- •1. Типологія країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •3. Типологія країн Америки за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •4. Типологія країн Африки, Австралії і Океанії за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •6. Особливості егп і пгп Пн. Америки
- •7. Особливості егп і пгп Латинської Америки.
- •12. Особливості егп і пгп Республіки Південна Африка.
- •8. Особливості егп і пгп Африки
- •9. Особливості егп і пгп Океанії
- •10. Егп і пгп Австралії.
- •11. Особливості егп і пгп Єгипту.
- •13.Особливості егп і пгп Бразилії.
- •14. Особливості егп і пгп Аргентини.
- •16. Особливості господарського розвитку сша.
- •17.Особливості господарського розвитку «Північного пограниччя» (Північна Америка).
- •18. Особливості господарського розвитку Французької Канади.
- •19. Особливості господарського розвитку Приморського північного сходу (Північна Америка).
- •20. Особливості господарського розвитку «Серцевини» (Північна Америка).
- •21. Особливості господарського розвитку Півдня.
- •22. Особливості господарського розвитку Південного Заходу.
- •Особливості господарського розвитку «Внутрішнього континентального регіону» (Пн. Америка).
- •24. Особливості господарського розвитку«Західного пограниччя» (Північна Америка).
- •25. Особливості господарського розвитку «Тихоокеанського району» (Північна Америка).
- •29.Особливості господарського розвитку Австралії.
- •30.Особливості господарського розвитку Єгипту.
- •31.Особливості господарського розвитку Мексики.
- •32.Особливості господарського розвитку Республіки Південна Африка.
- •33. Природно-ресурсний потенціал Латинської Америки.
- •34.Природно-ресурсний потенціал Океанії.
- •35.Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •36.Природно-ресурсний потенціал Канади.
- •37.Природно-ресурсний потенціал Австралії.
- •38. Природно-ресурсний потенціал сша.
- •39.Природно-ресурсний потенціал Бразилії.
- •40. Природно-ресурсний потенціал Аргентини.
- •41. Природно-ресурсний потенціал Мексики.
- •42. Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •49. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Єгипту.
- •46. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Австралії.
- •47. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Бразилії.
- •48. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Аргентини.
- •50. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Республіки Південна Африка.
- •51. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Канади.
- •52. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості сша.
- •55. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства сша.
- •56. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Канади.
- •58. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Океанії.
- •64. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Африки.
- •59. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Латинської Америки.
- •60. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Латинської Америки.
- •67. Транспортна система і вузлові транспортні центри сша.
- •61. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Бразилії.
- •62. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Аргентини.
- •63. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Африки.
- •65. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Республіки Південна Африка.
- •66. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Єгипту.
- •69. Транспортна система і вузлові транспортні центри Бразилії і Аргентини.
- •70. Транспортна система і вузлові транспортні центри Австралії.
- •73. Транспортна система і вузлові транспортні центри Республіки Південна Африка і Єгипту.
- •74.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Канади.
- •75.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків сша.
- •76.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Латинської Америки.
- •77.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Африки.
- •78.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Австралії і Океанії.
- •79.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії і Аргентини.
- •26.Особливості господарського розвитку Канади.
63. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Африки.
Провідну роль у с/г відіграє рослинництво, в якому виділяються два напрями — споживче (натуральне) та експортне (товарне). Споживчий напрям переважає у Тропічній Африці, де в більшості країн зберігається общинне землеволодіння, дрібне натуральне й напівнатуральне господарство, що ведеться найвідсталішим способом. Плантаційне господарство розвинуте менше, ніж у Латинській Америці та Південно-Східній Азії. У тропічній частині є тільки окремі ареали плантацій. Африка посідає останнє місце у світі за використанням мінеральних добрив, тут дуже низькі енергоозброєність та матеріально-технічне забезпечення сільського господарства. Усе це, у свою чергу, спричинює екстенсивний характер розвитку. Швидке виснажування грунтів спонукає до постійного розширення посівних площ, що в свою чергу прискорює ерозію та загальну деградацію природного середовища. Характерною рисою рослинництва більшості країн є його монокультурність. У Північній Африці експортне значення мають плоди цитрусових та маслинових дерев, овочі, фрукти, трава альфа. Єгипет та Судан вивозять бавовну. В оазах Сахари вирощують фініки, які йдуть на експорт. Головні споживчі культури цієї частина материка — ячмінь, кукурудза, пшениця. У країнах Західної, Центральної та Східної Африки найважливіша експортна продукція — какао-боби, арахіс, кава, плоди олійної пальми, чай, сизаль та бавовна. Монокультурність господарства тут проявляється найяскравіше. За експортом какао-бобів виділяються Гана, Кот-Д’Івуар та Нігерія, арахісу — Сенегал, Нігер та Гамбія, ядер пальмових горіхів та виробництву пальмової олії — Нігерія, кави — Ефіопія, Кенія, Уганда, чаю — Кенія тощо. Центральна Африка, крім того, виділяється вирощуванням таких культур, як ефіроолійні, каучук, банани, тютюн. Основні споживчі культури — сорго, кукурудза, рис, маніок, батат, ямс, манго, динне дерево тощо. У більшості країн Південної Африки споживчі та експортні культури приблизно ті ж, що і в інших країнах континенту. Вагоміша тут частка кукурудзи та пшениці.
65. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Республіки Південна Африка.
Галузь майже повністю задовольняє потреби країни у продовольстві і відіграє важливу роль в експорті. Майже 80% території відведено під потреби сільського господарства, однак тільки 15% з них є родючими землями, на інших 85% випасають худобу. Агропромисловий сектор має важливе значення в економіці ПАР. У ньому зайнято понад 1 млн. осіб. Сільське господарство представлене великими високотоварними фермами, або плантаціями, і примітивними господарствами африканців. Господарства характеризуються високою товарністю і впровадженням сучасної с/г техніки. На рослинництво припадає 65% вартості сільськогосподарської продукції. Найбільші орні площі країни зайняті під зерновими культурами: кукурудзою , пшеницею, вівсом, соргом. Приблизно 25% врожаю кукурудзи експортують до Європи й у сусідні країни Вирощують також такі технічні культури, як бавовник, тютюн, арахіс. У прибережних районах провінції Квазулу-Натал культивують цукрову тростину. Традиційно розвинуті овочівництво і садівництво на південному заході країни, де ростуть ананаси, цитрусові, банани. Біля великих міст культивують томати, цибулю, капусту, огірки тощо.
Тваринництво. Провідне місце у цій галузі належить екстенсивному пасовищному вівчарству вовняного напряму. За настригом овечої вовни ПАР посідає четверте місце у світі після Австралії, Нової Зеландії й Аргентини. Загальне поголів’я отари овець — 29 млн. Експортується приблизно 80% від усієї вовни. Велике значення надається також розведенню кіз . Велика рогата худоба не є експортним товаром ПАР, тому розводять її переважно для задоволення місцевих
