29. Система виконавчої влади в Україні

Виконавчій владі та системі її органів присвячено розділ VI Конституції "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".

Очолює систему Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади. Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України.

Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.

Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначені у ст. 116 Конституції України, а в повному обсязі — в Законі України "Про Кабінет Міністрів України".

У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.

30. Конституційні основи судової влади та прокуратури в Україні

Засади правосуддя визначені Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року та іншими правовими актами : правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом;2) заборона утворення надзвичайних та особливих судів. 3) юрисдикція судів поширюється па всі правовідносини, що виникають у державі. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України;4) судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції,5) народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних,6) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Прокуратура — це правоохоронний орган держави, покликаний забезпечувати представництво держави і громадян у суді, нагляд за додержанням законів, а в деяких державах — і досудове розслідування злочинів.Прокуратура України — це єдина централізована система, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Систему органів прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).Правову основу організації та діяльності прокуратури утворюють Конституція України (розділ VІІ “Прокуратура”) та Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями від 2012 р.) та ряд інших законодавчих актів. Відповідно до зазначених актів прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України строком на п’ять років. Президент може звільнити Генерального прокурора з посади, і згоди Верховної Ради для цього не потрібно. Верховна Рада може висловити Генеральному прокуророві свою недовіру, що тягне його безумовну відставку та призначення нового Генерального прокурора.