20. Державний лад України: поняття та принципи. Державні символи Україн і правовий порядок їх використання

Гос строй – система политико-правовых отношений, установленных и закрепленных в нормах КУ, складывающихся в процессе формирования и функционирования органов государства. Гос строй – конституционно-правовая категория, которая охватывает характеристику структурных функциональных основ государства, отражает организацию деятельности органов государства. Гос строй тесно связан с формой государства. Форма государства порядок организации и осуществления гос власти в стране. Форма государства состоит из трех елементов – форма правления, форма государственного устройства и форма гос режима. Именно эти элементы опред систему политико-правовых отношений между органами гос власти. Принципы гос строя определяется КУ – принцип демократизма, принцип суверенности независимости украинского государства, принцип правового государства, унитарности, республиканской формы гос правления, принцип разделения гос власти на 3 ветви, принцип децентрализации и деконцентрации публичной власти – деятельность местного самоуправления.

Державний лад являє собою організацію (будівницт­во) і діяльність держави. Оскільки держава сама є орга­нізацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може визнача­тись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність.

Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється Конституцією та реально існує. Державний лад є складовою частиною конституцій­ного ладу. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави і найбільше гарантується нею.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держа­ви, являє собою передбачену й гарантовану Конституці­єю організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, со­ціальну, культурну та інші основи. Зокрема, політичну основу державного ладу утворюють політичний механізм і відповідна (політична) функція (функції) держави; еко­номічну основу — економічний механізм й відповідна функція (функції) держави; соціальну основу — соціаль­ний механізм і відповідна функція (функції) держави; культурну (духовну) основу — культурний (духовний) механізм й відповідна функція (функції) держави. Нинішній державний лад України має чимало особ­ливостей. По-перше, Українська держава і державний лад Ук­раїни мають у багатьох відношеннях перехідний і змі­шаний характер, перебувають у стадії становлення. Україна рішуче й безповоротно відходить від свого колишнього статусу — суб'єкта федерації Союзу РСР. За вси роки незалежності в українській державі від­булися істотні зрушення майже у всіх сферах — полі­тичній, економічній, соціальній, культурній, — але, на жаль, в жодній з них остаточно не сформувались нові суспільні відносини. Це дає підстави стверджувати, що нині Українська держава має перехідний і змішаний характер. Конститу­ція 1996 р. підбила певний підсумок розвитку нашої держави та створила необхідні передумови для її подаль­шого поступу, розбудови й утвердження в ній якісно нових рис, притаманних істинно суверенній, демокра­тичній, соціальній, правовій державі, і відповідно, якіс­но нового державного ладу.

По-друге, державний лад України утверджує в Укра­їні національну державу. Це обумовлено передусім тим, що сучасне державотворення в Україні має в своїй осно­ві реалізацію багатовікової української ідеї створення (поновлення, відродження) самостійної (незалежної, су­веренної), соборної (єдиної, унітарної), вільної, демо­кратичної, справедливої, правової, соціальної, розвину­тої держави. Разом з тим держава, формуючи політичну українську націю — Український народ, дбає про розви­ток етнічної української нації та інших етносів.По-третє, як свідчить процес державотворення в Ук­раїні в останні роки. Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підт­вердженням тому є Конституція України 1996 р.По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фак­тор, який впливає на інші держави і міжнародні ор­ганізації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.Невід’ємним елементом суверенної держави є державні символи. Державні символи — це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які відображають її суверенітет, а в деяких випадках сповнені й певного історичного або ідеологічного змісту. Ст. 20 Конституції України присвячена державним символам нашої держави. Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Державний Гімн України національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються спеціальним законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Столиця України — місто Київ, який є адміністративно-політичним центром та місцем перебування вищих органів державної влади України. Статус міста Києва визначено Законом України від 15 січня 1999 р. “Про столицю України — місто-герой Київ”.На сьогодні існує необхідність законодавчого врегулювання суспільних відносин у сфері використання та захисту встановлених Конституцією України державних символів України, оскільки правила використання державних символів країни покликані регламентувати ставлення й поводження з державними символами у різних ситуаціях з метою недопущення недбалого їх використання, яке шкодить державі та її іміджу. Неухильне дотримання цих правил - важливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та звичайних громадян. Оскільки, гідне поводження із державними символами є запорукою високого авторитету держави, показником рівня національної свідомості. Згідно зі статтею 65 Конституції України громадяни України повинні шанувати її державні символи. Ставлення до своїх державних символів відображає зрілість нації й держави, її гідність та повагу до себе. Державна символіка України використовується фактично з часу проголошення її незалежності, проте закону, котрий унормовував би порядок офіційного використання державних символів України за ці роки так і не прийнято. Постанова Верховної Ради України "Про Державний Прапор України" від 28.01.1992 року 19 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про Державний Герб України" Закон України "Про Державний Гімн України" від 6 березня 2003 р. Так, Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII (стаття 6) встановлено, що не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми). В Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (стаття 23) зазначено, що на будинках, де працюють ради та їхні виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України. Законом України "Про рекламу" (стаття 8) встановлено: "… у рекламі забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом". Цивільний кодекс України (пункт 2 статті 434) встановлює, що державні символи не є об'єктами авторського права.