«Психологія управління».

1. Лідер:

1. не несе відповідальності за групу;

2. представляє свою групу в зовнішніх стосунках;

3. наділений офіційними санкціями;

4. призначається офіційно;

5. обмежений внутрігруповими стосунками;

6. висувається стихійно;

7. несе відповідальність за групу перед законом.

2. Керівник:

1. не несе відповідальності за групу;

2. представляє свою групу в зовнішніх стосунках;

3. наділений офіційними санкціями;

4. призначається офіційно;

5. обмежений внутрігруповими стосунками;

6. висувається стихійно;

7. несе відповідальність за групу перед законом.

3. Формами авторитарного управління є:

1. сімейне;

2. патріархальне;

3. автократичне;

4. бюрократичне;

5. демократичне;

6. анархічне;

7. харизматичне;

8. ліберальне.

4. Модель управлінської сітки, побудовані на аналізі різних комбінацій ступеня уваги до виробництва і до людей запропонували

1. Р. Блейк і Дж. Моутон;

2. О. Кузьмін і В. Гладунський;

3. Р. Лайкерт і Р. Блейк;

4. Дж. Моутон і Т. Мітчел;

5. Т. Мітчел і Р. Хауз;

6. Ф. Фідлер і Р. Блейк;

7. Дж. Моутон і Ф. Фідлер.

5. Поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншого працівника (підлеглого) – це:

1. влада;

2. лідерство;

3. керівництво;

4. вплив;

5. стиль керівництва.

6. Формальні повноваження, які надає посада – це:

1. вплив;

2. лідерство;

3. керівництво;

4. влада;

5. стиль керівництва;

7. В цьому завданні в хаотичному порядку подані типи менеджерів в американській діловій культурі і типи керівників у практиці вітчизняних ділових стосунків. Розпізнайте їх і дайте відповідь у вигляді певних цифр, вибраних із порядкових номерів.

1. флюгери;

2. майстри;

3. борці за справедливість;

4. гравці;

5. орачі;

6. конспіратори;

7. люди компанії;

8. борці з джунглями;

9. штабісти;

10. світлі голови;

11. імітатори;

12. скептики.

Відповідь. Американські менеджери __, __, __, __, __, __, __.

Вітчизняні керівники __, __, __, __, __, __, __, __.

8. До сучасних концепцій стилю керівництва відносять:

1. авторитарний;

2. уважний;

3. демократичний;

4. модель управлінської сітки Р. Блейка і Дж. Моутона;

5. ситуаційний;

6. лібералдьний;

7. прихований;

8. анонімний;

9. система стилів керівництва Р. Лайкерта.

9. Хто може найбільш ефективно виконувати управлінську діяльність:

1. флегматики, слабко виражені холерики;

2. сангвініки, флегматики;

3. сангвініки, слабко виражені холерики.

10. Найефективніший стиль керівництва щодо обсягів і якості робіт – це:

1. авторитарний;

2. демократичний;

3. ліберальний;

4. уважний;

5. прихований.

11. Правила, основні положення і норми, якими керуються органи управління в процесі здійснення управлінської діяльності – це:

1. закони;

2. закономірності;

3. методи;

4. принципи;

5. загальна методологія;

6. контент-аналіз.

12. До соціально-психологічних методів відносять:

1. спостереження;

2. метод соціометрії;

3. метод Дельфи;

4. метод опитування;

5. переконання;

6. метод щоденників;

7. навіювання;

8. метод синектики;

9. наслідування;

10) експеримент;

11) зараження;

12) метод тестування.

13. Метод соціометрії розробив:

1. У. Гордон;

2. А. Маслоу;

3. Ч. Кулі;

4. Дж. Морено;

5. К. Левін.

14. Методи, спрямовані на розв’язання управлінських завдань і прийняття управлінських рішень – це:

1. спостереження;

2. експеримент;

3. метод синектики;

4. метод тестування;

5. метод щоденників;

6. метод вивчення документів;

7. метод Дельфі;

8. метод “635”;

9. метод Дельбека;

10. метод “мозкового штурму”;

11. метод впливу;

12. метод голосування “за-проти”;

15. Засновником класичної школи управління є:

1. Г. Лебон;

2. Ф. Тейлор;

3. М. Вебер;

4. А. Файоль;

5. Г. Гант.

16. Засновником школи адміністративного менеджменту є:

1. Г. Лебон;

2. Ф. Тейлор;

3. М. Вебер;

4. А. Файоль;

5. Г. Гант.

17. Автором книги “Психологія управління” 1914 р. є:

1. Ф. Тейлор;

2. А. Файоль;

3. Г. Гант;

4. Ліліан Гілбрет;

5. Френк Гілбрет;

6. Е. Мейо;

7. Мері-Паркер Фоллет.

18. Засновником концепції людських відносин є:

1. Ф. Тейлор;

2. А. Файоль;

3. Г. Гант;

4. Ліліан Гілбрет;

5. Френк Гілбрет;

6. Е. Мейо;

7. Мері-Паркер Фоллет.

19. Основоположником психології праці, організаційної психології, психотехніки є:

1. З. Фрейд;

2. К.-Г. Юнг;

3. Гуго Мюнстерберг;

4. Ч. Кулі;

5. М. Вебер;

6. І. Канегіссер.

20. “Хоторнський експеримент” провів у 1927-1932 р.:

1. Гуго Мюнстерберг;

2. А. Файоль;

3. Ф. Тейлор;

4. Е. Мейо;

5. Г. Гант;

6. Ф. Гілбрет.

21. Системний стиль мислення керівника характеризується:

1. наголос робиться на визначенні методу вирішення проблеми, яка поділяється на окремі компоненти;

2. усвідомлення проблеми в цілому, намагання використати

різні методи розв’язання завдання;

3. концентрацією уваги на окремих деталях проблеми;

4. намагання встановити відносини між різними частинами проблеми.

22. Стиль мислення керівника, який характеризується визначенням методу розв’язання завдання, розчленуванням проблеми на окремі компоненти – це:

1. системний;

2. інтуїтивний;

3. рецептивний;

4. перцептивний.

23. Стиль мислення керівника, який характеризується великим ступенем усвідомлення проблеми в цілому, намаганням використати різні методи розв’язання завдання – це:

1. системний;

2. інтуїтивний;

3. перцептивний;

4. рецептивний.

24. Стиль мислення керівника, який характеризується концентрацією уваги на окремих деталях проблеми – це:

1. системний;

2. інтуїтивний;

3. перцептивний;

4. рецептивний.

25. Стиль мислення керівника, який характеризується встановленням відносин між різними частинами проблеми – це:

1. системний;

2. інтуїтивний;

3. перцептивний;

4. рецептивний.

26. Японська модель управління характеризується наступними показниками:

1. одночасно існують елементи довічного та короткочасного наймання;

2. колективна відповідальність;

3. індивідуальне прийняття рішень;

4. індивідуальна відповідальність;

5. спеціалізована діяльність;

6. підвищена увага до підлеглих;

7. у практиці службового зростання є як поступова й повільна оцінка та просування, так і швидка;

8. довічне наймання;

9. поступова, повільна оцінка та просування;

10. короткочасне наймання;

11. швидка оцінка й просування;

12. неспеціалізована діяльність;

13. одночасне застосування формальних і неформальних механізмів контролю;

14. колективне прийняття рішень;

15. неформальні, тонкі механізми контролю;

16. формальні, кількісні механізми контролю;

17. колективне й індивідуальне прийняття рішень;

18. використанню людського чинника в управлінні надається другорядне значення.