5. Героїчний епос.

У ХІ – ХІІ ст. оформився та був записаний героїчний епос, що раніше передавався тільки в усній традиції. Його героями були воїни, що захищали свою країну та народ. В епічних сказаннях оспівувалися хоробрість, сила, вірність, воїнська доблесть. Героїчний епос в умовах феодалізму відчував вплив рицарських і церковних уявлень: героями епосу завжди були віддані васали, захисники християнства. Одними з найкращих творів середньовічної літератури також були саги – міфи про богів і героїв.

Величезною памʼяткою французького епосу є "Пісня про Роланда", в основу якої був покладений похід Карла Великого до Іспанії, під час якого арʼєргард його війська під керівництвом Роланда був знищений басками ("невірними"). Іспанський похід перетворився на семилітню війну. У пісні франки є жертвами зради графа Ганелона, в особі якого автор засуджує віроломство та феодальне свавілля. Ганелону протиставлений патріот Роланд, який метою життя вважає служіння імператору та "милій Франції", але є вірним васалом свого сюзерена Карла. Образ Карла втілює ідею державної єдності та величності.

У "Пісні про Сіда", що зʼявилася у ХІІ ст. в Іспанії, відбита боротьба іспанського народу за визволення країни від арабів. Прообразом героя був кастильський феодал Родріго Діас де Вівар (араби звали його Сідом-паном). Успіхи реконкісти надихали поетів, а її діячі були героями народного епосу.

Сід відібрав у маврів Валенсію, розгромив армію альморавидів, що прийшли на допомогу мавританським князям. У "Пісні" Сід постає в образі народного героя, патріота своєї Батьківщини. За історичними фактами, Сід деякий час служив у маврів. Власні інтереси він ставив нижче за інтереси країни, був відданий королю як символу єдності та могутності. Фігура Сіда сильно демократизована – він простий рицар, хоча й був представником кастильської знаті.

Памʼяткою німецького героїчного епосу є "Пісня про Нібелунгів" (1200 р.). В основу епосу покладені давні германські оповідання часів "великого переселення". Історична основа твору – загибель Бургундського королівства, зруйнованого гунами в 437 р., але характер пісні більше повʼязаний із феодальною рицарською Німеччиною ХІІ ст., ніж із життям варварів. При дворі бургундських королів панували рицарські звичаї, пишні свята, турніри. На цій підставі деякі вчені стверджують, що поема є апофеозом феодальних порядків.

Твори середньовічного епосу є видатними памʼятками світової культури.

6. Рицарська культура.

В ХІ – ХІІ ст. склався морально-етичний образ рицаря зі світським характером і позбавленого аскетизму. Цей образ був відбитий у тогочасній літературі. Рицарська поезія виникає на півдні Франції, де склався осередок світської культури середньовічної Європи. У Лангедоці поширюється лірична поезія трубадурів провансальською мовою. При дворах феодальних сеньйорів зʼявилася куртуазна поезія, що прославляла справжні почуття та культ служіння "прекрасній дамі". Цей культ просідав центральне місце у творчості трубадурів – провансальських поетів. Серед них були рицарі, великі феодали, королі, прості люди.

Поезія трубадурів мала багато жанрів: любовні пісні (найвідомішим із виконавців був Бернард де Вентадорн), ліричні пісня, пісні на політичну тематику, пісні на смерть сеньйора або близької людини, пісні-диспути на любовні, філософські, поетичні теми, обрядові пісні.

Особливе місце в рицарській літературі належить повісті, що написана за кельтськими легендами. Головною з них є історія короля бритів Артура та його рицарів, що жили в V – VI ст. і збиралися за круглим столом. Із цих легенд склали цикл романів, так званий бретонський. Велику роль у розвитку куртуазного роману відіграв французький поет Кретьєн де Труа. Він створював романи з пригодами героїв, зачарованими людьми, дивними країнами. У нього були твори, що відкривали новий світ глибоких людських почуттів. Це роман про Трістана та Ізольду, що належить до кельтських сказань.

Рицарська література сприяла розвитку світської середньовічної культури, народженню інтересу до особистості людини та її почуттів.