19

ЛЕКЦІЯ 4.

КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК КРАЇН СВІТУ

В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (КІНЕЦЬ V – XVI СТ.)

ПИТАННЯ 1. ОСВІТА ТА КУЛЬТУРА В ЄВРОПІ В ХІ – ХV СТ.

1. Європейська культура на світанку Середньовіччя.

Варварське завоювання Римської імперії в V ст. призвело до занепаду античної культури.

Криза античного суспільства сприяла посиленню ролі християнства, яке з IV ст. стало державною релігією та справляло великий вплив на ідейне життя суспільства. Особливо сильним був вплив церкви в ранньому Середньовіччі (V-VIII ст.).

У VIII ст. розпочалося культурне відродження Західної Європи. Карл Великий шукав грамотних, освічених слуг. Духівництво мало виховувати народ у дусі покірності владі. Було розроблено єдиний текст Біблії, при дворі Карла створене літературне коло "Палацова академія". При монастирях відкривалися школи для поширення християнських текстів.

Розвивалася архітектура, насамперед церковна. Стіни багато прикрашалися зображеннями королів та єпископів, прославляючи світську та церковну владу.

Після смерті Карла Великого розпочалася доба "культурного мовчання".

2. Світогляд, теологія, схоластика.

Загалом світогляд середньовічної людини був релігійним. У часи, коли точні науки були не відомими людству, а сили природи вважалися незрозумілим явищем, релігійний світогляд швидко посів панівні позиції в суспільстві. На основі цього виникали марновірства, а важке життя народу давало віру та надію, що за всі страждання людина буде нагороджена в іншому житті.

Зустрічалися погляди, які стверджували, що основою пізнання має бути розум. Такі погляди висловлював середньовічний філософ Пʼєр Абеляр. Віру та розум намагався примирити арабський філософ Аверроес. Він уважав, що віру та розум слід розділити. Вірою мають відати богослови, яким не слід утручатися в справи науки, а науковці не мають торкатися питань віри.

В ХІ ст. на Заході зʼявляється схоластика ("шкільна філософія"). Схоластика не мала на меті відкривати нове, вона систематизувала те, що було у Святому Письмі та складало зміст християнської віри.

Положення Святого Письма схоласти намагалися підтвердити посиланнями на церковні авторитети й давніх філософів, головним чином Арістотеля. Від нього схоласти взяли форму логічного викладання у вигляді складних суджень та умовиводів. Одним із засновників схоластики був Ансельм Кентерберійський (1033-1108 рр.), який ставив віру вище за звання, зводив філософію до теології. Схоластика сприяла розвитку формальної логіки. Схоласти вивчали античні філософські праці, намагалися розглядати питання філософії та богословʼя з позицій вивчення, розсуду, зрозуміння. Ще в Х-ХІ ст. виникли різні групи схоластів: реалісти та номіналісти. Їхні розбіжності виявлялися, насамперед, у поглядах на природу загальних понять (універсалій).

У процесі суперечок народилася ще одна течія схоластики – концептуалізм, до якого належав Пʼєр Абеляр.

У ХІІІ ст. Фома Аквінський та Альберт Великий розвивають думки Арістотеля. Фома Аквінський склав енциклопедію католицького богословʼя. У цьому творі всі питання пізнання природи та суспільства розглядалися в католицькому дусі. Він також розробив загальні принципи католицького богословʼя.

Фома Аквінський зробив висновок про довічність приватної власності, станової організації суспільства, феодальної держави. Його погляди лягли в основу католицького богословʼя.