68.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі освіти і науки.

Конституція України у ст. 53 закріплює право громадян на освіту. Реалізація цього права передбачається такими нормативно-правовими актами: законами: від 23.05.1991 р. «Про освіту», від 10.02.1998 р. «Про професійно-технічну освіту», від 13.05.1999 р. «Про загальну середню освіту», від 22.06.2000 р. «Про позашкільну освіту», від 11.07.2002 р. «Про дошкільну освіту», від 17.01.2002 р. «Про вищу освіту», від 17.03.2011 р. «Про центральні органи виконавчої влади»; указами Президента України: від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», від 08.04.2011 р. «Про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України», від 08.04.2011 р. , «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 28.02.2013,«Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України», від 08.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України», від 08.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державну інспекцію навчальних закладів України», від 31.05.2011 р. «Про Положення про Державну службу молоді та спорту України»; постановами КМУ: від 22.08.2000 р. «Про затвердження Типового положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської міської державної адміністрації», від 07.07.2010 р. «Деякі питання передачі вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства освіти і науки України», від 20.04.2011 р. «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти», від 30.05.2011 р. «Деякі питання надання Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України і Державною службою інтелектуальної власності платних адміністративних послуг», від 13.07.2011 р. «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти», від 13.07.2011 р. «Про реорганізацію вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління міністерства освіти і науки, молоді та спорту України» тощо. При вивченні особливостей управління наукою слід акцентувати увагу на тому, що наука є джерелом економічного зростання і невід’ємною складовою національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.Правові засади управління галузі науки визначено законами: від 13.12.1991 р. «Про наукову і науково-технічну діяльність», від 23.12.1993 р. «Про авторське право і суміжні права», від 10.02.1995 р. «Про наукову та науково-технічну експертизу», від 25.06.2009 р. «Про наукові парки», від 17.03.2011 р. «Про цент-ральні органи виконавчої влади»; указами Президента України: від 19.04.2006 р. «Питання Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки», від 11.09.2008 р. «Про додаткові заходи щодо розвитку наукової і науково-технічної діяльності Національної академії правових наук України», від 21.05.2010 р. «Питання Національної академії правових наук України», від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», від 08.04.2011 р. «Про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України», від 08.04.2011 р. «Про за-твердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України», від 08.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Дер­жавне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України»; постановами КМУ: від 07.04.1998 р. «Про затвердження Положення про атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ», від 13.08.1999 р. «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників», від 13.08.1999 р. «Про затвердження нової редакції Статуту Національної академії аграрних наук України», від 18.10.1999 р. «Про затвердження Статуту Національної академії медичних наук України», від 19.12.1999 р. «Про затвердження Статуту Національної академії педагогічних наук України», від 02.02.2000 р. «Про затвердження Статуту Національної академії правових наук України», від 07.03.2007 р. «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника»; Статутом Національної академії наук України, затв. Згальними зборами НАН України 05.04.2002 р.

Слід мати на увазі, що організаційними засадами реалізації права на освіту є система державних органів, які забезпечують управління освітою, та система закладів освіти, на яких покладається завдання загальноосвітньої та професійної підготовки. Органами державного управління у цій галузі є: КМУ, Міністерство освіти і науки, (створено Указом Президента від 28.02.2013 р. У зв’язку з реорганізацією Міністрерства освіти, науки молоді та спорту), діяльність якого регулюється ще й досі Положенням про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затв. Постановою КМУ від 08.04.2011 р., інші центральні органи виконавчої влади (напр., МВД, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України), управління та відділи освіти місцевих державних адміністрацій (див. Типове положення про управління освіти обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, Типове положення про відділ осві­ти районної, районної у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій), органи місцевого самоврядування).

Безпосереднє управління закладами освіти здійснюють: директор (закони «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту» тощо) ректор, президент (див. Закон «Про вищу освіту») Управління галуззю науки здійснюють: КМУ, Міністерство освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади.В Україні діє Національна академія наук України (НАН України) – державна самоврядна наукова організація, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливі­ших проблем природничих, технічних, гуманітарних наук; координує здійснення досліджень у наукових установах і організаціях незалежно від форм власності, та галузеві академії наук(Академія медичних наук, Національна Академія правових наук, Академія педагогічних наук, Академія аграрних наук (див. Статути). Міністерство освіти і науки- Урядові органи Державний департамент інтелектуальної власності, Державна інспекція навчальних закладів. Наукові установи у сфері управління міністерства- Інститут інноваційних технологій і змісту освіти,Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації, Український інститут промислової власності.

69.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі митної справи.

Митна справа являє собою установлений законодавством України порядок переміщення через її митний кордон товарів і транспортних засобів; митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів; процедури митного контролю та оформлення; боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил.Здійснення митної справи спрямоване на реалізацію митної політики України — системи принципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Указом Президента України від 24.12.12 №726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. На Міністерство також покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.. Правові основи митної справи – КУ, Митний кодекс від 13.03.2012 (зі змінами від 07.11.2012), ПК, Указ Пу «Положення про Міністерство доходів та зборів» від 18.03.2013 р., Наказ Мінфін від 17.01.2013 № 15 Про затвердження Змін до відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій; Мінфін Порядок, Наказ від 29.05.2012 № 623 Порядок ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, тощо.Управління митною справи – відповідно до Указ Пу «Положення про Міністерство доходів та зборів» від 18.03.2013 р., Міністерство доходів та зборів та територіальні органи відповідно до цього указу - митниці. МК - Державна політика у сфері державної митної справи - це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних договорах (конвенціях) з митних питань;3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;4) законодавство України з питань державної митної справи.Стаття 7. Державна митна справаь1. Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.2. Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.3. Засади державної митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.4. Безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.Стаття 8. Принципи здійснення державної митної справи1. Державна митна справа здійснюється на основі принципів:1) виключної юрисдикції України на її митній території;2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;3) законності та презумпції невинуватості;4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;5) спрощення законної торгівлі;6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності;7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;8) заохочення доброчесності;9) гласності та прозорості;10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.Основними завданнями Міндоходів України є:1) забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;2) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;3) забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;4) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

70 Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі соціального захисту населення. Правовими засадами управління соціальним захистом населення є: Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р., закони: від 05.11.1991 р. «Про пенсійне забезпечення», від 20.12.1991 р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 22.10.1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 16.12.1993 р. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», від 07.03.1996 р. «Про страхування», від 24.03.1998 р. «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», від 23.09.1999 р. «Про обов’яз­кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 02.03.2000 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», від 01.06.2000 р. «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», від 16.11.2000 р. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», від 09.07.2003 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення», від 17.03.2011 р. «Про центральні органи виконавчої влади»; укази Президента України: 06.04.2011 р. «Про Положення про Міністерство соціальної політики України», від 06.04.2011 р. «Про Положення про Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України», від 06.04.2011 р. «Про Положення про Пенсійний фонд України», від 06.04.2011 р. «Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці»; постанови КМУ: 21.08.2001 р. «Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям», від 17.08.2002 р. «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», від 24.02.2003 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям», від 12.05.2004 р. «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги», від 02.04.2005 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» тощо.Центральним органом управління соціальним захистом населення є Міністерство соціальної полі­тики України (створено на базі Міністерства праці і соціальної політики України), діяльність якого регламентується Положенням про Міністерство соціальної політики України. Мінсоцполітики покликане реалізовувати єдину державну політику щодо соціального забезпечення населення та соціальної захищеності інвалідів і громадян похилого віку й організації роботи щодо призначення та виплати пенсій відповідно до чинного законодавства тощо.Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, проводить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати. Його діяльність спрямовується та координується Міністром соціальної політики України. Він здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через свої місцеві органи: головні управління в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі; управліннях в районах, містах і районах у містах.Слід акцентувати свою увагу на тому, що державний контроль у сфері соціального захисту здійснюють: Міністерство соціальної політики України та Пенсійний фонд України та їх територіальні органи, а нагляд — Державна інспекція України з питань праці (Положення про Державну інспекцію України з питань праці), Міністрерство доходів та зборів України ( щодо адміністрування єдиного соціального внеску).

Міністерство соціальної політики України — утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України.Міністерством керує Віце-прем'єр-міністр України — Міністр соціальної політики України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України. Державна інспекція України з питань праці. Пенсійний фонд України. Фонд загальнообов`язкового держсоцстрахування на випадок безробіття. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництвіта професійних захворювань України. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Под социальной защитой следует понимать комплекс мероприятий, осуществляющихся государством в разных сферах деятельности, обеспечивающих доступ каждого члена общества к минимально необходимому комплексу социальных благ, которые оказывают содействие устранению социального неравенства и поддержку наиболее уязвимых слоев населения, семей, граждан. Институт социальной защиты включает в себя социальное страхование, социальную помощь, государственное пенсионное обеспечение, государственные и частные фонды Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., закони України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 червня 1997 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. К ведению Кабинета Министров Украины как вышестоящего органа в системе исполнительной власти относятся вопросы, связанные с реализацией и соблюдением гарантий социальных прав граждан, предусмотренных законодательством о социальной защите, проведением в жизнь единой социальной политики. Кабинет Министров разрабатывает и осуществляет через систему органов исполнительной власти общегосударственные программы социально-экономического развития страны, принимает или утверждает нормативные акты, которыми регламентируется деятельность органов социальной защиты населения. Так, Кабинет Министров принял целый ряд нормативных актов по организации работы органов социальной защиты, медико-социальной экспертной комиссии, профессиональной реабилитации инвалидов, повышению размеров пенсий и т. п. ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №389/2011 П О Л О Ж Е Н Н Я про Міністерство соціальної політики України Основними завданнями Мінсоцполітики України є:1) формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики;2) формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та  організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття;3) формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці;4) формування та реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян;5) формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин;6) формування та реалізація державної політики щодо надання адресної соціальної допомоги вразливим верствам населення, у тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім'ям;7) формування державної політики у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, бездомним громадянам, іншим соціально вразливим верствам населення;8) формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну;9) формування і реалізація державної політики щодо соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та тих, які підлягають звільненню у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та інших військових формувань;10) формування і реалізація державної політики з питань сім'ї та дітей;11) формування і реалізація державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; 12) участь у розробленні та реалізація державної політики щодо попередження насильства в сім'ї. Відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» від 16 грудня 1993 р. громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними й особистими правами та свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами. Дискримінацію громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах заборонено, а посадових осіб, які порушують ці гарантії, притягають до відповідальності згідно з чинним законодавством. Порядок і умови пенсійного забезпечення встановлює Закон України «Про пенсійне забезпечення». Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, призначають соціальну пенсію. Вік для призначення соціальної пенсії, розмір і порядок виплати встановлює законодавство України про пенсійне забезпечення.Згідно з чинним законодавством до системи органів захисту населення входять відомчі органи соціального забезпечення (МВС, Служби безпеки, Міноборони України). Цим питанням займаються також управління (відділи) соціального забезпечення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Заяву про призначення пенсії працюючий подає за місцем роботи, а непрацюючий — до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначає районний (міський) відділ соціального забезпечення. Важливу роль у справі соціального забезпечення відіграє комісія для призначення пенсій при місцевих державних адміністраціях, виконкомах районної (міської) ради. Пенсійні справи до засідання комісії готує відділ соціального забезпечення. У віданні органів соціального забезпечення перебувають медико-соціальні експертні комісії, на які покладено визначення постійної або тривалої втрати працездатності й установлення групи інвалідності, її причин, часу настання, визначення для інвалідів умов праці безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії. Пенсійни фонд діє відповідно до Указу ПУ від 06.04.2011 р. «Про Положення про Пенсійний фонд України. Основними завданнями Пенсійного фонду України є - реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів;забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою,   забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб;виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) створений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" і є правонаступником Фонду соціального страхування України .За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);допомога по вагітності та пологах;допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування.