
- •1.Предмет та метод цивільного права
- •2. Поняття, особливості, елементи та види цивільних правовідносин
- •3.Вчинення правочинів представником
- •4. Фізична особа. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •5. Акти цивільного стану.
- •6. Підстави, порядок та правові наслідки обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною.
- •7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.
- •8. Індивідуалізація фізичної особи.
- •9. Види юридичних осіб.
- •10. Речі, як об’єкти цивільних прав.
- •11. Поняття та значення строку та терміну у цивільному праві. Види строків.
- •12. Поняття, ознаки та значення правочинів.
- •13. Види правочинів
- •14. Недійсні правочини. Майнові наслідки визнання правочинів недійсними.
- •15. Поняття, підстави виникнення та значення представництва
- •16. Поняття права власності та його зміст.
- •17. Форми та види права власності.
- •18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.
- •19. Опіка та піклування.
- •20. Створення та припинення юридичних осіб
- •21. Юридичні особи: поняття та ознаки.
- •22. Право промислової власності
- •23. Захист особистих немайнових прав фізичної особи
- •24. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •25. Джерела цивільного права
- •26. Підстави набуття права власності.
- •27. Захист цивільних прав та інтересів
- •28. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов’язків.
- •29. Види права власності.
- •30. Цивільно-правова відповідальність.
- •31. Загальні положення про право інтелектуальної власності.
- •33. Поняття, сутність та значення позовної давності.
- •34. Суміжні права.
- •35. Договори про надання послуг: загальні положення
- •36. Укладання, зміна, припинення, продовження договору.
- •37. Відшкодування шкоди завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •38. Особисті немайнові права фізичної особи: загальні положення
- •39. Сторони зобов’язання
- •40. Оформлення права на спадщину
- •41. Авторське право
- •42. Захист права власності
- •43. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир
- •44. Припинення права власності
- •45. Поняття та особливості договору позички
- •46. Класифікація зобов’язань
- •47. Деліктні зобов’язання (зобов’язання з відшкодування шкоди).
- •48. Створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності
- •49. Підстави виникнення зобов’язань
- •50. Особисті немайнові права фізичної особи
- •51. Участь держави та Автономної Республіки Крим у цивільних правовідносинах
- •52. Цивільне право як наука та навчальна дисципліна
- •53. Право власності на землю (земельну ділянку)
- •54. Речові права на чуже майно
- •55. Найм (оренда) житла
- •57. Поняття зобов’язання. Підстави виникнення зобов’язань
- •58. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини
- •59. Спільна діяльність
- •60. Поняття та особливості договору комерційної концесії
- •61. Загальні та відмінні риси договорів про виконання робіт
- •62. Спадкування за заповітом
- •63. Договори про передачу майна у власність та їх особливості
- •64. Поняття договору найму (оренди) та сфера його застосування
- •65. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Кондиційні зобов’язання.
- •66. Цивільно-правовий договір
- •67. Поняття та зміст договору найму житла
- •68. Виконання зобов’язань
- •69. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •70. Поняття та характерні ознаки договору підряду
- •71. Речове право: загальні положення
- •72. Способи забезпечення належного виконання зобов’язань
- •73. Поняття, умови і порядок укладання шлюбу
- •74. Поняття шлюбного договору
- •75. Реєстрація шлюбу
- •77. Зміст цивільно-правового договору
- •78. Припинення зобов’язань.
- •80. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя
- •81. Підстави, порядок і наслідки позбавлення батьківських прав
- •83. Патронат над дітьми
- •84. Правові наслідки розірвання шлюбу
- •85. Дитячі будинки сімейного типу
- •86. Реєстрація смерті
- •87. Підстави, порядок і наслідки позбавлення батьківських прав
- •88. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
- •89. Права батьків та дітей на майно
- •91. Поняття та предмет сімейного права
- •92. Умови усиновлення
- •93. Шлюбний догові
- •94. Розірвання шлюбу за рішенням суду
- •95. Припинення шлюбу. Правові наслідки розірвання шлюбу.
- •96. Визнання походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
- •97. Облік дітей, які можуть бути усиновлені та облік осіб, які бажають усиновити дитину
- •98. Порядок усиновлення та його правові наслідки
- •99. Опіка та піклування над дітьми.
- •100. Право спільної сумісної власності та роздільного майна подружжя.
- •101. Способи і розмір надання утримання одним із подружжя другому
- •103. Право спільної власності
- •104. Види строків позовної давності.
- •105. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Ліцензійний договір.
- •106. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •107. Загальні положення про спадкування.
- •108. Обов’язки батьків утримувати повнолітніх дітей
- •109. Найм (оренда) житла
- •110. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •111. Спадкове право: загальні положення
- •113. Договори про передачу майна у тимчасове володіння та користування: їх види, загальні відмінні риси.
- •114. Спадкування за законом.
- •115. Спадковий договір
- •116. Момент виникнення права власності. Здійснення права власності.
- •117. Цивільна правоздатність юридичної особи: загальні положення
- •118. Дійсність правочину. Тлумачення правочинів.
- •119. Транспортне експедирування.
- •120. Майно як особливий об’єкт цивільних прав
- •121. Виконання заповіту.
83. Патронат над дітьми
Стаття 252. Договір про патронат
1. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.
Стаття 253. Згода дитини на проживання у сім'ї патронатного вихователя
1. На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.
Стаття 254. Плата за виховання дитини
1. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.
Стаття 255. Обов'язки патронатного вихователя
1. Патронатний вихователь зобов'язаний:
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.
Стаття 256. Припинення договору про патронат
1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
До призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.
2. Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
84. Правові наслідки розірвання шлюбу
Розірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юридичні наслідки. Між подружжям припиняються особисті права та обов’язки (статті 51, 52, 54, 55, 56 СК). Відповідно до ст. 113 СК після розірвання шлюбу особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Для вирішення цього питання згода іншого з подружжя не потрібна. Після розірвання шлюбу та одержання відповідного свідоцтва особа має право на повторний шлюб (ст. 116 СК України). Зрозуміло, що в один і той самий час особа може знаходитися лише в одному шлюбі, в цьому знаходить своє втілення принцип моногамії. Тому особа може набути права на шлюб тільки після припинення попереднього шлюбу, що має бути підтверджено відповідним Свідоцтвом про розірвання шлюбу. З припиненням шлюбу закон пов’язує питання щодо визначення походження дитини. Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 СК вважається, що дитина походить від подружжя, якщо вона народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу. Після цього колишній чоловік жінки не може бути записаний як батько дитини в Книзі реєстрації народжень.
З припиненням шлюбу закон пов’язує також виникнення у подружжя права на утримання. Відповідно до ч. 2 ст. 76 СК після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік або дружина може надавати матеріальну допомогу. Крім того, особа має право на утримання, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка або жінки під час шлюбу.
Розірвання шлюбу означає припинення режиму спільної сумісної власності подружжя. Речі, набуті кожною особою після розірвання шлюбу, належать їй на праві приватної власності. Разом із тим, особливістю відносин колишнього подружжя є те, що стосовно майна, яке було набуто під час шлюбу, режим спільної сумісної власності зберігається до часу поділу майна.
У зв’язку з тим, що розірвання шлюбу викликає значні правові наслідки і взагалі впливає на правовий статус особи, важливого значення набуває правильне визначення моменту припинення шлюбу. Він залежить від того, який державний орган здійснює розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 114 СК у разі розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. Якщо розірвання шлюбу здійснюється за рішенням суду, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду. СК по-новому визначає час припинення шлюбу у другому випадку. Відповідно до законодавства, яке діяло раніше (ст. 44 КпШС України), навіть якщо шлюб розривався за рішенням суду, він вважався припиненим із моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану. Таким чином, після набрання чинності рішенням суду і до реєстрації розлучення в органах РАГС шлюб продовжував існувати. Такий стан справ пояснювався намаганням зберегти сім’ю шляхом надання подружжю останньої можливості для примирення. Але, як показала практика, такий допоміжний спосіб зміцнення подружніх стосунків не був дієвим. Тому нове законодавство пов’язує припинення шлюбу з моментом набрання чинності рішенням суду, а не з реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Новий Сімейний кодекс значно розширює можливості збереження шлюбу і передбачає спеціальний правовий механізм для поновлення шлюбу після його припинення. Це стосується як випадків розірвання шлюбу, так і припинення його внаслідок оголошення особи померлою або визнання її безвісно відсутньою (статті 117, 118 СК).
Відповідно до ст.117 СК жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі. У такий спосіб закон надає можливість колишньому подружжю поновити свій шлюб. На підставі рішення суду про поновлення шлюбу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб. Важливим моментом є те, що за вибором подружжя день реєстрації шлюбу може бути визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу. Якщо подружжя домовиться щодо поновлення свого шлюбу від дня його першої реєстрації, фактично, період, коли вони не знаходилися в шлюбі внаслідок його розірвання, враховуватися не буде.