Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpory_tsiv_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
279.36 Кб
Скачать

52. Цивільне право як наука та навчальна дисципліна

наука цивільного права - це систематизовані знання про цивільно-правові явища, їх властивості і закономірності вироблен­ня, спроби і шляхи досягнення ефективності цивільно-правового ре­гулювання суспільних відносин, розробка нових знань на підставі вивчення та співвідношення історичного розвитку та аналізу досяг­нень вітчизняної та зарубіжної цивілістики.

Предметом науки цивільного права є, перш за все, норми цивільного права, їх зміст та сутність, проблеми застосування. Про­ведені в цій сфері дослідження сприяють вдосконаленню цивільно­го законодавства шляхом узагальнення практичного матеріалу, ви­явлення певних недоліків цивільно-правових норм, проголошення нових принципів цивільного права. Таким чином, цивільно-правова наука сприяє розвитку галузі цивільного права і цивільного законо­давства і завжди на це спрямована.

Предмет науки необхідно відрізняти від об'єкта наукового ви­вчення. Об'єктом вважається все те, що буде підлягати науковому вивченню за допомогою засобів і прийомів відповідної науки. Тобто наукове дослідження об'єкта - це творчий процес створення систе­ми понятійних категорій стосовно глибинних властивостей, сут­ності цього об'єкта.

Навчальна дисципліна «Цивільне право» - це впорядковані та систематизовані дані щодо основних цивільно-правових постулатів і категорій. Цивільне право як навчальна дисципліна вивчає цивільне право і науку цивільного права. Таким чином, предметом цієї навчальної дисципліни слід вважати навчання цивільному пра­ву і науці цивільного права, тобто теоретичним і законодавчим кате­горіям цивільного права, які безпосередньо розкривають зміст його інститутів і підгалузей та практики застосування цивільно-право­вих норм.

Завданням цивільного права як навчальної дисципліни є викла­дення чинного цивільного законодавства та існуючої практики на науковому фундаменті та відповідних теоретичних концепціях. Глибоке пізнання соціально-економічної та юридичної природи цивільно-правових інститутів формує професійну правосвідомість сучасного юриста та надає змогу аналізувати зміни і вдосконалення у законодавстві та правозастосовчій діяльності.

53. Право власності на землю (земельну ділянку)

Земля (земельна ділянка) як об'єкт права

власності

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під

особливою охороною держави.

2. Право власності на землю гарантується Конституцією

України ( 254к/96-ВР ).

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і

здійснюється відповідно до закону.

3. Право власності на земельну ділянку поширюється на

поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

5. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Стаття 374. Суб'єкти права власності на землю (земельну ділянку)

1. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

2. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.

3. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом.

4. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Стаття 375. Право власника на забудову земельної ділянки

1. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]