7.Орган –це структурне утворення яке склад. Із декількох тканин одні головні а інші допоміжні . орган поділ. На 2 типи : порожнисті (шлунок ,серце ,бронхи . кишки ,матка ) паранхемотозні (печінка , легені , нирка,селезінка ) Вони склад. З мякої функціональної частини яка назив. Паронхима і щільної частини на якій вона тримається і живиться строма .

Система органів – обєднання органів які забезпечують виконання однієї якоїсь функції в організмі . 10 систем :опорно рухова ,травна, дихання ,видільна , нервова систем. Ендокринна , серцево судин , статева .органи чуття .)

8. Скелет— сукупність твердих тканин у організмі людини, які слугують опорою тіла або окремих його частин і (або) захищають його від механічних ушкоджень.

Кістка – це пасивний орган руху, тому що рухи кісток відбуваються за допомогою прикріплених до них м’язів, які мають здатність до скорочення. Кістка слугує опорою для м’язів і внутрішніх органів, а також виконує захисну функцію,

За формою кістки поділяють на: довгі, короткі, плоскі, змішані.

Довгі або трубчасті кістки — такі, у яких довжина значно переважає ширину і товщину (видовжені); вони мають більш-менш циліндричну середню частину, тіло (діафіз) з порожниною усередині і 2 кінці або епіфізи , що завжди ширші за тіло і покриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового хряща, знаходяться в кінцівках і більш-менш вигнуті. До довгих трубчастих кісток належать кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

Короткі — кістки п'ястка, плесно, фаланги пальців. Діафізи побудовані у вигляді трубки, стінка якої має компактну кісткову тканину. Епіфізи мають губчасту будову. В цих кістках жодний вимір не переважає значно над іншими.

Плоскі кістки побудовані із губчастої речовини, яка зовні вкрита тонкими пластинками компактної. До них відносяться лопатки, кістки черепа, грудина. У широких кісток два виміри переважають над третім; такі кісти служать переважно для утворення стінок порожнин, що містять різні органи (череп, грудину, тазову порожнину) і можуть бути плоскими, вигнутими, увігнутими і т. д.

Змішані кістки мають складну будову. Вони складаються із декількох частин, що мають різну будову, форму і походження. Наприклад, хребці, кістки основи черепа тощо.

В окрему групу іноді виносять повітроносні кістки: лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощелепна. Вони так називаються, бо в них є повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою.

9. З'єднання кісток

Синдесмологія — наука про з'єднання кісток

Синартрози — безпереривні з'єднання кісток, більш ранні по розвитку, нерухомі або малорухомі за функцією.

Синхондроз — кістки з'єднані через хрящову тканину.

Синостоз — кістки з'єднані через кісткову тканину.

Диартрози — переривні з'єднання, пізніші по розвитку і рухливіші за функцією.

види з’єднань

кісток:

І. Безперервні з’єднання:

- безперервні з’єднання: за допомогою сполучної тканини-це такі як міжкісткові перетинки, зв’язки, тім’ячка, шви між більшістю кісток склепіння черепа та зубо-коміркове вклинення;

- безперервні тимчасові та постійні з’єднання за допомогою хрящової тканини;

- безперервні з’єднання за допомогою кісткової тканини.

ІІ. Напівсуглоби, до яких відносяться лобковий симфіз,міжхребцевий симфіз.

ІІІ. Перервні з’єднання, або суглоби, структурними компо- нентами яких є: суглобові поверхні, суглобова капсула, суглобова порожнина та суглобовий хрящ.

Суглоб (лат. articulatio) — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є зчленуванням три і більш за кістки.

Будова суглоба

Діартрози – це рухомі порожнинні сполучення кісток, які називаються ще суглобами. У суглобі відрізняють основні і обов'язкові частини: суглобову сумку або капсулу (capsula articularis), поверхні кісток (facie articularis), і порожнину (carum articulare).

Суглобова сумка прикріпляється по краю суглобових поверхонь, які оточуються нею з усіх боків. У неї 2 шари:

• зовнішній – щільний, фіброзний

• внутрішній – м’який, синовіальний, багатий на кровоносні судини.

На вн. оболонці капсули є оболонка, яка виділяє клейку рідину – синовію, яка служить для змазування зчленівних поверхонь кісток, внаслідок чого знижується тертя суглобових поверхонь. Суглобова сумка обмежує з усіх боків замкнуту суглобову порожнину (carum articul). Поверхні кісток, які зчленовуються вкриті тонкою пластиною гіалінового хряща, який має значну міцність і щільність.

Суглобові поверхні, сумка і порожнина є кардинальними ознаками всякого справжнього суглоба. Крім цих обов’язкових елементів у суглобах іноді зустрічаються деякі допоміжні апарати: допоміжні зв’язки, суглобові губи, диски, меніски та ін.

Допоміжні зв’язки суглобів можуть мати різні призначення:укріпні зв’язки,пікріпні зв’язки, внутрішньосуглобові зв’язки.

Класифікація суглобів:

• по числу суглобових поверхонь, Простий суглоб,Складний суглоб- наприклад ліктьовий суглоб ,Комплексний суглоб,Комбінований суглоб

• за формою суглобових поверхонь і

• по функції.

а) одноосьові (циліндричний, гвинтоподібний, блокоподібний);

б) двоосьові (еліпсоподібний, виростковий, сідлоподібний);

в) триосьові (кулястий, чашоподібний, плоский

10. Скелет голови - череп (cranium) складається з 2 віділів: мозковий та лицьовий.розрізняють парні і непарні. Мозковий череп. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична). Лицевий череп має б парних і 3 непарних кісток. Парні кістки: верхньощелепна, вилична, носова, сльозова, піднебінна, нижня носова раковина. У верхньощелепній кістці є гайморова порожнина, запалення слизової якої називається гайморитом. Непарні кістки: нижньощелепна, леміш і під'язикова.

Мозковий череп має основу й склепіння. Кістки склепіння ма­ють особливу будову. Кожна кістка складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішня пластинка компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називається склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку.

Тім’яна кістка парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубча­стими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюю­чи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Тім’яна кістка має чотири кути: передньоверхній — лобовий; верхньозадній — потиличний, перед-ньонижній — клиноподібний і задньонижній — соскоподібний

Вікові та статеві особливості черепа Розвиток усіх кісток черепа, подібно кістках тулуба і кінцівок, починається з перетинчастої (сполучнотканинною) стадії. Надалі кістки і частини кісток, що складають основу черепа, проходять хрящову і остаточну кісткову стадії розвитку. Кістки особи і даху черепа проходять тільки перетинчасту і кісткову стадії, минаючи хрящову. Особливістю черепа новонароджених і дітей грудного віку є залишки перетинчастого черепа - джерельця (fonticuli). Розрізняють джерельця: передній, задній і парні бокові - клиновидний і соскоподібного. Передній джерельце найбільший, має форму ромба. Він повністю заростає на другому році життя . При наростанні внутрішньочерепного тиску джерельце вибухає, а при захворюваннях, що викликають різке зневоднення організму (тяжкі порушення травлення або дизентерія), западає. На джерельця відображаються дихальні рухи. Значно менше за розмірами задній джерельце, який заростає незабаром після народження. Бічні джерельця у доношених новонароджених частіше відсутні, а якщо є, то заростають до 2-3-го місяця життя. Інша особливість - наявність хрящових прошарків між частинами кісток основи черепа. У новонароджених не розвинені повітроносні пазухи, горби, відростки, немає зубів, слабо розвинені щелепи. Це складає третю особливість. Внаслідок цього лицьовій череп мало виступає вперед і становить ¹ / ₈ мозкового черепа (дорослого ¹ / _4). Шви черепа формуються до 3-5-му році життя. Зростання черепа закінчується до 25-30 років. Розвиток, зростання і форма черепа знаходяться в тісній залежності від розвитку головного мозку. Чоловічий череп у зв'язку із загальними великими розмірами тіла відносно більше жіночого. Жіночий череп зберігає деякі риси дитячого черепа, а на черепі чоловіки легше виявити ті риси, які були властиві черепам наших далеких предків. Статеві відмінності черепа великого практичного значення не мають. Старечі зміни поширюються на весь череп: розсмоктуються гребені, губчасте кісткова речовина, череп стає легким і крихким. На форму черепа можуть впливати механічні фактори.

11. Хребтовий стовп (хребет) утворений 33-34 хребцями .Розрізняють 5 відділів хребтового стовпа: Шийний відділ хребта скл. із 7 хребців, грудний– із 12 , поперековий – із

5, крижовий – із 5 , куприковий – із 4-5.

Має 4 вершини:1) 2 вперед- лордози(шийний і поперековий) і 2) 2 назад- кіфози(грудний і попериковий) хвороба-сколіоз.

Ці вигини надають амортизуючи властивості. Всередині хребтового стовпа зна­ходиться хребтовий канал (canalis vertebralis), в якому міститься спинний мозок з обо­лонками, а на бічних поверхнях стовпа знаходяться міжхребпеві отвори, крізь які ви­ходять спинно-мозкові нерви. Єдине ціле хребтовий стовп утворює за допомогою різ­них з’єднань:

1. міжхребцеві суглоби;

2. міжребреві диски;

3. зв’язки хребтового (передня повздовжна, задня повздовжна, жовта, міжос- тиста, надостиста зв’язки - яка в шийному відділі називається вийна)

Функції стовпа: *

• опорна;

• захисна;

• амортизуюча.

Хребець - (vertebra) губчаста кістка складної форми. Має 4 відділи:

1) тіло; 2) дуга; 3)хребцевий отвір; 4.)відростки (7 штук: 6 - парні, 1 - непарний).

Парні:

а) верхні суглобові;б) нижні суглобові;в) поперечні;г) непарний остистий.

Хребці різних відділів мають свої відмінності:

Шийні хребці:

1- атлант - не має тіла та остистого відростка, зате є 2 дуги;

2- осьовий — на тілі має відросток зуб, навколо якого обертається атлант з че­репом (обертання голови);

7 - хребець має довгий остистий відросток.

12. Скелет грудної клітки. Крім хребтового стовбура він утворений також 12 парами ребер та грудниною. Він захищає життєво важливі органи грудної порожнини і разом з дихальними м’язами утворює апарат зовнішнього дихання. Грудна порожнина має два отвори – верхній та нижній.

Ребра становлять значну частину скелета грудної клітки. Їх є 12 пар.

Верхні сім пар ребер, які називають справжніми, за допомогою хрящів з’єднуються з грудниною. До несправжніх ребер відносять VIII, IX та X пари ребер, які своїми хрящами з’єднуються і утворюють реброву дугу. Останні XI та XII ребра називаються коливними, тому що вони вільно закінчуються в м’язах черевної стінки.На задньому, кістковому кінці ребра, знаходиться голівка, шийка і горбик ребра. Голівки ребер з’єднуються з тілами грудних хребців, а їх горбики – з поперечними відростками грудних хребців. В цих суглобах здійснюються обмежені ковзні рухи пов’язані з дихальними екскурсіями грудної клітки

З'єднання ребер з грудиною. Хрящові частини 7 істинних ребер з'єднуються з грудиною при посередництві симфізом або, частіше, плоских суглобів, articulatibnes sternocostales. Хрящ I ребра безпосередньо зростається з грудиною, утворюючи синхондроз. Спереду і ззаду ці суглоби підкріплюються променистими зв'язками, ligg. sternocostalia radiata, Які на передній поверхні грудини разом з її окістям утворюють щільну оболонку, membrana sterni. Кожне з помилкових ребер (VIII, IX і X) з'єднується переднім кінцем свого хряща з нижнім краєм вищого хряща за допомогою щільного сполучнотканинного зрощення (синдесмозу).

Форму грудної клітки описують як циліндричну, конічну або плоску. Між цими крайніми варіантами розрізняють перехідні форми: циліндро-конічну, циліндро-плоску тощо. Бувають також патологічні форми грудної клітки: лійкоподібна, запала, куряча — вони є наслідком перенесеної хвороби або травми. Однією з ознак, які характеризують нормальну форму грудної клітки, є надчеревний кут.

13. Скелет верхньої кінцівки - складається з 2 відділів:

1. скелет поясу верхньої кінцівки;

2. скелет вільної верхньої кінцівки.

До скелету ПОЯСУ вільної кінцівки відноситься 2 кістки - лопатка і ключиця.

Лопатка - (s apula) плоска кістка трикутної форми має 2 поверхні (передню, або реберну, якою вона прилягає до ребер; задню, або дорзальну - її можна промацати). Має 3 краї та 3 кута.

Края: верхній, медіальний, латеральний.

Кути: верхній, нижній, латеральний.

На латеральному куті знаходиться суглобова западина з суглобовою поверхнею, дзьобоподібний відросток. На дорзальній поверхні знаходиться гребень - ость лопатки, що поділяє її на ямки: надостну і підостну.

КЛЮЧИЦЯ - (clavicula) - S-подібна невелика трубчаста кістка, яка має тіл о та 2 кін ця:

1. кінець - сплющений — акроміальний кінець, яким вона приєднується до акроміона лопатки;

2. кінець - опуклий - грудний кінець, яким вона приєднується до ручки грудини.

Скелет вільної верхньої кінцівки - має 3 відліпи

плече;передпліччя;кисть.

Плече - складається з течевої кістки (os humerus) довга трубчаста кіска, що має тіло та 2 епіфіза:

Верхній епіфіз: головка, шийка, великі і маленькі горбки, міжгорбкова борозна. Тіло має дельтоподібну горбистість, а позаду - борозну променевого нерву.

Нижній епіфіз: відросток, що складається їз малої головки та блока, і має 2 надвиростка - медіальний та латеральний. Передпліччя — має 2 кістки: променева і ліктьова.

Променева кістка - (radius) довга, трубчаста.

Верхній епіфіз має циліндричну головку, шийку, горбистість. На головці зверху є суглобова западина, для з’єднання з малою головкою . плечової кістки і суглобовий обвід, для з’єднання з ліктьовою кісткою. Тіло на медіальному боці має гострий край.

Нижній епіфіз - потовщений, має ліктьову і зап’ясткову вирізку і шилоподібний відросток.

Ліктьова кістка - (ulna) довга, трубчаста. Знаходиться медіально- паралельно до променевої.

Верхній епіфіз - у формі гачка і складається з 2 вирізок (променева, блокова), і 2 відростка (вінцевий, ліктьовий) і горбистість.

Нижній епіфіз - головка, для з’єднання з променевою кісткою і шилоподібний відросток.

КиСть - складається з 3 відділів: зап’ясток, п’ясток, фаланги пальців. Зап’ясток - має 8 губчастих кісток, розташованих в 2 ряди (4 кістки у верхньому та 4 у нижньому рядку).

П 'ясток - має 5 коротких трубчастих кісток.

Фаланги пальців - 14 коротких трубчастих кісток.

Суглоби верхньої кінцівки:

1.Плечовий - утворюється головкою плечової кістки і суглобною западиною лопатки. Рухи можливі в усіх осях;

2.Ліктьовий — складається з 3 суглобів ( мала головка плечової кістки; суглобова ямка променевої кістки; блок плечової кістки і блокова вирізка ліктьвої; променева вирізка ліктьової і суглобний обвід променевої кістки). Рухи: згинання, розгинання, обертання.

3. Променево-зап \ястковий - утворюється зап’ястковою вирізкою променевої кістки і 4 верхніми кістками зап’ястка. Можливі рухи: згинання, розгинання, відведення, приведення, циркумдукція (коловий рух).