64. Поняття договору найму (оренди) та сфера його застосування

Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або

зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на

певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та

виконання договору найму (оренди).

Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.), та об’єктів найму.

За цим критерієм договори найму поділені в ЦК України на певні види:

1) договір піднайму;

2) договір прокату;

3) договір найму земельної ділянки;

4) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди;

5) договір найму транспортного засобу;

6) договір оренди державного і комунального майна;

7) договір найму житла.

65. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Кондиційні зобов’язання.

Кондиційні зобовязання— зобов 'язання із безпідставного придбання або збереження майна. В Цивільному кодексі України вони названі «зобов'язаннями, що виникають внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав» і регулюються ст. 469—471. Зміст К. з. полягає у тому, що особа, яка без достатньої підстави, встановленої законом або договором, набула або зберегла майно, має повернути його ін. особі, за рахунок якої і відбулося відповідно набуття або збереження майна, а ця особа має право вимагати від зобов'язаної особи виконання зобов'язання. Мета К. з. полягає у тому, щоб вилучити майно у набувача, якщо воно набуте (збережене) без достатніх правових підстав за рахунок ін. особи. Тому якщо потерпший не може бути встановлений (напр., при крадіжці у невідомої особи) або його поведінка була протиправною, пов'язаною з порушенням закону (здійснені дії явно суперечать інтересам д-ви і сусп-ва), то безпідставне збагачення стягується у доход д-ви. Безпідставно набуте (збережене) майно може бути придбане як через скоєння вини, так і безвинно, але для повернення його потерпілому це не має значення. Йому повертаються не лише майно в натурі або його вартість, яка визначається на момент придбання майна, а й доходи особи, що безпідставно одержала майно, які вона мала або повинна була мати з цього майна відтоді, як дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне одержання майна. Водночас ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхід. витрат на майно від часу, з якого зобов'язана повернути доходи. Майно вважається безпідставно набутим (збереженим) і у випадку, коли підстава його придбання згодом відпала. Суб'єктами зобов'язань із безпідставного придбання або збереження майна можуть бути як фізичні, так і юрид. особи.

66. Цивільно-правовий договір

Договір можна визначити як угоду двох або декількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визнається недійсним.

Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові.

Змістом будь-якого договору є права та обов'язки сторін, установлені ним. Зміст будь-якого договору характеризується його умовами.

Прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови договору.

Згідно зі ст. 153 ЦК України договір уважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнено згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнено згоди (наприклад, у договорі купівлі-продажу істотними є предмет, ціна, строк).

Розрізняють договори реальні й консенсуальні.

Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним не з моменту угоди між сторонами про позику, а з моменту, коли позикодавець передав позичальникові певну суму грошей).

Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо).

За формою договори можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що її укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено певної форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом.

Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом (приміром, договір купівлі-продажу за готівку).