Цивільне право, Рябоконь Євген Олександрович, кафедра 249

Література: Цивільне право України за ред.. Дзери, Кузнецова, Майданника, Цивільне право за ред. Борисової, Цивільне право за ред. Харитонова та Ахметова, Гражданское право за ред. Сергеева Толстова

Коментарі: За ред. Дзери, Кузнецової, в Лізі теж є.

Цивільне право як галузь права:

1. Співвідношення приватного та цивільного права

2. Поняття цивільного права, предмет та метод цивільно-правового регулювання

3. Принципи та функції цивільного права

4. Система цивільного права

5. Співвідношення цивільного права з іншими галузями

Співвідношення приватного та цивільного права

На підставі дискусії з питань співвідношення приватного та публічного права, яка велася в літературі була напрацьована низка висновків:

1. Поділ права на приватне та публічне – об’єктивний, тобто це об’єктивно зумовлено.

2. Межа, яка відділяє приватне та публічне право не є постійною і залежить від соц-економічного розвитку держави

3. Критерії поділу пов’язані зі змістом відносин і з механізмом захисту порушених прав

4. Поділ права на приватне та публічне впливає на систему права.

Деякі сучасні науковці займають протилежну оф радянській позицію про перебільшення значення приватного права та приватних інтересів.

Мамонтов стверджує, що оскільки будь-який НПА приймається державою він відображає держ. волю, тому основне – публічне право. Приватне право має місце в тих межах, яких публічний закон дозволяє приватним суб’єктам врегулювати певні відносини в договірному порядку

Дуалізм приватного права передбачає виділення в межах його системи власне цивільного права та торгового права, яке визначає особливості приватно-правових відносин з комерційним елементом

Протилежністю дуалізму є моністичний характер приватного права, центральним елементом якого є цивільне право, яке включає в себе торгове, сімейне тощо.

Причини виникнення дуалізму:

• Історичні причини

• Великий масив відносин, які підлягають регулювання приватним правом

• «Законодательная подражательность»

Цивільне право:

• Система правових норм

• Система правових актів

• Система знань

• Система інформації

Цивільне право – організоване на принципах єдності та диференціації система правових норм, якими регулюються майнові та особисті немайнові відносини учасників, засновані на юридичній рівності, майновій самостійності,вільному волевиявленні суб’єктів.

Основну групу цивільних відносин складають майнові, які безпосередньо пов’язані з майном або використовуються для позначення:

• Сукупності речей та ін. мат цінностей, що перебувають в особі на праві власності або ін. речовому праві

• Сукупності майнових прав для отримання майнового задоволення інших осіб(майновий актив)

• Сукупності майнових прав та обов’язків, що позначають статус суб’єктів (майновий актив та пасив)(ст. 190)

Предмет цивільного права:

1. Відносини, пов’язані з закріпленням речових прав за певним суб’єктом:

   1. Відносини власності

   2. Інші речово-правові відносини

2. Пов’язані з переходом одних майнових прав від одних суб’єктів до інших:

   1. Зобов’язальні відносини, які виникають на підставі договору.

   2. Майнові відносини інтелектуальної власності

   3. Не договірні зобов’язання, які виникають у зв’язку із завданням шкоди, публічною обіцянкою винагороди, введення чужих справ без доручення, набуття майна іншої особи без достатніх правових підстав, конкурс.

   4. Відносини по спадкуванню.

Ознаки особистих немайнових відносини:

• Відсутність економічного змісту не залежно від наявності зв’язку з майновим.

• Їх об’єктом є нематеріальні блага(ЖИТТЯ, ЧЕСТЬ ТОЩО)

• Нематеріальні блага невіддільні від суб’єкта та не можуть бути відчуженні

Метод цивільно-правового регулювання – спосіб впливу на цивільні відносини, який характеризується наділенням суб’єктів на засадах юридичної рівності здатності на правоволодіння, диспозитивністю, ініціативою та забезпечує встановлення відносин на підставі організаційної та майнової самостійності сторін.

Методи:

• Метод юридичної рівності сторін(відсутність адміністративної та іншої владної підпорядкованості одного суб’єкта іншому(ч.2 ст. 1 ЦК)

• Метод диспозитивності. В широкому розумінні – можливість суб’єктів вирішувати чи вступати в цивільні правовідносини, відступати від норм законодавства та передбачати власне правило поведінки.

Принципи ЦП – основні засади, ідеї ЦП, що випливають з норм цивільного права, виражають його сутність та мають загальнообов’язкове значення.

Принципи:

1. Неприпустимість свавільного втручання в сферу особистого життя

2. Неприпустимість позбавлення права власності крім випадків встановлених законом.

3. Свобода договору:

• Вільний вияв сторін щодо вступу в правовідносини.

• Свобода вибори форми договору

• Укладати договори не передбачені законом

• Можливість сторін на свій розсуд формувати умови договору, відступаючи від положень законодавчих актів.

• Право за згодою змінювати, розривати, продовжувати дію договорів.

• Визначати способи забезпечення виконання договірних забовязань.

• Право встановлювати міри відповідальності

• Не безмежність свободи

4. Свобода підприємницької діяльності.

5. Судовий захист цивільного права. Постанова Пленуму ВСУ «про застосування КУ у здійсненні правосуддя» 1 листопада 1996 року зазначив, що з урахування конституційного положення про те що, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі відносини, що виникають в державі. Судам підвідомчі всі спори щодо захисту прав, свобод громадян. Суд не вправі відмовити в особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з цієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в досудовому порядку.

6. Добросовісності, справедливості, розумності. Добросовісність – за визначення психічних напрямів особо, а інші 2 пов’язані з об’єктивними стандартами вирішення судових справ. Обов’язок кожного учасника – діяти таким чином, щоб сприяти, полегшувати реалізацію прав іншого учасника.

Функції – напрями впливу, які виражають роль цивільного права в регулювання суспільних відносин:

1. Регулятивна. Завдання ЦП – регулювання переважно цивільних відносин у максимально бажаному для учасників вигляді. Існує саморегулювання.

2. Охоронна. ЦП має на меті оберігати права суб’єктів від несанкціонованого втручання.

3. Захисна. Застосовується у випадках порушення прав суб’єктів і полягає у надання їм засобів захисту.