100. Право спільної сумісної власності та роздільного майна подружжя.

101. Способи і розмір надання утримання одним із подружжя другому

Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя

1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

Коментар:

Обов'язок подружжя по утриманню, як уже зазначалося, може здійснюватися у добровільному, примусовому та договірному порядку. Однак способи надання такого утримання визначені законом. Під способом надання утримання слід розуміти погоджену сторонами або встановлену судом натуральну або грошову форму утримання. Якщо утримання здійснюється у добровільний спосіб, то, як правило, питання стосовно форми надання такого утримання не виникає. Договірний режим надання утримання прямо залежить від досягнутого сторонами договору компромісу і можливий як в грошовій, так і натуральній формі. Причому можливий симбіоз, тобто поєднання грошової і натуральної форми. Власне у цих правовідносинах все залежить від згоди сторін.

Ч. 2 статті регламентує примусовий (судовий) порядок надання утримання. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Законодавець виходить з того, що одержання особою, без її згоди, натурального утримання суперечитиме її правам та ускладнюватиме нормальний спосіб життя і право вибору матеріального забезпечення. Однак, у тому випадку, коли позивач не буде заперечувати стосовно стягнення аліментів у натуральній формі, суд може присудити натуральне утримання (продукт харчування, одяг, ліки, оплата житла тощо). Причому суд у рішенні має визначити розмір надання такої допомоги та строки.

Законодавець встановлює порядок сплати аліментів як відповідних визначених рішенням суду щомісячних платежів. За взаємною згодою сторін спору або договору можливою є капіталізація платежів, тобто сплата аліментів наперед. Це можливо шляхом повного розрахунку за зобов'язаннями, у випадку, коли термін надання утримання обчислюється відповідним строком (наприклад, за три роки після розірвання шлюбу у відповідності до ч. 4 ст. 76 СК України). Якщо ж передбачити припинення аліментних зобов'язань у визначені строки неможливо (припинення непрацездатності, реєстрація нового шлюбу тощо), то платник і одержував аліментів, для прикладу, можуть погодити періодичні щорічні платежі.

У випадку стягнення аліментів за рішенням суду у грошовій формі їх розмір може визначатися як у відсотковому відношенні від доходу платника, так і у твердій грошовій сумі. В такому випадку правом на формулювання позовних вимог наділяється позивач.

Окрім цього, в законі існує правова норма, яка чітко передбачає обов'язок платника аліментів щодо надання утримання наперед. Зокрема, якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду. При цьому, у разі відсутності судового спору, питання про сплату аліментів вирішується за домовленістю між подружжям. У разів наявності спору суд постановляє з цього приводу відповідне рішення. Запроваджуючи зазначену норму, держава передбачала можливі випадки ухилення від сплати аліментів, що є додатковою гарантією одержувачу утримання. Причому платник при оформленні документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання зобов'язаний надати докази відсутності у нього будь-яких аліментних зобов'язань в Україні. Такими доказами є нотаріально засвідчена заява про відсутність у одержувачів аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, нотаріально засвідчена копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду), договір про виплату аліментів, копія рішення суду про виплату аліментів. Зауважимо, що стосовно аліментних зобов'язань батьків щодо дітей, з цього приводу є спеціальний нормативно-правовий акт - постанова КМУ "Про затвердження Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги" від 19.08.2002 р. N 1203.

102. Порядок та умови розірвання шлюбу органом РАЦСу.

Розірвання шлюбу в органах РАЦС

Порядок державної реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС докладно регламентується Законом України „Про акти громадянського стану”. Органи РАЦС не з'ясовують причини розірвання шлюбу, не вимагають доказів неможливості збереження родини, не приймають заходів щодо примирення подружжя, тобто шлюборозлучна процедура спрощена й не вимагає великих витрат і часу подружжя.

Згідно до ч. 1 ст. 106 СК України при наявності відповідних підстав органи РАЦС розривають шлюби між подружжям, що виразили спільну згоду на розлучення, тобто за заявою на розірвання шлюбу в органах РАЦС обох з подружжя. Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою обох з подружжя здійснюється при наявності двох підстав:

1) подружжя виразило взаємну згоду на розірвання шлюбу;

2) подружжя не має спільних неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 СК України шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Реєстрація розірвання шлюбу проводиться по місцю проживання подружжя або одного з них.

Після розгляду відповідної заяви подружжя, що не мають дітей, орган РАЦС виносить постанову про розірвання шлюбу. В обов'язки органа РАЦС не входить примирення подружжя. Однак з метою надання подружжю строку для осмислення прийнятого ними рішення, оформлення розлучення й видача свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюється через місяць від дня подачі заяви про розлучення. Плин зазначеного строку починається наступного дня після подачі подружжям заяви про розірвання шлюбу в орган РАЦС і минає у відповідне число останнього місяця строку.

Реєстрація розірвання шлюбу по взаємній згоді подружжя передбачає особисту присутність кожного з подружжя або письмове підтвердження про згоду відсутнього подружжя на реєстрацію розірвання шлюбу. Якщо один з подружжя з поважної причини не може з'явитися в орган РАЦС ні для подачі спільної заяви, ні для реєстрації розірвання шлюбу, він повинен сповістити про це в заяві про розірвання шлюбу. У випадку неявки обох з подружжя в орган РАЦС для реєстрації розірвання шлюбу, у випадку відсутності будь-яких пояснень із цього приводу, подана заява залишається без розгляду.

Державна реєстрація розірвання шлюбу полягає в складанні органом РАЦСзапису акту про розірвання шлюбу й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу кожному з осіб, що розірвали шлюб. У паспортах робиться відмітка про розірвання шлюбу. Якщо державна реєстрація розірвання шлюбу проводилась під час відсутності одного з подружжя, то відмітка про розірвання шлюбу в його паспорті проводиться органом РАЦС при видачі йому Свідоцтва про розірвання шлюбу.

У певних випадках розірвання шлюбу державним органом РАЦС може здійснюватися не за спільною заявою подружжя, а за заявою одного з них.

Згідно п. 1 ст.107 СК України розірвання шлюбу в органах РАЦС може здійснюватись за заявою не тільки обох, але й одного з подружжя, причому незалежно від наявності в них спільних неповнолітніх дітей. Закон припускає таку можливість у трьох випадках:

1) якщо один з подружжя визнаний судом безвісно відсутнім;

2) якщо один з подружжя визнаний судом недієздатним;

3) якщо один з подружжя засуджений за здійснення злочину до позбавлення волі на строк не менш трьох років.

До заяви про розірвання шлюбу, що подається ініціатором розірвання шлюбу, у випадках, якщо друга особа визнаний безвісно відсутнім або недієздатним, додається виписка або копія рішення суду про визнання другого з подружжя недієздатним або без звістки відсутнім. А якщо другий з подружжя позбавлений волі строком, що перевищує три роки, то ініціатор розлучення повинен прикласти відповідне рішення суду. На підставі наданих документів відділ РАЦС має право зареєструвати розірвання шлюбу й у десятиденний строк повідомити засудженого з подружжя.

У випадку появи одного з подружжя, визнаного безвісно відсутнім або померлим, і скасуванню відповідного рішення суду про визнання його померлим або безвісно відсутнім, його шлюб відновлюється, якщо ніхто з них за цей час не перебуває в повторному шлюбі. Для поновлення шлюбу подружжю необхідно надати в орган РАЦС рішення суду про скасування визнання одного з подружжя безвісно відсутнім, який не перебуває в повторному шлюбі. При наявності зазначених умов, відновлення шлюбу відбувається автоматично, незалежно від намірів подружжя перебувати або не перебувати надалі в шлюбі.