
- •1. Типологія країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •3. Типологія країн Америки за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •4. Типологія країн Африки, Австралії і Океанії за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •6. Особливості егп і пгп Пн. Америки
- •7. Особливості егп і пгп Латинської Америки.
- •12. Особливості егп і пгп Республіки Південна Африка.
- •8. Особливості егп і пгп Африки
- •9. Особливості егп і пгп Океанії
- •10. Егп і пгп Австралії.
- •11. Особливості егп і пгп Єгипту.
- •13.Особливості егп і пгп Бразилії.
- •14. Особливості егп і пгп Аргентини.
- •16. Особливості господарського розвитку сша.
- •17.Особливості господарського розвитку «Північного пограниччя» (Північна Америка).
- •18. Особливості господарського розвитку Французької Канади.
- •19. Особливості господарського розвитку Приморського північного сходу (Північна Америка).
- •20. Особливості господарського розвитку «Серцевини» (Північна Америка).
- •21. Особливості господарського розвитку Півдня.
- •22. Особливості господарського розвитку Південного Заходу.
- •Особливості господарського розвитку «Внутрішнього континентального регіону» (Пн. Америка).
- •24. Особливості господарського розвитку«Західного пограниччя» (Північна Америка).
- •25. Особливості господарського розвитку «Тихоокеанського району» (Північна Америка).
- •29.Особливості господарського розвитку Австралії.
- •30.Особливості господарського розвитку Єгипту.
- •31.Особливості господарського розвитку Мексики.
- •32.Особливості господарського розвитку Республіки Південна Африка.
- •33. Природно-ресурсний потенціал Латинської Америки.
- •34.Природно-ресурсний потенціал Океанії.
- •35.Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •36.Природно-ресурсний потенціал Канади.
- •37.Природно-ресурсний потенціал Австралії.
- •38. Природно-ресурсний потенціал сша.
- •39.Природно-ресурсний потенціал Бразилії.
- •40. Природно-ресурсний потенціал Аргентини.
- •41. Природно-ресурсний потенціал Мексики.
- •42. Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •49. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Єгипту.
- •46. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Австралії.
- •47. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Бразилії.
- •48. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Аргентини.
- •50. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Республіки Південна Африка.
- •51. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Канади.
- •52. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості сша.
- •55. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства сша.
- •56. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Канади.
- •58. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Океанії.
- •64. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Африки.
- •59. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Латинської Америки.
- •60. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Латинської Америки.
- •67. Транспортна система і вузлові транспортні центри сша.
- •61. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Бразилії.
- •62. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Аргентини.
- •63. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Африки.
- •65. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Республіки Південна Африка.
- •66. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Єгипту.
- •69. Транспортна система і вузлові транспортні центри Бразилії і Аргентини.
- •70. Транспортна система і вузлові транспортні центри Австралії.
- •73. Транспортна система і вузлові транспортні центри Республіки Південна Африка і Єгипту.
- •74.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Канади.
- •75.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків сша.
- •76.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Латинської Америки.
- •77.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Африки.
- •78.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Австралії і Океанії.
- •79.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії і Аргентини.
- •26.Особливості господарського розвитку Канади.
61. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Бразилії.
Сільське господарство. У цій галузі зайнято понад 20% працездатного населення. С/г забезпечує 95% потреб країни у продуктах харчування, крім пшениці. На відміну від інших країн Латинської Америки Бразилія збільшила аграрне виробництво, не розорюючи земель. Рослинництво. Частка рослинництва становить 3/5 вартості с/г в-ва. Країна спеціалізується на вирощуванні експортних тропічних культур. Найважливішою плантаційною культурою є кава, за виробництвом якої Бразилія посідає перше місце у світі. Какао (10%), соя, бавовник і цукрова тростина є найдавнішими плантаційними культурами. Виключно на експорт вирощують сизаль (волокно агави). Експортне значення також мають апельсини, банани, ананаси. На півдні розвинуті тютюнництво та виноградарство. Головними продовольчими культурами є кукурудза, рис, квасоля і маніок. їх культивують повсюдно. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь та овес.Тваринництво. Ця галузь розвивається переважно на базі природних пасовищ саван і степових районів на півдні. Країна посідає третє місце у світі за виробництвом яловичини і телятини. Певну кількість продуктів тваринництва (м’ясо, вовна, шкури) експортують. Рибальство. Незважаючи на велику протяжність берегової смуги, рибальство в країні розвинуте недостатньо. Загальний вилов становить 800 тис. т. Понад 25% його кількості припадає на басейн Амазонки; океанський промисел ведеться у південних і південно-східних водах. Рибопереробна промисловість розвинута слабо. Лангустів, омарів, креветок виловлюють на експорт.
62. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Аргентини.
Аргентина майже повністю задовольняє свої потреби у продовольстві і є його провідним експортером. Обробляють лише 8% земель, більша їх частина зосереджена у Пампі, де переважають великі латифундії. Господарствам розміром понад 1000 га належить майже 3/4 земельного фонду. Вони цілком механізовані. Інтенсивному розвитку с/г перешкоджає збережена архаїчна система землеволодіння і землекористування. Тваринництво. Ця галузь відіграє провідну роль у с/г. Пріоритетним є розведення великої рогатої худоби, за поголів’ям якої Аргентина займає провідні позиції у світі. Понад 70% поголів’я становлять м’ясні породи. У Пампі зосереджено більше 3/4 їх поголів’я, які відзначаються високою продуктивністю. Молочне скотарство розвинуте тільки поблизу великих міст. Аргентина — провідна вівчарська країна: за поголів’ям овець вона входить у першу десятку країн світу. Більшість овець розводять у Пампі та Патагонії. Свинарство розвинуте слабо й орієнтоване переважно на внутрішній ринок. У гірських районах розводять кіз і тяглову худобу (коней, мулів). Рослинництво. В Аргентині переважає вирощування традиційних експортних зернових і олійних культур. Основною зерновою культурою є пшениця, яку культивують здебільшого на родючих ґрунтах Пампи. Провідні позиції займає країна і за виробництвом й експортом кормового зерна — кукурудзи, жита, ячменю та вівса. Експортне значення має також вирощування у Пампі олійних: соняшника і льону. Традиційно вирощують арахіс і маслини. Головною технічною культурою є бавовна. Специфічна культура півночі країни — парагвайський чай. Провідні позиції у землеробстві посідають садівництво (яблука і цитрусові), овочівництво (відомі аргентинські томати) та виноградарство.