14.Політичні партії в системі громадянського суспільства. Розвиток багатопартійності в Україні.

Правовое положение политических партий в Украине регулируется законом Украины « О политических партий в Украине» от 5 апреля 2001 года с изменениями от 2012. Политические партии – зарегистрированное в соответствии с законом « добровольное объединение граждан, приверженцев определенной общенациональной программой общественного развития, которая ставит своей целью содействие формированию и выражению политической воли граждан, принимает участие в выборах и других политических мероприятиях. Политические партии в Украине создаются и действуют с всеукраинским статусом. Член полит партии – гражданин Украины с правом голоса на выборах кроме судьи, работников прокуратуры, органов внутр дел, СБУ, военнослужащие. Решение создание полит партии принимаются ее учредителями съезда - решение должно быть подписано не менее 10000 тис. гр Украины, подписи должны быть собраны не менее чем 2/3 районах и не менее чем 2/3 области Украины, городов Киева и Севастополя и АРК. Регистрация полит партий осуществляется Минюстом и его соответствующими органами. Права полит партий устанавливается в КУ, ЗУ – и определяю возможности для осуществления ими функциями – полит партии принимают участия в выборах в ВРУ, ПУ, органов местного самоуправления и их должностных лиц., они могут поддерживать молодежные женские и другие объединения граждан, они могут использовать СМИ и создавать их, могут поддерживать международ связи с полит партиями , с общественными организациями других государств, основывать международ союзы, они могут свободно проводить свою деятельность в пределах предусмотренных КУ и ЗУ, им гарантируется свобода оппозиционной деятельности - направления – излагать публично и отстаивать свою позицию по вопросам гос и общественной жизнью, принимать участие в обсуждении, критиковать действия и решения органов гос власти в СМИ, вносить в органы гос власти и местного самоуправления свои предложения которые обязательны для рассмотрения. Правовой режим имущества полит партии регулируется законом о полит партии и о собственности. В случаи нарушения полит партиями КУ и ЗУ к ним могут применяться как предупреждение так и запрет. Если полит партия в течении 10 лет не выдвигала своих кандидатов на выборах ПУ и народных депутатов ее деятельность может быть аннулирована.Виникнення і розвиток багатопартійності, започаткування участі політичних партій у формуванні органів державної влади є, по-перше, перешкодою узурпації влади державою; по-друге, однією з гарантій реалізації конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами; по-третє, одним із політико-правовій засобів здійснення представницької форми народовладдя; по-четверте, результатом втілення у життя права громадян України на свободу об'єднання у політичні партії. Закріплене у ст. 36 Конституції України це право є можливістю задовольняти первинні потреби громадян в політико-правовій сфері відносин.Процес розвитку багатопартійності відкрив простір Для партій досить різнобарвного політичного спектра, але всі вони фактично належать до трьох класичних політичних напрямів — лівого, правого та центристського. Кістяк лівого крила утворюють Комуністична партія України, Соціалістична партія України та Селянська партія України. Найпомітнішими партіями правого спрямування є НРУ, УНР, Українська республіканська партія, Конгрес українських націоналістів, Християнсько-демократична партія України, Українська національна асамблея, Демократична партія України. Ці політичні партії лівого та правого напрямів найбільш організаційно та ідейно-політично сформовані, досить структуровані в центральних керівних органах та на місцях. Декілька десятків партій політичної палітри України вважають себе центристськими, базуючи свою діяльність на ідеях соціал-демократії або лібералізму. Парламентські вибори 1998 р. показали слабкість центристських сил — лише чотири центристських партії (Партія зелених України, Народно-демократична партія, Всеукраїнське об´єднання «Громада» та Соціал-демократична партія України (об´єднана) — зуміли подолати 4-відсотковий бар´єр і потрапити до Верховної Ради. Характерними ознаками розвитку багатопартійності на сучасному етапі є: Мультипартійність. Йдеться про значну кількість політичних партій. Так, до проголошення незалежності в Україні було зареєстровано 4 партії, в грудні 1993 р. — 27, на початку 1998 р. політичний спектр республіки налічував 52 партії, а нині більше 100. Нечисленність партійних лав. Станом на квітень 1993 р. загальна кількість членів усіх партій не перевищувала 200 тис. осіб, що становило майже 1% усіх виборців України. Останнім часом ця статистика суттєво змінилася. Зокрема, найпотужніша ліва сила — Комуністична партія — налічувала в 1998 р. у своїх лавах 140 тис. осіб, а найвпливовіша права — Народний Рух України — 55 тис. Однак більшість політичних партій, за оцінкою експертів Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, є фактично партіями-карликами. Так, із 28 центристських партій 18 налічують у своїх лавах від тисячі до кількох тисяч членів. 3. Невизначеність соціальної бази. Більшість партій У своїх програмних документах, намагаючись розширити сферу ідеологічного впливу, не вказали, виразниками інтересів яких груп вони є. їх програми надзвичайно схожі й характеризуються загальнодекларативними гаслами та апелюванням до всього народу.4. Створення значної частини партій не на основі консолідації навколо ідеї. Інтегративним стрижнем виступали, як правило, лідер чи група авторитетних людей.5. Локальність партійного впливу. Спостерігається обмеженість партійної діяльності столицею, недостатня поширеність партійних структур у провінції.6.  Порівняно чітка географічна зорієнтованість партій. Націонал-демократи домінують у Західній Україні, партії лівої орієнтації — у Східній.7.  Поява на політичній арені незареєстрованої «партії влади», що має серйозний вплив на перебіг подій у країні. До неї належать колгоспно-радгоспна еліта, директорський корпус державних підприємств, апарат місцевих рад. Наприкінці 90-х років багатопартійність була значною мірою формальною. Слабкість вітчизняних партій пояснюється недостатньою структурованістю українського суспільства; низьким рівнем політичної культури населення; штучністю створення багатьох партій; програмною непослідовністю та суперечливістю проголошених гасел, які часто не відповідають реальній політичній діяльності; амбіціями та протистоянням деяких політичних лідерів тощо.Помаранчева революція кардинально змінила конфігурацію вітчизняної багатопартійності, зробивши опозиційні партії «провладними», а колишні «провладні» перемістила у табір опозиції. Консолідація та активізація політичних таборів влади й опозиції зумовлена необхідністю мобілізації сил для участі у виборах до Верховної Ради України 2006 р. За даними Міністерства юстиції, у них зможуть взяти участь 126 партій — стільки їх було і на виборах 2002 р. Проте реальну учать у боротьбі тоді взяли 63 партії. Наближення виборів за пропорційним законом стимулювало створення нових партій: у 2004 — на початку 2005 pp. їх було зареєстровано 30 (із них 22 — за три місяці 2005 p.). Отже, процес формування багатопартійної системи в Україні триває, партії активізують пошук свого політичного обличчя та місця в суспільстві.