79. Система органів виконавчої влади, що закріплена Конституцією України

У систему органів виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України, місцеві органи виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі.

Важливою ланкою в системі органів виконавчої влади є підвідомчі Кабінету Міністрів такі органи, як міністерства, державні комітети, інші державні органи із спеціальним статусом, які становлять групу так званих центральних органів виконавчої влади.

Серед них першорядне значення мають міністерства - центральні органи виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, за винятком тих напрямів, реалізація яких віднесена до повноважень центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерства є єдиноначальні органами. Кожне з них є головним (провідним) органом центральної виконавчої влади в певній сфері діяльності.

Міністерство очолює міністр, який входить до складу Кабінету Міністрів і несе персональну відповідальність за роботу міністерства. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку та реалізацію Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з цих питань. Частину своїх посадових повноважень міністр доручає своїм заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов'язків між заступниками.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один з віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в даній сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голову.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, субсидіарності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

80. Порядок формування і структура Кабінету Міністрів України

Відповідно до ст. 113 Конституції України, ч.І ст.1 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні, очолює систему органів виконавчої влади, є урядом України, що здійснює виконавчу владу безпосередньо і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, направляє, координує і контролює діяльність цих органів.

При цьому Уряд не завжди розглядається як вищий орган виконавчої влади, оскільки у деяких країнах такий рівень представлений главою держави. У ряді президентських республік (США, Бразилія, Мексика й ін..) Уряд, як колегіальний орган не існує, тому що виконавча влада належить безпосередньо главі держави. Зокрема, у Конституції США (р.1 ст.2), наприклад, наголошується, що «виконавча влада ввіряється Президентові Сполучених Штатів Америки). Так само у ряді конституцій пострадянських держав Президент є одночасно главою держави і главою виконавчої влади (Таджикистан (стаття 64), Туркменістан (стаття 54), Узбекистан (стаття 89)). Відповідно до Конституції Фінляндії (параграф 3), Польщі (стаття 10), Греції (стаття 26) та Туреччини (стаття 8) виконавчу владу здійснюють Президент та Уряд.

Аналіз деяких конституцій зарубіжних держав дає змогу стверджувати, що саме норми Основного Закону характеризують місце і роль Уряду. Наприклад, у Конституціях Словацької Республіки (стаття 108) та Чехії (стаття 67), так само як і в Україні, Уряд визнається вищим органом виконавчої влади; у Австрії наголошується, що Уряд здійснює «вище керування справами Федерації, якщо воно не передано Федеральному Президентові» (стаття 69).

При цьому, як відзначає В. Авер'янов, «перетворення Кабінету Міністрів у єдиний центр управління об'єктивно ускладнене тим, що встановлена Конституцією України форма державного правління змішаного типа зумовлює наявність так званого «дуалізму» виконавчої влади. Він означає, що повноваження керівного центру цією гілкою влади певним чином поділені між Президентом України, Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених у ст.ст. 85,87 Конституції».

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України визначає ЗУ «Про Кабінет .^Міністрів України» від 07.10.2010 року. і, Відповідно до ч.І ст.114 Конституції України, ч.І ст.6 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр- міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, 3 віце-прем'єр-міністри, міністри.

члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин рипиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку.

Інтерес представляє у зв'язку з цим досвід Канади. У федеральному уряді Канади діє система, у рамках якої посадові особи, включаючи керівників міністерств, членів адміністративних судів, керівників державних відомств та інших осіб, призначених діючим урядом, можуть уникнути або вирішити можливі конфлікти державних і приватних інтересів. Ключову роль у даній системі грають Кодекс посадових осіб про конфлікти інтересів і поведінку після закінчення терміну служби 1986 р., Керівництво з питань діяльності міністрів, які керуються приватними політичними мотивами 2002 р., Керівництво з питань ведення справ міністерствами з державними корпораціями 2002 р., Керівництво для міністрів і державних секретарів 2002 р., що містять принципи діяльності державних службовців, поради з питань етики поведінки і пріоритетів управління.

Треба відзначити, що у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України від 8 грудня 2004 року N 2222-ІУ "Про внесення змін до Конституції України" у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття, змінився порядок формування Кабінету Міністрів України.

На сьогодні схематично модель формування уряду виглядає таким чином:

1)Президент України подає до Верховної Ради України письмове про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра

України, до якого додаються документи, визначені ч.З ст.8 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»;

2)за пропозицією депутатських фракцій до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України кандидат на посаду Прем'єр- міністра України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання (ч.5 ст.8 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»);

3)не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України ВРУ за участю Президента України розглядає подання Президента України про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр- міністра України (ч.4 ст.В ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»);

4) голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України (п.12 ст.85, ч.2 ст.114 Конституції України, ч.7 ст.8 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»)

Системний аналіз положень Конституції України, ст.8 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» дозволяє стверджувати, що ВРУ може не надати згоду на призначення запропонованої кандидатури Прем'єр-міністра України, якщо має місце: 1) порушення вимог Конституції України; 2) невідповідність запропонованої кандидатури вимогам до члена Кабінету Міністрів України (ч.І ст.7 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»); 3) наявність інших підстав, передбачених Конституцією та законами України;

5)Президент України призначає Прем'єр-міністра України (ч.2 ст. 114, п.9 ст.106 Конституції України);

6)при формуванні нового складу Кабінету Міністрів України новопризначепий Прем'єр-міністр України вносить Президенту України єдиним списком або окремо на кожну посаду подання про призначення членів Кабінету Міністрів України (ч.2 ст.9 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»);

7)Президент України призначає персональний склад Кабінету Міністрів України (ч. 10 ст. 106, ч.З ст. 114 Конституції України, ч. 1,6 ст.9 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»).