
- •1.Предмет та метод конституційного права України. Джерела конституційного права України. Законопроектні роботи на сучасному етапі розвитку України як демократичної, правової держави.
- •2.Конституційно-правові норми: особливості структури і механізму дії. Конституційно-правові інститути.
- •3.Конституція України (1996 р.): загальна характеристика, структура, тенденції розвитку. Правова охорона Конституції України: організаційно- правові засоби та інститути.
- •4.Основні етапи вітчизняного конституційного будівництва. Сучасний етап конституційних перетворень в Україні: конституційна модернізація та реформування в Україні (1989-2013 р.Р.).
- •Поняття, склад і види правовідносин у конституційному праві. Проблема конфліктності в конституційно-правових відносинах.
- •6.Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, функції. Поняття та склад конституційного правопорушення (делікту).
- •7.Конституційно-процесуальне право: поняття і предмет. Конституційний процес, конституційна процедура, конституційні провадження.
- •8.Конституційний лад: поняття і зміст. Проблема співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
- •9.Поняття виборчої системи, виборчого права, виборчої кампанії. Структура законодавства про вибори представницьких органів публічної влади і Президента України.
- •10.Виборчий процес: поняття, принципи, суб'єкти, зміст етапів.
- •11.Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Основні інститути громадянського суспільства, конституційно-правові засоби забезпечення їх функціонування.
- •13.Громадські об'єднання у системі громадянського суспільства: види, правовий статус, відносини з державою.
- •14.Політичні партії в системі громадянського суспільства. Розвиток багатопартійності в Україні.
- •15.Конституційний статус людини і громадянина. Міжнародно-правові стандарти та внутрішньодержавне (конституційне) законодавство про правове становище людини і громадянина.
- •16.Громадянські (правові) стани особистості. Загальна характеристика конституційно-правового статусу окремих видів громадянських станів особистості.
- •17.Громадянство України: поняття, принципи, підстави і порядок набуття та припинення. Правове регулювання інституту громадянства в Україні.
- •18.Правовий статус іноземців в Україні. Проблема полігромадянства.
- •19.Правова природа, поняття, класифікація та гарантії конституційних прав свобод та обов'язків людини і громадянина.
- •20. Державний лад України: поняття та принципи. Державні символи Україн і правовий порядок їх використання
- •21. Поняття і принципи державного устрою. Конституційні засоби гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •22.Конституційні ознаки унітарної держави України. Автономна Республ Крим у складі України.
- •23.Поняття та склад державної території. Державний кордон: поняття, види, режим, порядок встановлення та перетинання.
- •24.Адміністративно-територіальний устрій України і порядок виріїш питань адміністративно-територіального поділу.
- •25.Конституційна система органів державної влади в Україні. Зміст і практична реалізація принципу поділу державної влади в Україні.
- •26. Верховна Рада України: склад, компетенція, організаційні 4 діяльності, акти. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
- •27.Народний депутат України: правовий статус (права, обов'я відповідальність), правові і соціальні гарантії здійснення депута- повноважень.
- •29.Система виконавчої влади в Україні.
- •Державні служби
- •Державні агентства Агентства будуть наділені управлінськими функціями щодо державного майна й надаватимуть послуги юридичним особам, які пов'язані з об'єктами державної власності.
- •Інші центральні органи виконавчої влади
- •Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- •30.Конституційні основи судової влади та прокуратури в Україні.
- •31.Конституційний Суд України: порядок формування, компетенція, акти.
- •32.Поняття, система та принципи місцевого самоврядування в Україні.
- •33.Органи місцевого самоврядування: система, способи формування, компетенція та їх відношення (взаємодія) з місцевими і центральними органами державної влади.
- •34.Правовий статус депутата місцевої ради.
- •35.Основні гарантії депутатської діяльності.
- •Основні гарантії депутатської діяльності Систему гарантій депутатської діяльності складають заходи щодо забезпечення успішного здійснення депутатами своїх повноважень.
- •36.Адміністративне право в системі права України. Соціальне призначення адміністративного права.
- •37.Тенденції розвитку адміністративного права в умовах реформування.
- •38.Адміністративне право, державне управління і виконавча влада.
- •Предмет адміністративного права та основні напрямки його оновлення.
- •Методи адміністративного права в умовах реформування.
- •41.Система адміністративного права: підгалузі та правові інститути.
- •42.Джерела адміністративного права: поняття, система, види. Основні законопроектні роботи у сфері державного управління.
- •43.Систематизація адміністративного права в умовах реформування.
- •44.Сутність та особливості адміністративно-правових норм, їхня реалізація, дія у просторі, часі, за колом суб'єктів.
- •45.Адміністративні правовідносини: сутність, види, структура.
- •46.Суб'єкти адміністративного права: сутність, види, особливості адміністративної правосуб'єктності.
- •47.Державне управління: поняття, принципи, функції.
- •48.Форми державного управління: сутність, види.
- •49. Методи державного управління: сутність, види.
- •51.Режими і рівні державного управління.
- •52. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.
- •53.Місцеві органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.
- •54. Державна служба: сутність, принципи, види, правове регулювання.
- •55. Державний службовець: сутність, види, правове становище.
- •56. Адміністративний примус: сутність, особливості, види і правове регулювання.
- •57. Адміністративна відповідальність: поняття, особливості, підстави. Особливості правового регулювання.
- •58. Адміністративний проступок: сутність, ознаки, склад.
- •59.Адміністративні стягнення: сутність, види, порядок накладення.
- •60. Державний контроль: сутність, види, правове регулювання.
- •61. Адміністративний нагляд: сутність, види, правове регулювання.
- •62.Звернення громадян: сутність, види, правове регулювання.
- •63.Адміністративні процедури: поняття, види, правове регулювання.
- •64. Адміністративні провадження: поняття, види, правове регулювання.
- •66.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі юстиції.
- •67.Адміністративно-правове забезпечення управління державною службою.
- •68.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі освіти і науки.
- •71.Поняття та ознаки адміністративного процесу.
- •72.Принципи адміністративного процесу.
- •73. Стадії адміністративного процесу.
- •74.Поняття адміністративної юрисдикції.
- •75.Публічно-правовий спір, як предмет адміністративного судочинства. Основні категорії публічно-правових спорів.
- •76.Предметна підсудність адміністративних справ та її різновиди.
- •77.Територіальна підсудність адміністративних справ та її різновиди.
- •79.Поняття та види учасників адміністративного процесу.
- •80.Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки.
- •81.Сторони в адміністративному процесі.
- •82.Треті особи в адміністративному процесі.
- •83.Представництво в адміністративному процесі.
- •84.Поняття та етапи доказування в адміністративному процесі.
- •85.Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування.
- •86.Поняття та види доказів в адміністративному процесі.
- •87.Поняття і види процесуальних строків.
- •88.Характеристика заходів процесуального примусу.
- •89.Поняття, види та структура адміністративного позову.
- •90.Поняття, мета та завдання підготовчого провадження.
- •91.Поняття, мета та завдання судового розгляду адміністративної справи.
- •92.Судовий розгляд справи по суті.
- •93.Поняття та види судових рішень в адміністративному процесі. Вимоги, яким має відповідати судове рішення.
- •95.Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції.
- •96.Особливості провадження у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- •97.Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності.
- •98.Особливості провадження у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
- •99.Скорочене провадження.
- •100.Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.
- •101. Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •102.Розгляд справи судом апеляційної інстанції. Повноваження та судові рішення суду апеляційної інстанції.
- •103.Поняття, мета та завдання касаційного провадження. Право на касаційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •104.Поняття, мета та завдання перегляду судових рішень Верховним Судом України.
- •105.Розгляд справи за нововиявленими обставинами. Судові рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
38.Адміністративне право, державне управління і виконавча влада.
Співвідношення таких категорій, як «адміністративне право», «виконавча влада», «державне управління». Адміністративне право є правом державного управління, що передбачає владний вплив держави, в особі державних органів та посадових осіб, на різноманітні суспільні відносини. Водночас, метою адміністративного права є закріплення таких форм і напрямків діяльності зазначених органів, їх посадових осіб, які забезпечували б повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Конституційна вимога щодо переходу від пануючої у минулому ідеології «домінування держави» над людиною до нової ідеології — «служіння держави» людині повинна стати основним принципом адміністративного права і пронизати весь його зміст. При зясуванню сутності адміністративного права основну увагу слід звернути на єдність трьох головних функцій, а саме: а) управлінської (регулювання управлінської діяльності); б)правореалізаційної (реалізація прав і свобод громадян); в) правозахисної (захист порушених прав і свобод громадян).
Слід усвідомити, що адміністративне право безпосередньо пов’язане з виконавчою владою та державним управлінням, оскільки воно регулює суспільні відносини, які виникають, змінюються та припиняються у: а) сфері функціонування всіх органів виконавчої влади; б) сфері державного управління. При цьому досить важливо розмежовувати органи виконавчої влади та органи державного управління, оскільки за своїм складом вони не є тотожними. Органи виконавчої влади є органами державного управління. У свою чергу, органи державного управління включають до своєї структури, окрім органів виконавчої влади, також і органи місцевого самоврядування (при виконанні ними делегованих державою повноважень) й адміністрації державних підприємств, установ і організацій. Таким чином, поняття «органи державного управління» є набагато об’ємнішим, ніж поняття «органи виконавчої влади».З’ясування поняття та змісту такої категорії, як «виконавча влада», є неможливим без вивчення правового зв’язку: Президент України — виконавча влада. І хоча Президент України не належить до жодної з гілок державної влади, його наділено певними повноваженнями стосовно кожної з них, у т.ч. й виконавчої і, таким чином, він має певне (компетенційне) відношення до останньої. При вивченні цього питання слід звернути увагу на зміни у ст. 106 Конституції України щодо повноважень Президента України стосовно органів виконавчої влади, зокрема: призначення Прем’єр-міністра України, міністрів та ін.Основоположною категорією адміністративного права є «державне управління». Вивчення цього поняття та сутності слід розпочати із з’ясування зв’язку: управління — соціальне управління — державне управління. Важливо знати, що єдиного загальноприйнятого визначення управління в науці немає. Узагальнення існуючих визначень цього поняття дає підстави для визначення управління як цілеспрямованого впливу на упорядкування взаємозв’язків між чинниками певної системи. Виокремлюють такі види управління: — соціальне (людина-людина, людина-суспільство);— технічне (людина-техніка); біологічне (людина-тваринний світ, людина-рослинний світ тощо). Слід мати на увазі, що соціальне управління — це цілеспрямований, організуючий та регулюючий вплив на спільну діяльність людей для досягнення певної мети. Воно є складним багатоаспектним явищем, яке характеризується своїми особливостями і має певні види: а) державне управління — суб’єктами управління є держава, її органи; б) муніципальне управління — суб’єктами управління є органи місцевого самоврядування; в) громадське управління — суб’єктами управління є органи громадських організацій; г) корпоративне управління — суб’єктами управління є органи господарських товариств та об’єднань підприємств. Таким чином, державне управління є різновидом соціального управління. В юридичній науці немає загальноприйнятого визначення поняття «державне управління». Більше того, зміст цього поняття розглядається у вузькому й широкому аспектах. Так, у вузькому аспекті державне управління — це діяльність, як правило, органів виконавчої влади, а в широкому — це сукупність усіх видів державної діяльності всіх державних органів, а також внутрішньоорганізаційна діяльність апарату всіх державних органів. Вважається, що для адміністративного права найбільш прийнятним є використання вузького тлумачення державного управління з виокремленням двох його аспектів: 1) діяльність органів виконавчої влади; 2) внутрішньоорганізаційна діяльність апарату всіх державних органів.При вивченні сутності державного управління важливо звернути увагу на співвідношення таких понять, як «державне управління» і «державне регулювання», і мати на увазі, що державне регулювання є більш широким поняттям, оскільки здійснює вплив не тільки на конкретні об’єкти, але й на суспільне середовище цих об’єктів. Іншими словами, державне регулювання створює певні умови для суб’єктів та об’єктів управління для того, щоб останні самі обирали найбільш ефективний для них варіант поведінки. А при державному управлінні здійснюється вплив саме на об’єкт управління шляхом підпорядкування їх суб’єкту управління.