- •1. Типологія країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •3. Типологія країн Америки за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •4. Типологія країн Африки, Австралії і Океанії за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •6. Особливості егп і пгп Пн. Америки
- •7. Особливості егп і пгп Латинської Америки.
- •12. Особливості егп і пгп Республіки Південна Африка.
- •8. Особливості егп і пгп Африки
- •9. Особливості егп і пгп Океанії
- •10. Егп і пгп Австралії.
- •11. Особливості егп і пгп Єгипту.
- •13.Особливості егп і пгп Бразилії.
- •14. Особливості егп і пгп Аргентини.
- •16. Особливості господарського розвитку сша.
- •17.Особливості господарського розвитку «Північного пограниччя» (Північна Америка).
- •18. Особливості господарського розвитку Французької Канади.
- •19. Особливості господарського розвитку Приморського північного сходу (Північна Америка).
- •20. Особливості господарського розвитку «Серцевини» (Північна Америка).
- •21. Особливості господарського розвитку Півдня.
- •22. Особливості господарського розвитку Південного Заходу.
- •Особливості господарського розвитку «Внутрішнього континентального регіону» (Пн. Америка).
- •24. Особливості господарського розвитку«Західного пограниччя» (Північна Америка).
- •25. Особливості господарського розвитку «Тихоокеанського району» (Північна Америка).
- •29.Особливості господарського розвитку Австралії.
- •30.Особливості господарського розвитку Єгипту.
- •31.Особливості господарського розвитку Мексики.
- •32.Особливості господарського розвитку Республіки Південна Африка.
- •33. Природно-ресурсний потенціал Латинської Америки.
- •34.Природно-ресурсний потенціал Океанії.
- •35.Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •36.Природно-ресурсний потенціал Канади.
- •37.Природно-ресурсний потенціал Австралії.
- •38. Природно-ресурсний потенціал сша.
- •39.Природно-ресурсний потенціал Бразилії.
- •40. Природно-ресурсний потенціал Аргентини.
- •41. Природно-ресурсний потенціал Мексики.
- •42. Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •49. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Єгипту.
- •46. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Австралії.
- •47. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Бразилії.
- •48. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Аргентини.
- •50. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Республіки Південна Африка.
- •51. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Канади.
- •52. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості сша.
- •55. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства сша.
- •56. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Канади.
- •58. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Океанії.
- •64. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Африки.
- •59. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Латинської Америки.
- •60. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Латинської Америки.
- •67. Транспортна система і вузлові транспортні центри сша.
- •61. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Бразилії.
- •62. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Аргентини.
- •63. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Африки.
- •65. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Республіки Південна Африка.
- •66. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Єгипту.
- •69. Транспортна система і вузлові транспортні центри Бразилії і Аргентини.
- •70. Транспортна система і вузлові транспортні центри Австралії.
- •73. Транспортна система і вузлові транспортні центри Республіки Південна Африка і Єгипту.
- •74.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Канади.
- •75.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків сша.
- •76.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Латинської Америки.
- •77.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Африки.
- •78.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Австралії і Океанії.
- •79.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії і Аргентини.
- •26.Особливості господарського розвитку Канади.
66. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Єгипту.
Сільськогосподарське виробництво існує у Єгипті протягом майже 8 тис. років, однак тільки з середини 70-х років XX ст. воно перестало бути єдиним джерелом доходів єгиптян. Для незрошуваного землеробства придатна лише вузька смуга угідь уздовж середзем-номорського узбережжя. Загальна площа родючих земель становить 2,5 млн. га, з яких 97% зосереджені у долині й дельті Нілу. Розміри селянських господарств невеликі. Чимало господарств здають в оренду. Найважливіша культура Єгипту — бавовник, який займає більшу частину посівних площ і дає майже 25% вартості аграрної продукції. Головними продовольчими культурами також є кукурудза і пшениця, які не задовольняють цілком потреб населення. Рис культивують на зрошувальних землях. Повсюдно вирощують бобові. Цукрову тростину культивують у центральних та південних районах Нілу і переробляють на місцевих заводах. Велике значення мають томати й цибуля. Користуються попитом також місцеві цитрусові (мандарини, апельсини, лимони). Найпоширенішими фруктами є фініки, банани, інжир, виноград, маслини, земляний горіх. Овочі і фрукти вирощують переважно у передмістях великих міст.
Тваринництво. Внаслідок обмеженої кількості природних пасовищ і кормів тваринництво в Єгипті майже не розвинуте. Осіле населення вирощує велику рогату худобу , овець , кіз і свійську птицю; кочівники — верблюдів, овець і кіз. Власники невеликих ділянок розводять буйволів як тяглову силу і велику рогату худобу для виробництва молочної продукції. Рибальство. Головними районами вилову риби в країні є прибережна середземноморська смуга, озера на півночі дельти Нілу і водосховище Насер (короп, сардина, анчоус, тунець, барабуль, кефаль, камбала).
68. Транспортна система і вузлові транспортні центри країн Латинської Америки.
Загальна протяжність залізничної колії Лат.Амер. — 127,7 тис. км, За обсягами пасажирських перевезень першість утримує Аргентина,. Трансконтинентальні залізниці перетинають Мексику, Центральну Америку (Гватемала), Бразилію — Болівію — Чилі та Аргентину — Чилі. У 8 країнах залізничної мережі немає зовсім. Найбільшою автомагістраллю Латинської Америки є Панамериканське шосе протяжністю майже 33,6 тис. км, яке сполучає країни Південної і Центральної Америки із США. Починається воно у м. Пуево-Ларедо на кордоні Мексики і США, проходить через столиці майже всіх держав Центральної Америки і великі міста та столиці країн Південної Америки. Трансамазонське шосе, з'єднує судноплавні частини всіх правих приток Амазонки. Окраїнне шосе має протяжність 8 тис. км, з'єднуючи внутрішні частини Гайани, французької Гвіани, Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу й Болівії.Судноплавство розвинуте на ріках Парана, Амазонка, Ріо-Гранде, Сан-Франсіску, Уругвай.. Одним з найважливіших транспортних водних шляхів міжнародного значення є Панамський канал на території Республіки Панама, який має довжину 81,6 км.Біля атлантичного входу до каналу розташовані порти Кристобаль і Колон, біля тихоокеанського — Бальбоа і Панама. Багато країн (Мексика, Венесуела, Аргентина, та ін.) вкриті густою мережею нафто- і газопроводів.
