63. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Африки.

Провідну роль у с/г відіграє рослинництво, в якому виділяються два напрями — споживче (натуральне) та експортне (товарне). Споживчий напрям переважає у Тропічній Африці, де в більшості країн зберігається общинне землеволодіння, дрібне натуральне й напівнатуральне господарство, що ведеться найвідсталішим способом. Плантаційне господарство розвинуте менше, ніж у Латинській Америці та Південно-Східній Азії. У тропічній частині є тільки окремі ареали плантацій. Африка посідає останнє місце у світі за використанням мінеральних добрив, тут дуже низькі енергоозброєність та матеріально-технічне забезпечення сільського господарства. Усе це, у свою чергу, спричинює екстенсивний характер розвитку. Швидке виснажування грунтів спонукає до постійного розширення посівних площ, що в свою чергу прискорює ерозію та загальну деградацію природного середовища. Характерною рисою рослинництва більшості країн є його монокультурність. У Північній Африці експортне значення мають плоди цитрусових та маслинових дерев, овочі, фрукти, трава альфа. Єгипет та Судан вивозять бавовну. В оазах Сахари вирощують фініки, які йдуть на експорт. Головні споживчі культури цієї частина материка — ячмінь, кукурудза, пшениця. У країнах Західної, Центральної та Східної Африки найважливіша експортна продукція — какао-боби, арахіс, кава, плоди олійної пальми, чай, сизаль та бавовна. Монокультурність господарства тут проявляється найяскравіше. За експортом какао-бобів виділяються Гана, Кот-Д’Івуар та Нігерія, арахісу — Сенегал, Нігер та Гамбія, ядер пальмових горіхів та виробництву пальмової олії — Нігерія, кави — Ефіопія, Кенія, Уганда, чаю — Кенія тощо. Центральна Африка, крім того, виділяється вирощуванням таких культур, як ефіроолійні, каучук, банани, тютюн. Основні споживчі культури — сорго, кукурудза, рис, маніок, батат, ямс, манго, динне дерево тощо. У більшості країн Південної Африки споживчі та експортні культури приблизно ті ж, що і в інших країнах континенту. Вагоміша тут частка кукурудзи та пшениці.

65. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Республіки Південна Африка.

Галузь майже повністю задовольняє потреби країни у продовольстві і відіграє важливу роль в експорті. Майже 80% території відведено під потреби сільського господарства, однак тільки 15% з них є родючими землями, на інших 85% випасають худобу. Агропромисловий сектор має важливе значення в економіці ПАР. У ньому зайнято понад 1 млн. осіб. Сільське господарство представлене великими високотоварними фермами, або плантаціями, і примітивними господарствами африканців. Господарства характеризуються високою товарністю і впровадженням сучасної с/г техніки. На рослинництво припадає 65% вартості сільськогосподарської продукції. Найбільші орні площі країни зайняті під зерновими культурами: кукурудзою , пшеницею, вівсом, соргом. Приблизно 25% врожаю кукурудзи експортують до Європи й у сусідні країни Вирощують також такі технічні культури, як бавовник, тютюн, арахіс. У прибережних районах провінції Квазулу-Натал культивують цукрову тростину. Традиційно розвинуті овочівництво і садівництво на південному заході країни, де ростуть ананаси, цитрусові, банани. Біля великих міст культивують томати, цибулю, капусту, огірки тощо.

Тваринництво. Провідне місце у цій галузі належить екстенсивному пасовищному вівчарству вовняного напряму. За настригом овечої вовни ПАР посідає четверте місце у світі після Австралії, Нової Зеландії й Аргентини. Загальне поголів’я отари овець — 29 млн. Експортується приблизно 80% від усієї вовни. Велике значення надається також розведенню кіз . Велика рогата худоба не є експортним товаром ПАР, тому розводять її переважно для задоволення місцевих