66. Право законодавчої ініціативи та його суб*єкти

Стаття 93.Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам Ук­раїни, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Право законодавчої ініціативи — це право на подання до Вер­ховної Ради України на обов'язковий розгляд нею законодавчої пропозиції, законопроекту чи поправки до законопроекту. Про­цедура здійснення цього права встановлюється насамперед Рег­ламентом Верховної Ради України.

Законопроекти, поправки до них чи законодавчі пропозиції вносяться суб'єктами права законодавчої ініціативи в письмовій формі. Законодавча пропозиція повинна містити проект рішен­ня Верховної Ради, який пропонується Верховній Раді для прий­няття. Пропозиції, внесені на ім'я комітету Верховної Ради, оп­рацьовуються ним у ході підготовки відповідних документів і на розгляд Верховної Ради можуть не подаватися.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом з супровідною запискою, яка повинна містити обґрунтування не­обхідності їх розробки і прийняття, а також характеристику цілей, завдань та основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце у системі чинного законодавства, а також на очікувані соці­ально-економічні та інші наслідки їх застосування.

Уразі внесення законодавчої пропозиції, законопроекту або поправки, реалізація яких потребує матеріальних або інших вит­рат за рахунок державного чи місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат. Внесення ініціативних законопроектів (крім тих. що вносяться Президентом та урядом) супроводжується вка­зівкою на те, що ініціатор вносить законопроект для врахування його положень головним по законопроекту комітетом або напо­лягає на його розгляді Верховною Радою у першому читанні.

Конституційні законопроекти або конституційні положення (відповідно ті, якими вносяться зміни, і ті, які потребують вне­сення змін до Конституції) мають бути зазначені як такі.

Законодавчі пропозиції і проекти законів, що подаються на розгляд Верховної Ради, мають відповідати й іншим вимогам, передбаченим Регламентом Верховної Ради України, іншими актами, що визначають вимоги до їх оформлення, змісту, струк­тури та викладу.

Законодавча пропозиція чи законопроект можуть бути від­кликані їх ініціатором, якщо питання про їх розгляд ще не вклю­чено до порядку денного сесії Верховної Ради, а після того — лише за згодою Верховної Ради.

Згідно з ч. 2 коментованої статті Президент України може при внесенні законопроекту визначити його як невідкладний, що тяг­не за собою його позачерговий розгляд. Це означає, що питання про розгляд законопроекту має бути включене до порядку денно­го засідань відразу після внесення законопроекту. При цьому виз­нання законопроекту невідкладним (стаття 6.4.6 Регламенту Вер­ховної Ради) дає можливість скоротити терміни подання пропо­зицій до законопроекту, поширення матеріалів до другого читання, але не більш як наполовину.

Верховна Рада може прийняти рішення про визнання будь-якого проекту невідкладним і за власною ініціативою, а також за процедуроюadhoc, з метою пришвидшення розгляду законопро­екту, прийняти рішення про відхилення від вимог Регламенту,, якщо це не суперечить Конституції і чинним законам.