60. Поняття та особливості договору комерційної концесії

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав) з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) наї дання послуг (ст. 1115 ЦК України). Цей договір ще має назву договір франчайзингу.

Франчайзинг- це спосіб ведення підприємницької діяльності, зас-І нований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ст. 1116 ЦК України).

Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця (ст. 1118 ЦК України).

Договір комерційної субконцесії. У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії.

Згідно із ст. 1122 ЦК України в договорі комерційної концесії можуть бути, за згодою сторін, передбачені особливі умови, зокрема: 1) обов’язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав г!я їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; 2) обов’язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; 3) обов’язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; 4) обов’язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

61. Загальні та відмінні риси договорів про виконання робіт

Часто виникає необхідність розмежування підряду ітрудового договору. Їхня близькість визначена тим, що обидва договориохоплюють правовим регулюванням процес праці. При цьому сформовані вгосподарській практиці форми організації праці на стільки зближують ці дваформи правового регулювання відносин у сфері праці, що межаміж ними стає недостатньо чіткою. Особливо це помітно у зв'язку звиконанням громадянами робіт за так званими трудовими угодами. Якийдоговір лежить в основі трудової угоди - трудовий або підрядний --можна з'ясувати, лише зрозумівши суть відмінності між цими договорами. Ізамовника в договорі підряду, і роботодавця в трудовому договорі змушуєдо укладення договору потреба в діяльності будь-якого фахівця,однак спосіб, форма задоволення цієї потреби різні. Так, задоговором підряду задоволення інтересу замовника забезпечуєтьсярезультатом роботи підрядчика, по трудовому ж договору інтереспідприємця полягає у виконанні працівником певної трудовоїфункції, яка характеризується спеціальністю, кваліфікацією і посадою. Іншимисловами, основний акцент у регулюванні трудових відносин робиться нарегламентацію процесу праці, в той час як в підряд він зміщений нарегламентацію досягнень і передачі результату праці замовнику [16].

Похідним є ознака підпорядкування працівника правилам внутрішньоготрудового розпорядку або іншого впорядкування його діяльності з бокуроботодавця. Підрядник же, як самостійно господарюючий суб'єкт незалежить від замовника при визначенні способу виконання замовлення і досягненнярезультату. Крім того, для підряду характерно те, що підрядчик виконуєроботу з власних матеріалів, своїми силами і засобами, тобто своїмкоштом, ризикує не одержати винагороду за виконану роботу привипадкової загибелі або ушкодженні її результату, тобто за свій ризик, а потрудовим договором працівнику винагорода повинна бути виплачена навіть якщовиконана їм робота не привела ні до якого позитивного результату, бооплаті, хоча б і в мінімальному розмірі, підлягає сам процес виконанняроботи. Нарешті, усі видані працівником за трудовим договором речіналежать його роботодавцю. Речі ж, створені за договором підряду, домоменту їх передачі замовнику належать на Граве власностіпідрядчику. [17]