
- •1.Предмет і метод конституційного права. Джерела конституційного права України. Законопроектні роботи на сучасному етапі розвитку.
- •2. Конституційно-правові норми: особливості структури і механізму дії. Конституційно-правові інститути
- •3. Конституція України: загальна характеристика, структура, тенденції розвитку. Правова охорона Конституції України: організаційно-правові засоби та інститути.
- •4. Основні етапи вітчизняного конституційного будівництва. Сучасний етап констит. Перетворень: конст. Модернізація та реформування (1989-2013)
- •5.Поняття, склад і види правовідносин у конституційному праві. Проблема конфліктності в конституційно-правових відносинах.
- •6.Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, функції. Поняття і склад конституційного правопорушення.
- •7. Конституційно-процесуальне право: поняття і предмет. Конституційний процес, конституційна процедура, конституційне провадження.
- •8. Конституційний лад: поняття і зміст. Проблема співвідношення правової держави і громадянського суспільства.
- •9. Поняття виборчої системи, виборчого права, виборчої кампанії. Структура законодавства про вибори представницьких органів публічної влади і Президента.
- •10. Виборчий процес: поняття, принципи, суб’єкти, зміст етапів.
- •11. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Основні інститути громадянського суспільства, конституційно-правові засоби забезпечення їх функціонування.
- •12.Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави
- •13. Громадські обєднання у системі громадянського суспільства: види, правовий статус, відносини з державою.
- •14. Політичні партії в системі громадянського суспільства. Розвиток багатопартійності в Україні.
- •15.Конституційний статус людини і громадянина. Міжнародно-правові стандарти та внутрішньо-державне (конституційне) законодавство про правове становище людини і громадянина.
- •16.Громадянські (правові) стани особистості.Заг. Характ.Конст-прав.Статусу…….
- •17. Громадянство України: поняття, принципи, підстави і порядок та припинення набуття. Правове регулювання інституту громадянства в Україні.
- •18. Правовий статус іноземців в Україні. Проблема полігромадянства.
- •19. Правова природа, поняття, класифікація та гарантії конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •20. Державний лад Укр: пон. Та принципи. Державні символи Укр і правовий порядок їх використання.
- •21. Поняття і принципи державного устрою. Конституційні засоби гармонізації міжнародних відносин в Україні.
- •22. Конституційні ознаки унітарної держави України. Арк у складі України.
- •23. Поняття та склад державної території. Державний кордон: пон., види, режим, порядок встановлення та перетинання.
- •24. Адміністративно-територіальний устрій Укр і порядок вирішення питань адмін.-територ поділу.
- •25. Конституційна система органів державної влади в Україні. Зміст і практична реалізація принципу поділу держ. Влади в Україні.
- •26. Вру: склад, компетенція,організаційні форми діяльності, акти.Уповноважений з прав людини.
- •27. Народний депутат України:правовий статус, парвові і соціальні гарантії здійснення повноважень
- •28. Президент України: порядок обрання,акти,компетенція.Інститут Представника Президента
- •29. Система виконавчої влади в Україні
- •30. Конституційні основи судової влади та прокуратури в Україні
- •31. Конституційний Суд України: порядок формування,компетенція, акти
- •32 .Поняття,система та принципи місцевого самоврядування
- •33. Органи місцевого самоврядування: система,способи формування,компетенція
- •34 .Правовий статус депутата місцевої ради
- •35. Основні гарантії депутатської діяльності
- •36. Адміністративне право в системі права України. Соціальне призначення адміністративного права
- •37. Тенденції розвитку адміністративного права в умовах реформування
- •38. Адміністративне право, державне управління і виконавча влада
- •39. Предмет адміністративного права та основні напрямки його оновлення
- •40. Методи адміністративного права в умовах реформування
- •41. Система адміністративного права (пігалузі та правові інститути)
- •42. Джерела адміністративного права(поняття, система, види). Основні законопроектні роботи у сфері державного управління
- •43.Систематизація адмін. Права в умовах реформування
- •44. Сутність та особливост адміністративно-правових норм, їхня реалізація, дія у просторі, часі, за колом субєктів.
- •45. Адміністративні правовідносини: сутність, види, структура
- •46. Субьекти адмін. Права.
- •47. Державне управління.
- •48.Форми державного управління
- •49.Методи державного управління
- •50. Акти державного управління: сутність, види, вимоги
- •51. Режими та рівні державного управління
- •52. Центральні органи виконавчої влади як суб’єкти державного управління
- •53. Місцеві органи виконавчої влади як суб’єкти державного управління
- •54.Державна служба: сутність, принципи, види, правове регулювання
- •55. Державний службовець: сутність, види, правове становище
- •56. Адміністративний примус: сутність, особливості, види в правове регулювання.
- •57. Адміністративна відповідальність…
- •58. Адміністративний проступок…
- •59.Адміністративні стягнення
- •Глава 3 Кодексу України про адмін. Правопорушення
- •60.Державний контроль…
- •61. Адміністративний нагляд…
- •62.Звернення громадян…
- •63.Адміністративні процедури…
- •64. Адміністративні провадження: поняття, види, правове регулювання.
- •65. Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі внутрішніх справ.
- •71. Поняття та ознаки адміністративного процесу.
- •72.Принципи адміністративного процесу
- •73.Стадії адміністративного процесу
- •74.Поняття адміністративної юрисдикції.
- •75.Публічно-правовий спір, як предмет адміністративного судочинства.Основні категорії публічно-правових спорів.
- •76.Предметна підсудність адмін. Справ та її різновиди
- •77.Територіальна підсудність адміністративних справ та її різновиди.
- •78. Інстанційна підсудність адміністративних справ
- •79.Поняття та види учасників адміністративного процесу
- •80. Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки(ст.47-49)
- •81. Сторони в адміністративному процесі(ст. 50-52 кас)
- •82. Треті особи в адміністративному процесі
- •83. Представництво в адміністративному процесі
- •84. Поняття та етапи доказування в адміністративному процесі
- •85. Предмет доказування. Підстави для звільнення від доказування
- •86. Поняття та види доказів в адміністративному процесі
- •87. Поняття і види процесуальних строків
- •88. Характеристика заходів процесуального примусу
- •89. Поняття,види та структура адміністративного позову
- •90. Поняття, мета,завдання підготовчого провадження
- •91. Поняття, мета, завдання судового розгляду адміністративної справи
- •92. Судовий розгляд справи по суті
- •93. Поняття та види судових рішень.Вимоги до нього
- •94.Особливості провадження щодо н.П.А. Органів викон.Влади, вр арк, орг.Місц.Самовряд.Та інш.Суб.Владних повн.
- •96. Особливості провадження у справах, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- •97. Стаття 180. Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності
- •98. Стаття 182. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання
- •99. Скорочене провадження
- •100.Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.
- •101.Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації
- •102.Розгляд справи судом апеляційної інстанції. Повноваження та судові рішення суду апеляційної інстанції
- •103.Поняття, мета та завдання касаційного провадження. Право на касаційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •104.Поняття, мета та завдання перегляду судових рішень Верховним Судом України
- •105. Розгляд справи за нововиявленими обставинами. Судові рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
26. Вру: склад, компетенція,організаційні форми діяльності, акти.Уповноважений з прав людини.
Ст. 75 Конституції України закріплює, що „єдиним органом” законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.Конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів, які обираються на 5 років. Вибори до Верховної Ради можуть бути черговими, які мають відбуватися в останню неділю останнього місяця 5го року повноважень її діючого складу, та позачерговими, які призначаються внаслідок дострокового припинення повноважень Верховної Ради. Верховна Рада України набуває право здійснювати свої повноваження за умови обрання до її складу не менш як 300 народних депутатів, що становить дві третини її конституційного складу.
СТРУКТУРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ :
Партійна фракція , Тимчасові спеціальні комісії ,Голова, Перший заступник і заступник Голови , 450 народних депутатів України ,Комітети , Тимчасові слідчі комісії ,Уповноважений з прав людини , Рахункова палата.
За своєю сутністю і призначенням конкретні повноваження Верховної Ради можна поділити на кілька груп. Це повноваження, пов'язані:
- з внесенням змін до Конституції України; з прийняттям та внесенням змін до поточного законодавства;
- з формуванням бюджету;
- з визначенням засад політики держави та програм суспільного розвитку;
- із взаємовідносинами з Президентом України; з формуванням інших державних органів; з контрольною функцією;
- з організацією адміністративно-територіального поділу країни;
- зі здійсненням зовнішніх функцій держави.
Основними організаційними (організаційно-правовими) формами роботи Верховної Ради є її сесії і пленарні засідання.
Сесія Верховної Ради України - це передбачений Конституцією, Регламентом Верховної Ради України загальний, основний, постійний, колегіальний спосіб організації роботи парламенту України з метою здійснення ним своїх функцій і повноважень протягом півріччя або іншого встановленого ним (парламентом) часу.
Пленарні засідання Верховної Ради України - це передбачені Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України загальні, основні, колегіальні способи організації роботи парламенту протягом дня або тижня.
Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
Засідання Верховної Ради відбуваються, як правило, відкрито. Закриті засідання відбуваються за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради (ст. 84 Конституції). Основним видом засідань і тим самим пріоритетною організаційною формою їх роботи є пленарні засідання.
Відповідно до Конституції України (ст. 84) рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. До того ж голосування на засіданнях здійснюється народними депутатами особисто.
Засідання Верховної Ради проводяться згідно з розкладом засідань. Рішення (крім процедурних) приймаються лише з питань, внесених до порядку денного засідання, за винятком випадків, передбачених Регламентом Верховної Ради. У разі порушення цієї вимоги прийняте рішення є недійсним і Голова Верховної Ради не має права підписувати відповідний акт.Засідання Верховної Ради відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної Ради або його заступники.
У структурі державного механізму України, згідно з Конституцією України і Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 p., з'явилась нова інституція - Уповноважений Верховної Ради з прав людини, який у багатьох країнах світу називається омбудсманом.
Діяльність Уповноваженого з прав людини спрямована на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав людини і громадянина, встановлення ділових і конструктивних відносин громадян України з органами державної влади. На постійній основі він здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції.
Інститут Уповноваженого виступає додатковим (субсидіарним) засобом захисту прав і свобод людини в Україні щодо інших правозахисних механізмів. Це випливає з ч. 2 ст. 4 Закону, згідно з якою діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не має наслідком перегляд компетенції державних органів, що забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Він заповнює прогалини і компенсує недоліки судових засобів захисту прав людини, парламентського та відомчого контролю за адміністративними органами.
Омбудсманом може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку. Уповноважений не може мати представницького мандата, займати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднань громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від фори власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом жодної політичної партії.
Термін повноважень омбудсмана - п'ять років. Він починається з дня прийняття ним присяги на сесії Верховної Ради. Законом про Уповноваженого не забороняється, щоб одна й та сама особа призначалась на цю посаду кілька разів.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України шляхом таємного голосування.
Для реалізації своїх повноважень Уповноважений формує секретаріат, який є юридичною особою. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються положеннями про секретаріат Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюється омбудсманом. Відповідно він контролює роботу секретаріату, визначає основні напрямки його діяльності.
Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений наділений законом відповідною компетенцією, яка випливає з мети парламентського контролю, що здійснює Уповноважений. Цією метою є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини та громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненням громадян, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників, за зверненням народних депутатів України, за власною ініціативою. Уповноважений приймає та розглядає їх звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.