44. Припинення права власності

Підстави припинення права власності можуть бути поділені на дві групи. До першої належать випадки, коли припинення права власності у однієї особи передбачає водночас виникнення права власності у іншої, тобто виникає правонаступництво (наприклад, при продажу речі права продавця на річ переходять до покупця). До другої групи можна віднести випадки, коли право на річ припиняється внаслідок того, що річ знищена чи використана власником.

Відповідно до ст. 346 ЦК право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Цей перелік не є невичерпним. Підстави припинення права власності можуть бути поділені на а) такі, що залежать від волі власника; б) такі, що не залежать від волі власника.До першої групи можна віднести правочини, укладені власником щодо відчуження свого майна (продаж, дарування, міна), відмову власника від своєї власності, знищення майна власником та ін.

Другу групу становлять, наприклад, випадки примусового продажу або примусового вилучення майна, що передбачені законом (реквізиція, конфіскація), знищення майна власника іншою особою, загибель майна власника внаслідок стихійного лиха тощо.

45. Поняття та особливості договору позички

За договором позички одна сторона (позичкодавець) зобов’язується передати або передає безоплатно іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦК України).Договір позички схожий на договір найму, але відмінність полягає в тому, що договір найму є оплатним, а договір позички може бути безоплатним. Через значну схожість цих двох договорів використовуються правила, визначені у гл. 58 ЦК України.

Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини)укладається у формі, яка визначена відповідно до ст. 793 ЦК. Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.Сторонами договору позички можуть бути фізичні або юридичні особи. Право передачі за договором позички може здійсняти власник, а також ті особи які уповноважені здійснювати довірче управління.Кваліфікуючою ознакою договору позички є його безоплатність. ЦК забороняє передавати речі в безоплатне користування юридичною особою, яка займається підприємницькою діяльності особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. Договір може бути строковим або безстроковим. В останньому разі позичкодавець має право вимагати виконання в будь-який час. Якщо в цьому разі обов’язок негайного виконання не випливає із закону чи договору, то позичальник зобов’язаний повернути речі в семиденний строк від дня, коли позичкодавець висунув вимогу.Позикодавець зобов’язаний передати річ у стані, відповідному умовам договору та її призначенням, зі всіма належними документами та складовими (якщо інше не передбачено умовами договору).

Якщо позичкодавець не виконує обов’язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. Позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права й обов’язки позичкодавця. Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому у користування. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому у користування. Користувач зобов’язаний: користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Користувач має право повернути річ, передану йому в користування^ будь-який час до спливання строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов’язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: у зв’язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути Знищена чи пошкоджена. Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.