47. Державне управління.

Держа́вне управлі́ння (англ. public administration) — виконавчо-розпорядча діяльність,яка здійснюється посадовими особами.

Принципи державного управління — це його позитивні закономірності, пізнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах, або узагальнення чинних у державі юридичних правил.

- Законність як принцип державного управління - це правовий режим, відповідно до якого органи державної влади та посадові особи здійснюють свої повноваження на підставі Конституції та законів України.

- Гласність - вільний доступ громадян до інформації про діяльність органів державного управління. Реалізація на практиці вказаного принципу державного управління означає реальну можливість громадян знати про те, яким чином у державі готуються та прийма¬ються управлінські рішення.

Демократизм. Демократичний характер держави грунтується на визнанні народу джерелом влади. Народ може здійснювати вла¬ду чи безпосередньо (референдум), чи опосередковано (через обраних депутатів представницьких органів влади).

Спеціальні принципи:Галузевий. Державне управління базується на органічному поєднанні однорідних за характером діяльності об'єктів управління у сфері однієї галузі (наприклад транспорт, освіта, медицина, національна безпека тощо). - Міжгалузевий (функціональний) Зі створенням спеціального органу державного управління йому можуть бути передані деякі повноваження з керівництва підприємствами, установами та організаціями незалежно від галузевої природи .

- Територіальний Полягає у тому, що органи державного управління здійснюють діяльність на чітко визначеній території .

ФУНКЦІЇ.Найпоширенішою у вітчизняній літературі є класифікація функцій державного управління на загальні, спеціальні та допоміжні.

Загальними функціями державного управління є прогнозування, планування, організація, регулювання, координація, облік, контроль

Прогнозування — це наукове передбачення, систематичне дослідження стану, структури, динаміки та перспектив управлінських явищ і процесів, властивих суб'єкту й об'єкту управління.

Функція планування є на всіх рівнях ієрархії управління. Вона полягає у визначенні мети, напрямів, завдань, засобів реалізації тих чи інших процесів (соціальних, економічних, політичних, культурних тощо), розробленні програм, за допомогою яких має бути досягнуто мети.

Функцію організації пов'язано зі створенням організаційного механізму. Мета цієї функції — сформувати керуючі та керовані системи, а також зв'язки й відносини між ними. Особливість функції організації щодо інших самостійних функцій полягає в тому, що це єдина функція, яка забезпечує взаємозв'язок і ефективність усіх інших функцій управління.

Завдяки функції регулювання досягають необхідного стану впорядкування та стійкості системи управління. Регулювання охоплює переважно поточні заходи щодо будь-яких відхилень від завдань і заданих програм.

Функцію обліку пов'язано зі збиранням, передачею, зберіганням і переробленням даних, реєстрацією та групуванням відомостей про діяльність системи управління, наявність і витрати ресурсів тощо. Облік є передумовою контролю.

Функція контролю має свої особливості відносно інших функцій. Так, якщо планування ставить завдання, організація приводить систему управління в стан можливості виконання цього завдання, то контроль характеризується універсальністю стосовно управлінської системи. Контроль покликаний постійно надавати інформацію про дійсний стан справи щодо виконання завдань.