58. Спеціалізація в мгпп, галузева структура сільського господарства Океанії.

З огляду на те що більшість економічно активного населення країни зай­нята у с/г, уряди країн намагаються підвищити його продуктивність і створити сприятливіші умови для раціональнішого використання земельних угідь. С/г виробництво, насамперед тропіч­не землеробство, є основою економіки більшості країн. То­варне с/г Океанії виготовляє продукти на експорт. У регіоні наявні сприятливі умови для вирощу­вання кокосової пальми на берегових ділянках. Промисло­вість у більшості країн розвинута недостатньо і не задоволь­няє потреб внутрішнього ринку. Більшість підприємств спеціалізуються на переробці сільськогосподарської сиро­вини.

64. Спеціалізація в мгпп, галузева структура тваринництва Африки.

Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове та кочове скотарство. Низька порідність худоби, незадовільні умови утримання та ветеринарного обслуговування, відсутність сучасної кормової бази спричинюють низьку продуктивність тваринництва. Внаслідок цього, займаючи одне із провідних місць у світі за поголів'ям худоби, країни не в змозі забезпечити населення м'ясо-молочними продуктами. Галузь помітно розвинена в господарстві тільки деяких країн — Ботсвани, Мавританії, Малі, Нігеру, Сомалі, Судану, Чаду, Ефіопії, а також ПАР. Сомалі та Джібуті експортують живу худобу, Зімбабве, Ботсвана, Лесото, Свазіленд спеціалізуються як на виробництві продуктів тваринництва (вовни, каракулю, шкіри), так і на вивозі живої худоби.

59. Спеціалізація в мгпп, галузева структура рослинництва Латинської Америки.

Рослинництво. На нього припадає 2/3 вартості валової продукції с/г. Спеціалізацію рослинництва Латинської Америки визначають плантаційні культури: банани, кава, цукрова тростина, соя, бавовник. Для потреб внутрішнього ринку вирощують — кукурудзу, пшеницю, рис, цукрову тростину, квасолю, сорго і сою. Тільки Аргентина вирощує кукурудзу і пшеницю на зовнішній ринок. Овочі і фрукти вирощують для внутрішніх потреб і на зовнішній ринок. У Латинській Америці поширені два типи рослинництва: споживче і плантаційне. У Латинській Америці основну частку посівних площ займають продовольчі культури. 2/3 посівних площ продовольчих культур припадає на три зернові культури: кукурудзу, пшеницю і рис. Друге місце за розмірами посівних площ належить бобовим культурам — квасолі, сої, гороху. Решту посівних площ займають коренеплоди — батат, маніока та ін. У Латинській Америці важливе значення має вирощування зернобобових культур — квасолі, гороху та сої. На країни регіону припадає чверть світового експорту сої — бобів. Найбільші виробники й експортери сої — Бразилія й Аргентина. У світовому виробництві сої вони займають відповідно друге і третє місця (після США). Технічні культури займають третину посівних площ. Головніші з них: цукрова тростина і волокнисті культури — бавовник, джут, деякі види агав. Найбільшим виробником цукрової тростини у регіоні і світі є Бразилія. Найбільшими експортерами цукру є Бразилія і Куба. Країни регіону забезпечують 2/3 світового виробництва кави. Головні тропічні плодові культури — банани й ананаси, субтропічні — цитрусові й виноград, помірної зони — яблука і груші. Країни Латинської Америки забезпечують третину світового виробництва цитрусових. Найбільші їх виробники — Бразилія, Мексика, Куба й Аргентина. Бразилія за виробництвом цитрусових займає перше місце у світі. Виноградарство розвивається в Аргентині, Чилі, Бразилії і Мексиці. На зрошуваних землях Аргентини і Чилі вирощують яблука і груші. У зимові місяці їх експортують до США та Європи.