27. Американська модель управління характеризується наступними показниками.

1. одночасно існують елементи довічного та короткочасного наймання;

2. колективна відповідальність;

3. індивідуальне прийняття рішень;

4. індивідуальна відповідальність;

5. спеціалізована діяльність;

6. підвищена увага до підлеглих;

7. у практиці службового зростання є як поступова й повільна оцінка та просування, так і швидка;

8. довічне наймання;

9. поступова, повільна оцінка та просування;

10. короткочасне наймання;

11. швидка оцінка й просування;

12. неспеціалізована діяльність;

13. одночасне застосування формальних і неформальних механізмів контролю;

14. колективне прийняття рішень;

15. неформальні, тонкі механізми контролю;

16. формальні, кількісні механізми контролю;

17. колективне й індивідуальне прийняття рішень;

18. використанню людського чинника в управлінні надається другорядне значення.

28. Вітчизняна модель управління характеризується наступними показниками:

1) одночасно існують елементи довічного та короткочасного наймання;

2) колективна відповідальність;

3) індивідуальне прийняття рішень;

4) індивідуальна відповідальність;

5) спеціалізована діяльність;

6) підвищена увага до підлеглих;

7) у практиці службового зростання є як поступова й повільна оцінка та просування, так і швидка;

8) довічне наймання;

9) поступова, повільна оцінка та просування;

10) короткочасне наймання;

11) швидка оцінка й просування;

12) неспеціалізована діяльність;

13) одночасне застосування формальних і неформальних механізмів контролю;

14) колективне прийняття рішень;

15) неформальні, тонкі механізми контролю;

16) формальні, кількісні механізми контролю;

17) колективне й індивідуальне прийняття рішень;

18) використанню людського чинника в управлінні надається другорядне значення.

29. Двофакторну теорію мотивації розробив:

1) А. Маслоу;

2) К. Левін;

3) К. Альдельфер;

4) Ф. Герцберг;

5) Г. Маррей;

6) Б.-Ф. Скіннер;

7) Дж. Адамс;

8) В. Врум;

9) Д. Мак-Клеланд;

10) Д. Мак-Грегор.

30. Теорію мотивації праці “Х” та “Y” розробив:

1) А. Маслоу;

2) К. Левін;

3) К. Альдельфер;

4) Ф. Герцберг;

5) Г. Маррей;

6) Б.-Ф. Скіннер;

7) Дж. Адамс;

8) В. Врум;

9) Д. Мак-Клеланд;

10) Д. Мак-Грегор.

31. Теорію набутих потреб (потреба досягнення успіху, потреба співучасті, потреба у владі) розробив:

1) А. Маслоу;

2) К. Левін;

3) К. Альдельфер;

4) Ф. Герцберг;

5) Г. Маррей;

6) Б.-Ф. Скіннер;

7) Дж. Адамс;

8) В. Врум;

9) Д. Мак-Клеланд;

10) Д. Мак-Грегор.

32. Теорію справедливості (рівності) розробив:

1) А. Маслоу;

2) К. Левін;

3) К. Альдельфер;

4) Ф. Герцберг;

5) Г. Маррей;

6) Б.-Ф. Скіннер;

7) Дж. Адамс;

8) В. Врум;

9) Д. Мак-Клеланд;

10) Д. Мак-Грегор.

33. Теорію очікувань розробив:

1) А. Маслоу; 6) Б.-Ф. Скіннер;

2) К. Левін; 7)Дж. Адамс;

3) К. Альдельфер; 8) В. Врум;

4) Ф. Герцберг; 9) Д. Мак-Клеланд;

5) Г. Маррей; 10) Д. Мак-Грегор.

34. Автором книги «Психологія управління» 1914р. є:

1) Ф. Тейлор;

2) А. Файоль;

3) Г. Гант;

4) Ліліан Гілберт;

5) Френк Гілберт;

6) Е. Мейо;

7) М.–П. Фол лет.

35. Керівник:

1) не несе відповідальності за групу;

2) представляє свою групу в зовнішніх стосунках;

3) Наділений офіційними санкціями;

4) призначається офіційно;

5) обмежений внутрігруповими стосунками;

6) висувається стихійно;

7) несе відповідальність за групу перед законом.

36. Формальні повноваження, які надає посада – це:

1) вплив;

2) лідерство;

3) стиль керівництва;

4) влада;

5) керівництво.

37. Найефективніший стиль керівництва щодо обсягів і якості робіт – це:

1) авторитарний;

2) демократичний;

3) ліберальний;

4) уважний;

5) прихований.