7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою 1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи

початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України .

Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України .

8. Індивідуалізація фізичної особи.

під індивідуалізацією фізичної особи є притаманні конкретній фізичній особі особисті ідентифікаційні ознаки, які відрізняють її з поміж інших фізичних осіб і мають правове значення, персоніфікують правовідносини або зумовлюють певні суб’єктивні права і юридичні обов’язки, підлягають охороні та захисту у встановленому законом порядку.

Ці засоби можуть бути необхідними і факультативними. Необхідними є такі,що вимагаються чинним законодавством для даного виду правовідносин. Так,

якщо у позові не буде вказано індивідуальні ознаки позивача чивідповідача такий позов не приймається до розгляду. Анонімна заява удержавні органи не підлягає розгляду.

Доних відноситься ознаки:

природного походження, вік, стать, обличчя, іноді національність);

побутові (зменшене назва, прізвисько);

психолого-характеризуючі (почерк, підпис);

територіальні (місце постійного чи переважного проживання);

формальні, що відображені у виданих на ім’я фізичної особи офіційних

документах, зокрема у паспорті;

соціальні (честь, репутація);

особисті (гідність, самооцінка, досвід певної юридично значимоїдіяльності, визначність у колі фахівців,імідж);

професійні

медичні (психічне захворювання, інше захворювання, яке є перепоною дляпроживання у одній кімнаті з іншими членами сім’ї, потреба у сторонньому

догляді);

юридичні (прізвище, ім’я, по батькові, громадянство, сімейний стан,статус державного посадовця, підприємець, інвалід);

публічні (ідентифікаційний код платника податку, судимість, стату“рецидивіст”, тощо);

комунікаційні (доменне ім’я, електронний підпис, електронна адреса,поштовий ящик);

майнові (номер рахунку в комерційному банку, володілець акцій чи іншихцінних паперів, місце знаходження нерухомого майна тощо);