19.Правова природа, поняття, класифікація та гарантії конституційних прав свобод та обов'язків людини і громадянина.

Конституционные права и свободы -это закрепленные в конституции и гарантированные государством определенные возможности, которые необходимы для существования и развития личности и которые позволяют каждому человека и гражданину свободно и самостоятельно избирать вид и меру своего поведения, пользоваться предоставленными ему социальными благами как в личных так и в общественных целях. Свободы в большинстве случаев могут осуществляться без обеспечения со стороны государства. Госуд охраняет и защищает права и свободы человека и гражданина. Конституц права и свободы классифицируются по различным основаниям.1. по генезису – произвольные, естественные. 2. По характеру образования и источников закрепления –основные- закрепленные КУ, дополнительные – закрепляются в тек закон. 3. От вида субъекта права – индивидуальные, коллективные. 4. По содержанию прав и свобод – личные- права с сфере личной жизни и личной безопасности – право на жизнь, на неприкосновенности жилья, т д; политические – права которые реализуются в поли сфере общественной жизни- право на свободу объединений, избирать и быть избранным, проводить собрания, митинги; экономические права – право владеть, распоряжаться и пользоваться своей собственностью, пользоваться объектами гос и коммун собственности, на предпринимательскую деятельность; социальные права –право на труд, на заработную плату, на забастовку, на отдых, на жилище, на достаточную жизнь, др.; экологический права – право на безопасную для жизни и здоровья окружающею среду, право свободного доступа к информации о состоянии окруж среды, качестве пищевых продуктов. Конституционные обязанности – установленные государством в интересах всех членов общества и закрепленные в конст требования, предписывающие каждому человеку и гражданину определенный вид и меру поведения и ответственность за ненадлежащие их исполнение: обязанность их защищать отечество независимость и территориальную целостность страны, уважать гос символы, обязанность не причинять вред природе, культурному наследию и возмещать причиненные убытки, платить налоги и сборы и ежегодно подавать в налоговые инспекции декларации о своем имущественном положении и доходах на текущий год, неуклонно соблюдать КУ и ЗУ, не посягать на права и свободы , честь и достоинства других людей; а родители обязаны содержать детей до их совершеннолетия, совершеннолетние дети обязаны заботиться о своих нетрудоспособных родителях, обязанность получить общее полное среднее образование. Защита конст прав и свобод человека - осуществляется государством в лице гос органов на основании КУ и ЗУ, обеспечивается судебной защитой этих нарушенных прав человека, Контитуционным судом, омбуцменом. Гарантії захисту - конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопорушника; встановлення заходів відповідальності винних за порушення прав і свобод громадян; встановлення заходів захисту прав, відновлення порушеного права.

Экономические, социальные и культурные права:В своей совокупности эта группа прав обеспечивает свободу человека в экономической, социальной и культурной сферах и дает ему возможность защитить свои жизненные потребности. В вопросах жизнеобеспечения большинство людей не могут положиться только да свои силы. Сохраняя свободу, они в то же время зависят от других людей, интересы которых часто совсем иные. Поэтому в интересах общества возникает необходимость защиты жизненных прав человека от экономического произвола и социальной несправед­ливости, а также - дать ему силы для духовного развития и проявления своих способностей.В экономических, социальных и культурных правах раскрыва­ется важная грань социального правового государства. Оно не может и не должно раздавать всем гражданам правовые, материальные и духовные блага, но обязано обеспечить им возможность защищать свое право на достойную жизнь. Однако для этого надо разумно ограничить свободу других. Если государство не сделает этого, то общество будет постоянно раздираться острыми социальными проти­воречиями и в конце концов погибнет.Рассматриваемая группа прав неотделима от личных и полити­ческих прав, поскольку все права и свободы взаимосвязаны и составляют единый правовой статус человека и гражданина. В то же время защищенность этих прав по своей юридической силе не может быть такой же, так как в обществе с рыночной экономикой механизм распределения благ находится не только в руках государства. От­сюда вытекает, что прямое действие этих прав объективно оказы­вается весьма относительным, ибо ни один суд не примет граждан­ский иск о реализации такого права только на основе его консти­туционного закрепления. Причина ясна: отсутствует конкретный ответчик, так как данное право не порождает ни для каких лиц каких-либо прямых обязанностей. Получается, что экономические, социальные и культурные права являются не столько юридическими нормами, сколько стандартом, к которому должно стремиться госу­дарство в свой политике.По своему юридическому содержанию данные права не одинаковы. Некоторые (например, право частной собственности), существу, являются бесспорными правами прямого действия, другие (право на отдых или на социальное обеспечение) представляют собой субъективные права, конкретное содержание которых вытекает из действующего отраслевого законодательства, третьи (право на труд, на жилище и др.) порождают для государства только общую обязанность проводить политику содействия в их реализации. Различия в юридическом содержании порождают различную степень массовости пользования этими правами - те из них, которые лучше обеспечены, проявляют свое жизненное значение, а другие остаются на бумаге. Важная особенность этой группы прав состоит в том, что они закрепляются за каждым человеком, т.е. не зависят от гражданства их субъектов. Закрепление некоторых прав - на образование, на участие в культурной жизни прав, связанных с взаимоотношениями детей и родителей, увязано с прямым установлением соответствующих обязанностей.Под гарантиями понимаются правовые средства, обеспечивающие реализацию того или иного права человека и гражданина. Каждое право только тогда может быть реализовано, когда ему соответствует чья-то обязанность его обеспечить. Гарантии, в сущ­ности, и есть обязанности, применительно к конституционным правам и свободам это обязанность государства.

Общие гарантии прав и свобод человека и гражданинаНаиболее общей гарантией прав и свобод, имеющей наивысшую юридическую силу, является сам конституционный строй, основанный на неуклонном соблюдении Конституции, неотчуждаемом естественном праве и общепризнанных принципах и нормах международного права. Эта наивысшая гарантия трансформируется Конституцией Украины в систему определенных прав граждан и обязанностей государства по обеспечению прав и свобод.Защита прав и свобод — обязанность государства.Конституция гарантирует государственную защиту прав и свобод человека и гражданина. Это общее правило закрепляет обязанность государства различными правовыми средствами обеспечивать защиту прав и свобод, осуществлять их регулирование.Самозащита прав и свобод. Наряду с обязанностью государства обеспечивать защиту прав и свобод существует право человека и самому защищать свои права и свободы всеми способами, не запрещенными законом. Способы самозащиты многообразны: об жалование действий должностных лиц, обращение в средства массовой информации, использование правозащитных организаций и общественных объединений (профсоюзы и др.).Судебная защита. Украинская Конституция гарантирует каждому судебную защиту его прав и свобод. Такая защита наиболее эффективна и доступна каждому человеку, поскольку в суд могут быть обжалованы решения и действия (или бездействие) органов государственной власти, органов местного самоуправления, общественных объединений и должностных лиц. Суд, таким образом, осуществляет надзор за законностью в стране, обеспечивает приоритет прав и свобод граждан перед любыми акциями государства. Международная защита. Конституция Украины предоставляет каждому право обращаться с жалобой в межгосударственные органы по защите прав и свобод человека. Это право обусловлено наличием соответствующих международных договоров Украины и используется, если исчерпаны все имеющиеся средства правовой защиты.Возмещение вреда. Нарушение прав и свобод часто сопровождается причинением вреда человеку. Конституционная гарантия в таких случаях состоит не только в том, чтобы восстановить нарушенное право и обеспечить его реализацию, но и в возмещении причиненного человеку материального и морального вреда. Неотменяемость прав и свобод. Человек может быть уверен в устойчивости своих прав и свобод только тогда, когда законодательные органы государства лишены права принимать зако ны, отменяющие или умаляющие эти права и свободы.

Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Гарантії являють собою систему узгоджених факторів, що забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод людини. Найпоширенішою у юридичній літературі є класифікація гарантій за наступними критеріями:І. За практичним спрямуванням:а) загальні, що охоплюють всю сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини, їх захист та поновлення у разі порушення. У свою чергу, загальні гарантії класифікують за сферами суспільних відносин на: економічні; політичні, організаційні, б) спеціальні гарантії, які визначаються як система юридичних засобів, що сприяють процесу реалізації, захисту та поновлення прав і свобод суб'єктів права, їх змістом є надання державно-владної загальнообов'язковості як правам особи, так і їх захисту. Юридичні гарантії мають конституційну та законодавчу форми закріплення. Так, основними конституційними гарантіями є:— оскарження у суді рішень органів держави та посадових осіб;— право на відшкодування збитків, завданих незаконними рішеннями осіб чи органів, що діють від імені держави;— право на правову допомогу;— можливість отримувати інформацію про зміст прав та обов'язків;— принцип презумпції невинуватості людини;— можливість обмеження конституційних прав та свобод.II. За характером гарантії класифікують на:а) норми та принципи матеріального і процесуального права, що у процесі реалізації забезпечують реальність прав та свобод людини;б) судовий захист порушених прав і свобод та можливість їх судового поновлення;в) контроль за дотриманням законодавчими, виконавчими та судовими органами положень Конституції про права та свободи людини і громадянина. Важливе значення у сфері парламентського контролю належить Уповноваженому з прав людини;г) відповідальність за порушення прав та свобод людини, що поширюється на всіх суб'єктів права без винятку.III. За ступенем поширеності гарантії класифікують на:а) національні (внутрішньодержавні), які закріплюються нормами національного законодавства та гарантуються державою. Вони, у свою чергу, існують як:— державний захист прав і свобод людини, проголошений ст. 3 Конституції України та визначений як обов'язок держави здійснювати правове регулювання прав і свобод, а також забезпечувати правовими засобами дотримання, виконання та захист прав і свобод;— судовий захист прав людини, який є демократичним, об'єктивним і справедливим засобом вирішення справ, пов'язаних з правами та свободами людини і громадянина;— право людини на самозахист, що надає можливість суб'єктам захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань будь-якими, не забороненими законом, засобами;б) міжнародні, що встановлюються міжнародними актами з прав людини (закріплюють стандарти прав людини) та забезпечують можливість кожному після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій.IV. За суб'єктами, що реалізують гарантії, розрізняють— гарантії Верховної Ради України як органу, що виключно законами визначає зміст прав і свобод людини та громадянина та гарантії цих прав;— гарантії Президента України як гаранта прав і свобод людини та громадянина;— гарантії органів виконавчої влади, які забезпечують реалізацію наданих громадянам прав та свобод;— судові гарантії, покликані захищати та поновлювати права і свободи;— гарантії омбудсмана, котрий вживає заходів до запобігання порушенням прав та свобод;— гарантії прокуратури, яка здійснює представництво інтересів громадянина у суді у випадках, визначених законом;— адвокатські гарантії щодо забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні юридичних справ;— гарантії політичних партій та громадських організацій, які захищають права та свободи громадян, що у них об'єднуються;— гарантії місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які на відповідній території забезпечують дотримання прав і свобод громадян;— гарантії міжнародних органів та організацій, членом яких є УкраїнаV. За особливостями правового статусу, що гарантується, визначають:а) загальні гарантії, які закріплені конституційно та поширюються на всіх суб'єктів суспільних відносин у рівній мірі;б) родові, що сприяють захисту інтересів певних категорій громадян. в) галузеві, які гарантують права та свободи суб'єктів у певній сфері діяльності та закріплені галузевим законодавством (наприклад, норми ЦК України, що вміщають гарантії прав власника);г) індивідуальні гарантії як фактори організаційного, процесуального, матеріального та правового характеру, що забезпечують реалізацію прав особи у конкретних життєвих обставинах на основі закону.VI. За змістом розрізняють:а) контрольні гарантії, що забезпечують можливість виявити порушення прав особи та підвищити ефективність поновлення порушених інтересів;б) процедурні гарантії, які визначають порядок, способи, умови впровадження норм матеріального характеру шляхом чіткого визначення та дотримання процедури їх реалізації;в) організаційно-технічні гарантії забезпечують реалізацію правового статусу шляхом використання засобів техніки та зв'язку (наприклад, діяльність ТУ як засобу гарантування свободи інформації).

Основними факторами підвищення дієвості роботи механізму соціально-правового захисту прав людини, як й інших засобів гарантування цих прав, є: створення ефективних контрольних процедур поновлення порушених прав; вдосконалення правової бази з регулювання та захисту прав і свобод людини на національному та міжнародному рівнях, вдосконалення механізму реалізації конституційних прав і свобод; поширення інформації про права та свободи людини; надання допомоги професійними юристами, що розробляють проблеми прав людини, парламентарям та населенню; підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб'єктів права.