для розвитку китайської географії.

Література, драматургія, театр.

• За часів династії Мін продовжувався розвиток народної літератури – романів, драм, розповідей. У ХVІ ст. набули поширення романи на фантастичні та побутові теми. Фантастичний роман У. Чеменя „Подорож на захід”, в основу сюжету якого покладено перекази про подорож до Індії буддійського монаха в VІІ ст. Роман побутового жанру „Слива у золотій воді” (автором уважається вчений Ван Шічжень) розповідає про життя китайців наприкінці ХVІ ст.

• У драматургії панівним був жанр місцевої провінційної або „південної” п’єси, започаткований в ХVІ ст. Найбільшою популярністю користувалася п’єса Тан Сяньцзу „Півонієва альтанка”, яка кидала виклик моральним цінностям, поширеним у китайському суспільстві ХVІ ст.

• У більшості китайських провінцій працювали власні театри, які часто приїздили до Пекіна, де також була столична опера. Драматурги часто виконували ролі героїв у своїх п’єсах. Хоча професія актора вважалася принизливою, існувало багато домашніх театрів.

Архітектура, живопис.

• У ХVІ ст. відбулися змістовні зміни в китайській архітектурі: колишня суворість і монументальність змінилася на витончену вишуканість. Набули поширення різьблені балюстради, мармурові мости, орнаментовані карнизи та дахи тощо.

• Зразком архітектури доби династії Мін стало „Заборонене місто” („Місто імператорських палаців”), збудоване в північній частині Пекіна в ХV ст. На території, огородженій ровом із водою і десятиметровими стінами, розташовувався імператорський палац, загальною площею у 720 тис. м².

• У південній частині Пекіна в ХV – XVІІ ст. було побудовано „Храм Неба” – головний храмовий ансамбль Китаю.

• Поблизу Пекіна було споруджено імператорські гробниці та Алею Духів, завдовжки майже кілометр. З обох боків Алеї були зведені кам’яні монументи стражів спокою померлих імператорів. Площа комплексу – близько 40 км².

• Доба Мін – період розквіту китайського живопису. Обов’язковою вимогою до митців у цей час було дотримання встановлених традицій зображення фігур, дерев і загальної композиції. За порушення цих правил страчували, тому роботи художників цього періоду (Люй Цаі, Бянь Веньцзін) були лише талановитим наслідування попередніх часів. У цей період у Китаї вперше у світі з’явилися кольорові гравюри на дереві.

• Надзвичайної майстерності досягли майстри розпису порцеляни. Вони розробили технології багатокольорового розпису, перетворюючи свої вироби на справжні шедеври образотворчого мистецтва.