
- •1. Типологія країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •3. Типологія країн Америки за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •4. Типологія країн Африки, Австралії і Океанії за рівнем соціально-економічного розвитку.
- •6. Особливості егп і пгп Пн. Америки
- •7. Особливості егп і пгп Латинської Америки.
- •12. Особливості егп і пгп Республіки Південна Африка.
- •8. Особливості егп і пгп Африки
- •9. Особливості егп і пгп Океанії
- •10. Егп і пгп Австралії.
- •11. Особливості егп і пгп Єгипту.
- •13.Особливості егп і пгп Бразилії.
- •14. Особливості егп і пгп Аргентини.
- •16. Особливості господарського розвитку сша.
- •17.Особливості господарського розвитку «Північного пограниччя» (Північна Америка).
- •18. Особливості господарського розвитку Французької Канади.
- •19. Особливості господарського розвитку Приморського північного сходу (Північна Америка).
- •20. Особливості господарського розвитку «Серцевини» (Північна Америка).
- •21. Особливості господарського розвитку Півдня.
- •22. Особливості господарського розвитку Південного Заходу.
- •Особливості господарського розвитку «Внутрішнього континентального регіону» (Пн. Америка).
- •24. Особливості господарського розвитку«Західного пограниччя» (Північна Америка).
- •25. Особливості господарського розвитку «Тихоокеанського району» (Північна Америка).
- •29.Особливості господарського розвитку Австралії.
- •30.Особливості господарського розвитку Єгипту.
- •31.Особливості господарського розвитку Мексики.
- •32.Особливості господарського розвитку Республіки Південна Африка.
- •33. Природно-ресурсний потенціал Латинської Америки.
- •34.Природно-ресурсний потенціал Океанії.
- •35.Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •36.Природно-ресурсний потенціал Канади.
- •37.Природно-ресурсний потенціал Австралії.
- •38. Природно-ресурсний потенціал сша.
- •39.Природно-ресурсний потенціал Бразилії.
- •40. Природно-ресурсний потенціал Аргентини.
- •41. Природно-ресурсний потенціал Мексики.
- •42. Природно-ресурсний потенціал Республіки Південна Африка.
- •49. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Єгипту.
- •46. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Австралії.
- •47. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Бразилії.
- •48. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Аргентини.
- •50. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Республіки Південна Африка.
- •51. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості Канади.
- •52. Спеціалізація в мгпп, галузева структура і територіальна організація промисловості сша.
- •55. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства сша.
- •56. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Канади.
- •58. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Океанії.
- •64. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Африки.
- •59. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Латинської Америки.
- •60. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Латинської Америки.
- •67. Транспортна система і вузлові транспортні центри сша.
- •61. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Бразилії.
- •62. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Аргентини.
- •63. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Африки.
- •65. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Республіки Південна Африка.
- •66. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Єгипту.
- •69. Транспортна система і вузлові транспортні центри Бразилії і Аргентини.
- •70. Транспортна система і вузлові транспортні центри Австралії.
- •73. Транспортна система і вузлові транспортні центри Республіки Південна Африка і Єгипту.
- •74.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Канади.
- •75.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків сша.
- •76.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Латинської Америки.
- •77.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків країн Африки.
- •78.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Австралії і Океанії.
- •79.Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії і Аргентини.
- •26.Особливості господарського розвитку Канади.
58. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Океанії.
З огляду на те що більшість економічно активного населення країни зайнята у с/г, уряди країн намагаються підвищити його продуктивність і створити сприятливіші умови для раціональнішого використання земельних угідь. С/г виробництво, насамперед тропічне землеробство, є основою економіки більшості країн. Товарне с/г Океанії виготовляє продукти на експорт. У регіоні наявні сприятливі умови для вирощування кокосової пальми на берегових ділянках. Промисловість у більшості країн розвинута недостатньо і не задовольняє потреб внутрішнього ринку. Більшість підприємств спеціалізуються на переробці сільськогосподарської сировини.
64. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Африки.
Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове та кочове скотарство. Низька порідність худоби, незадовільні умови утримання та ветеринарного обслуговування, відсутність сучасної кормової бази спричинюють низьку продуктивність тваринництва. Внаслідок цього, займаючи одне із провідних місць у світі за поголів'ям худоби, країни не в змозі забезпечити населення м'ясо-молочними продуктами. Галузь помітно розвинена в господарстві тільки деяких країн — Ботсвани, Мавританії, Малі, Нігеру, Сомалі, Судану, Чаду, Ефіопії, а також ПАР. Сомалі та Джібуті експортують живу худобу, Зімбабве, Ботсвана, Лесото, Свазіленд спеціалізуються як на виробництві продуктів тваринництва (вовни, каракулю, шкіри), так і на вивозі живої худоби.
59. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Латинської Америки.
Рослинництво. На нього припадає 2/3 вартості валової продукції с/г. Спеціалізацію рослинництва Латинської Америки визначають плантаційні культури: банани, кава, цукрова тростина, соя, бавовник. Для потреб внутрішнього ринку вирощують — кукурудзу, пшеницю, рис, цукрову тростину, квасолю, сорго і сою. Тільки Аргентина вирощує кукурудзу і пшеницю на зовнішній ринок. Овочі і фрукти вирощують для внутрішніх потреб і на зовнішній ринок. У Латинській Америці поширені два типи рослинництва: споживче і плантаційне. У Латинській Америці основну частку посівних площ займають продовольчі культури. 2/3 посівних площ продовольчих культур припадає на три зернові культури: кукурудзу, пшеницю і рис. Друге місце за розмірами посівних площ належить бобовим культурам — квасолі, сої, гороху. Решту посівних площ займають коренеплоди — батат, маніока та ін. У Латинській Америці важливе значення має вирощування зернобобових культур — квасолі, гороху та сої. На країни регіону припадає чверть світового експорту сої — бобів. Найбільші виробники й експортери сої — Бразилія й Аргентина. У світовому виробництві сої вони займають відповідно друге і третє місця (після США). Технічні культури займають третину посівних площ. Головніші з них: цукрова тростина і волокнисті культури — бавовник, джут, деякі види агав. Найбільшим виробником цукрової тростини у регіоні і світі є Бразилія. Найбільшими експортерами цукру є Бразилія і Куба. Країни регіону забезпечують 2/3 світового виробництва кави. Головні тропічні плодові культури — банани й ананаси, субтропічні — цитрусові й виноград, помірної зони — яблука і груші. Країни Латинської Америки забезпечують третину світового виробництва цитрусових. Найбільші їх виробники — Бразилія, Мексика, Куба й Аргентина. Бразилія за виробництвом цитрусових займає перше місце у світі. Виноградарство розвивається в Аргентині, Чилі, Бразилії і Мексиці. На зрошуваних землях Аргентини і Чилі вирощують яблука і груші. У зимові місяці їх експортують до США та Європи.