20. Особливості господарського розвитку «Серцевини» (Північна Америка).

Цей регіон слугував історичною кузнею для з’єднаних просторових економік США та Канади, цей регіон був незаперечним лідером і центром упродовж століття між громадянською війною та кінцем промислового періоду. Виникнення постіндустріалізму протягом останніх трьох десятиліть зменшило цю його роль і продовжуватиме її зменшувати, зміцнюючи позиції Пд. та Зх. Серцевина усе ще є географічним центром Пн. Америки. У ньому знаходиться найбільше місто і федеральний капітал обох країн. Тут також містяться головні фінансові ринки, управління корпораціями, центри масової інформації, культурні і науково-дослідні комплекси, найбільші аеропорти та міжміські швидкісні автостради. Крім того, обидві частини серцевини—і США і Канади – все ще налічують понад 1/3 населення цих країн. Хоча промисловість зберігає своє значення, проблеми продуктивності та зношення машин у кінці ХХ ст. збільшили затрати виробництва в Серцевинному регіоні, усуваючи таким чином багато його історичних переваг над новопосталими промисловими районами Півдня і Зх. США. У деяких частинах Серцевини різко знизилась зайнятість, особливо у тих галузях, де працюють підприємства, що роблять інтенсивні викиди в атмосферу. Ці заводи закрили або перенесли у інші місця, що прискорило екон. занепад численних промислових містечок. Наслідком постіндустріального розвитку є також низка нових (або відновлених) центрів зростання у Серцевині. Район Бостона має чудові умови для наукових досліджень і приваблює передові підприємства передових технологій. Нью-Йорк і далі залишається лідером країни у сфері фінансів та реклами. Столицею серцевинного регіону, який здобув найбільшу користь від постіндустріалізації є Вашингтон. З розвитком секторів виробництва інформації та менеджменту він зосередив величезний комплекс управлінських, науково-дослідних фірм, фірм високих технологій, тощо. Значно розвинулась аерокосмічна галузь та біотехнології.

21. Особливості господарського розвитку Півдня.

Південь займає Пд-сх. частину США. З 9-ти регіонів Пн. Америки жоден не зазнав більших змін упродовж другої половини ХХ ст. ніж Південь. Регіон у довгі роки після громадянської війни переживав значно сильнішу економічну і культурну ізоляцію, ніж решта країни. Упродовж цілого століття він знемагав від економічної стагнації, але у 1970-х роках розпочалося піднесення Півдня, яке триває по сьогодні. Такі міста як Атланта, Шарлот, Маямі почали розквітати і дуже скоро стали метрополісами. У с/г роблять акцент на виробництві сої, озимої пшениці, м’яса птиці, та ін. Розвинулась нафтопереробна промисловість у Атланті, Новому Орлеані. Та все ж Південь залишається регіоном який має багато економічних проблем, оскільки географія його розвитку була вкрай не рівномірною, хоч кілька зон метрополісів, та окремі зони фермерського господарства отримали певні переваги, багато інших не здобули жодних. Не дивно, що прірва між багатими та бідними глибша, ніж у будь-якому регіоні США. Економічні диспропорції мають і расовий вимір – у темношкірого населення набагато більші показники бідності, порівняно з білим населенням. Такий перехідний період закінчився тим , що Південь не тільки повністю зайнятий у Національній економіці та суспільстві, ай відіграє важливу роль на міжнародній арені. Упродовж 90-х Європейські та Японські компанії, особливо з виробництва автомобілів, які збудували тут цілі промислові комплекси, були активними інвесторами у економіку регіону. Тому Пд. Флорида для багатьох поколінь була чи не найпрогресивнішим районом, а Маямі – воротами до Лат. Америки.