66. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Єгипту.

Сільськогосподарське виробництво існує у Єгипті протягом майже 8 тис. років, однак тільки з середини 70-х років XX ст. воно перестало бути єдиним джерелом доходів єгиптян. Для незрошуваного землеробства придатна лише вузька смуга угідь уздовж середзем-номорського узбережжя. Загальна площа родючих земель становить 2,5 млн. га, з яких 97% зосереджені у долині й дельті Нілу. Розміри селянських господарств невеликі. Чимало господарств здають в оренду. Найважливіша культура Єгипту — бавовник, який займає більшу частину посівних площ і дає майже 25% вартості аграрної продукції. Головними продовольчими культурами також є кукурудза і пшениця, які не задовольняють цілком потреб населення. Рис культивують на зрошувальних землях. Повсюдно вирощують бобові. Цукрову тростину культивують у центральних та південних районах Нілу і переробляють на місцевих заводах. Велике значення мають томати й цибуля. Користуються попитом також місцеві цитрусові (мандарини, апельсини, лимони). Найпоширенішими фруктами є фініки, банани, інжир, виноград, маслини, земляний горіх. Овочі і фрукти вирощують переважно у передмістях великих міст.

Тваринництво. Внаслідок обмеженої кількості природних пасовищ і кормів тваринництво в Єгипті майже не розвинуте. Осіле населення вирощує велику рогату худобу , овець , кіз і свійську птицю; кочівники — верблюдів, овець і кіз. Власники невеликих ділянок розводять буйволів як тяглову силу і велику рогату худобу для виробництва молочної продукції. Рибальство. Головними районами вилову риби в країні є прибережна середземноморська смуга, озера на півночі дельти Нілу і водосховище Насер (короп, сардина, анчоус, тунець, барабуль, кефаль, камбала).

68. Транспортна система і вузлові транспортні центри країн Латинської Америки.

Загальна протяжність залізничної колії Лат.Амер. — 127,7 тис. км, За обсягами пасажирських перевезень першість утримує Аргентина,. Трансконтинентальні залізниці перетинають Мексику, Центральну Америку (Гватемала), Бразилію — Болівію — Чилі та Аргентину — Чилі. У 8 країнах залізничної мережі немає зовсім. Найбільшою автомагістраллю Латинської Америки є Панамериканське шосе протяжністю майже 33,6 тис. км, яке сполучає країни Південної і Центральної Америки із США. Починається воно у м. Пуево-Ларедо на кордоні Мексики і США, проходить через столиці майже всіх держав Центральної Америки і великі міста та столиці країн Південної Америки. Трансамазонське шосе, з'єднує судноплавні частини всіх правих приток Амазонки. Окраїнне шосе має протяжність 8 тис. км, з'єднуючи внутрішні частини Гайани, французької Гвіани, Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу й Болівії.Судноплавство розвинуте на ріках Парана, Амазонка, Ріо-Гранде, Сан-Франсіску, Уругвай.. Одним з найважливіших транспортних водних шляхів міжнародного значення є Панамський канал на території Республіки Панама, який має довжину 81,6 км.Біля атлантичного входу до каналу розташовані порти Кристобаль і Колон, біля тихоокеанського — Бальбоа і Панама. Багато країн (Мексика, Венесуела, Аргентина, та ін.) вкриті густою мережею нафто- і газопроводів.