Виды ннп:

Отмечается отсутствие в юридической науке единства взглядов относительно видов нетипичных нормативных предписаний. Большинство авторов ограничивается лишь простым перечислением данных предписаний (причем их количество у каждого исследователя разное), и лишь некоторые ученые дают их классификацию.

Чуфаров - классификация нетипичных нормативных предписаний в трудовом праве в зависимости от функциональной роли, выполняемой ими в системе трудового права:

1. системоформирующие (нормы-цели, нормы-задачи, дефиниции),

Системоформирующие нетипичные нормативные предписания трудового права призваны сформировать, «построить» систему отрасли, связать ее отдельные элементы (нормы трудового права) в единое органичное целое, определить их место в системе.

Див: питання 14-16

2. системооптимизирующие (презумпции, фикции),

Системооптимизирующие нетипичные нормативные предписания направлены на преодоление ситуаций правовой неопределенности в правовом регулировании трудовых и иных непосредственно связанных с ними отношений. Презумпции и фикции устраняют необходимость появления в системе трудового права большего количества связей между образующими ее элементами, упрощают взаимодействие норм отрасли друг с другом, оптимизируют систему трудового права, что позволяет реализовывать цели функционирования системы при наименьших затратах различного рода ресурсов.

Далі – див. питання 17-18

Правовая презумпция определяется как закрепленное прямо или косвенно в законодательстве вероятностное предположение о наличии или отсутствии определенных обстоятельств, имеющих юридическое значение, при наличии других обстоятельств, имеющих юридическое значение, основанное на популярной индукции либо имеющее целью создание гарантий от произвольных действий субъектов права, а также наибольшей целесообразности, справедливости правового регулирования, обязывающее правоприменителей считать определенный факт установленным до тех пор, пока в установленном законом порядке и при наличии установленных законом условий не будет доказано иное.

Правовую фикцию диссертант определяет как закрепленное в тексте нормативно-правового акта особое нетипичное нормативное предписание, содержащее в своей основе прием юридической техники, заключающийся в признании несуществующих в действительности обстоятельств существующими и наоборот. В отличие от норм-презумпций нормы-фикции не носят вероятностного характера, предписания данных норм категоричны. Кроме того, положения, содержащиеся в правовых фикциях, являются заведомо ложными, т.е. законодатель намеренно объявляет определенные несуществующие в реальной жизни обстоятельства существующими для достижения большего с его точки зрения блага – для защиты частных и общественных интересов.

Помимо презумпций и фикций функцию оптимизации системы права выполняют и преюдиции, однако в трудовом праве преюдиции отсутствуют.

3. системоразвивающие (рекомендации, правовые позиции Конституционного Суда РФ).

Под рекомендациями как нетипичными нормативными предписаниями автор понимает закрепленные в нормативно-правовых актах нормативные предписания, заключающиеся в указании желаемого, с точки зрения субъектов, принявших данные акты, поведения адресатов норм. Нетипичность рекомендаций проявляется, прежде всего, в том, что данные положения нормативно-правовых актов не носят обязательного для адресатов характера. Отсюда вытекает отсутствие в норме-рекомендации такого структурного элемента, как санкция. Если адресаты норм-рекомендаций избирают для себя содержащийся в данных нормах определенный вид поведения и закрепляют его в соответствующих документах (нормативно-правовых актах, договорах, соглашениях и т.д.), то рекомендации приобретают обязательный характер для указанных субъектов (иных лиц) и становятся обычными регулятивными нормами права (управомочивающими, обязывающими или запрещающими – в зависимости от характера субъективных прав и обязанностей). Тем самым, адресаты связывают себя правилами поведения, которые ранее преподносились в качестве рекомендуемых. Правотворческий орган, формулируя через рекомендации желательную для него модель поведения адресата, ориентирует данного адресата среди бесчисленного множества вариантов действий и оказывает тем самым на него определенное регулирующее воздействие. Нормы-рекомендации способствуют появлению в системе трудового права новых элементов (норм трудового права), обеспечивают ее развитие в заданном направлении.

Правовые позиции Конституционного Суда РФ представляют собой особый вид нетипичных нормативных предписаний. Их нетипичность заключается, прежде всего, в особом субъекте принятия (Конституционный Суд РФ), форме закрепления (содержатся в мотивировочных и резолютивных частях решений Конституционного Суда РФ, которые, в свою очередь, окончательны, не подлежат обжалованию и вступают в силу немедленно после их провозглашения).

Отмечается, что предложенная классификация нетипичных нормативных предписаний в трудовом праве не означает их жесткого функционального разделения на системоформирующие, системооптимизирующие и системоразвивающие (к примеру, нормы-цели и нормы-задачи помимо выполнения функции формирования системы трудового права определяют и направления дальнейшего развития данной системы). Однако выделенные функции, выполняемые указанными предписаниями в системе трудового права, являются для них основными, определяющими их роль в системе отрасли.

Больше здесь:

http://www.usla.ru/structure/dissovet/Chufarov-aref.pdf

14. Норми-принципи (Кучмієнко)

У теорії права, незважаючи на численні дискусії, не вироблено досі єдиного ставлення ні до визначення поняття принципу, ні до розуміння його ролі в регулюванні суспільних зв’язків. Не є винятком і наука трудового права. В юридичній літературі як визначальне, базове поняття використовують терміни: «ідеї», «начала», «положення» з додаванням до них уточнювальних ознак: «вихідні», «керівні», «основоположні», «основні» і т.п. Одні автори пов’язують ці поняття з необхідністю закріплення в правових нормах, інші – ні.

Норми-принципи трудового права досліджені у працях радянських науковців Смирнова О.В., Андреєва В.С., Прокопенка В.І., Лівшиц Р.З. та інших.

В сучасних умовах вийшла друком фундаментальна праця А.М. Колодія, де автор досліджує принципи права в умовах громадянського суспільства та правової держави. З’явилось і дисертаційне дослідження принципів права загальнотеоретичної спрямованості «Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні» Т.І. Фулей.

Окремі проблеми принципів трудового права за сучасних умов порушувались у роботах російських (К.М. Гусова, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.М. Толкунової) та українських (О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, О.Я. Лаврів) учених.

При цьому, з огляду на зміну умов економічного, політичного та соціального розвитку держави в історичному контексті, відбувалася і зміна системи принципів трудового права як основоположних ідей, засад правового регулювання трудових відносин, а також їх ролі та значення у механізмі правового регулювання.

Маврін С.П. зазначає, що: «В основе принципов правового регулирования отношений, связанных с применением труда в нашей стране, долгое время лежали общие начала, или принципы «социалистической организации труда», получившие в свое время законодательное закрепление в Конституциях СССР и РСФСР. Данные принципы закрепляли такой тип общественной организации труда, который в качестве экономической основы имел обобществленные, а точнее говоря, огосударствленные средства производства, адекватную им государственно-плановую систему хозяйствования и государственную же систему распределения произведенного общественного продукта». При цьому, як констатує цей вчений, в умовах переходу до ринкової економіки: «…принцип распределения по количеству и качеству труда в его традиционном понимании может остаться лишь в истории правового регулирования трудовых отношений. Следовательно, одним из принципов трудового права необходимо считать равенство всех трудоспособных граждан в трудовых правах и особую государственно-правовую защиту трудовых прав женщины, молодежи и инвалидов. Центральным принципом правового регулирования труда в стране, стремящейся к рыночной экономике, следует считать свободу труда, понимаемую как свобода выбора формы своей жизнедеятельности или формы реализации своих способностей к труду. Таковыми могут быть предпринимательство, самостоятельный или наемный труд. Наряду с этим гражданину принадлежит и свобода выбора места и вида деятельности, т. е. трудовой функции. Наконец, свобода труда предполагает наличие свободы его субъектов в договорном регулировании индивидуальных и коллективных отношений в этой сфере при обязательности законодательно закрепленного минимума трудовых прав и гарантий для наемного работника. Среди принципов правового регулирования трудовых отношений в нашей стране должен занять свое место и такой, как материальное содействие нанимателю со стороны государства во всестороннем развитии личности работника».

Недостатньо розробленою залишається «технологія» побудови принципів права, що негативно впливає на їх нормативне закріплення, змістовний та текстуальний вираз. Так, М.Л. Давидова правильно вказує на те, що немає послідовності у закріпленні принципів права; в більшості законів (зокрема, і кодифікованих) принципи взагалі не згадуються, або формулюються як звичайні нормативні приписи (зокрема, такий недолік характерний і для трудового законодавства, оскільки у КЗпП України не передбачено спеціальної норми про принципи правового регулювання трудових відносин, проте, по суті, у ст. 2 «Основні трудові права працівників» сформульовано базові принципи, які, на жаль, не систематизовані та конкретно нормативно не визначені, а лише випливають із положення даної статті). Підхід, закріплений на рівні КЗпП України, був характерний для радянської доктрини трудового права, а також трудового законодавства тієї доби (йде мова про ототожнення принципів права із основними трудовими правами і обов’язками громадян). Так, Р.З. Лівшиць та В.І. Нікітінський ввели в обіг поняття «норми-принципи»; при цьому, такі норми вони розглядали у контексті саме ст. 2 Основ законодавства про працю і доводили, що елементи правового статусу працівників виражаються з допомогою таких норм-принципів. Смирнов О.В. же вважає, що термін «норма-принцип» є невдалим і його не слід широко застосовувати, оскільки практично він вживається лише для того, щоб підкреслити, що той чи інший принцип отримав легальне формулювання у нормі (статті) певного законодавчого акту.

Лаврів О.Я. у своїй дисертаційній роботі зазначає, що принципи права проявляються у системі права. Разом з тим принципи права не завжди можуть відображатись у правових нормах. Проте вони притаманні будь-якій правовій системі. Як правило, принципи права можуть бути прямо закріплені у законодавчих актах або ж виводитись зі змісту правових норм. Виходячи з ідей природно-правової доктрини, зокрема з того, що право невіддільне від моралі, від категорій свободи і справедливості, доцільно розглядати принципи права як один із елементів системи права. Аналіз принципів права дає підстави для виокремлення властивих принципам таких ознак: об’єктивна обумовленість, регулятивний характер принципів права, імперативність, взаємоузгодженість, системність, універсальність, загальнозначущість та визначеність предметом правового регулювання.

Лаврів О.Я.: принципи трудового права - основні і керівні положення, що закріплені у нормах або виводяться з них, відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об’єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю, предметною визначеністю. Науковець пропонує доповнити класифікацію принципів трудового права такими галузевими принципами: визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; матеріальної підтримки державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника; колективно-договірне регулювання трудових відносин. Системи принципів трудового права – це науково обґрунтована класифікація керівних положень – принципів права, що передбачає розподіл їх за визначеними критеріями на загальноправові, міжгалузеві, галузеві та інституційні, які в сукупності є взаємообумовленими, узгодженими між собою і визначають зміст та спрямовують розвиток правових норм в межах всієї галузі або її окремих інститутів.

В.С. Андреєв: галузеві принципи трудового права - керівні засади, що складають внутрішню єдність і напрямок розвитку системи норм трудового права та врегульованих ними суспільних відносин.

В.І. Щербина: принципи трудового права України – це основоположні керівні ідеї, які виражають сутність норм трудового права та головні напрямки політики держави в галузі правового регулювання суспільних відносин, що пов’язані із застосуванням та організацією праці людей.

П.Д. Пилипенко: крім принципів права потрібно розрізняти і таку категорію, як правові принципи. Вони, на відміну від попередніх, відображаються у нормативних актах у вигляді окремих загальних положень (норм-принципів), наприклад, «кожен, хто працює, має право на відпочинок» (ст. 45 Конституції України), або ж у «прихованому» вигляді, коли їх зміст випливає з багатьох норм. Зокрема, «право на належну винагороду за працю», «право на охорону праці» та ін. Тобто, якщо принципи права первинні щодо права юридичного і становлять його сутність і зміст, то правові принципи визначаються у самому юридичному праві, а тому є вторинними, похідними. Принципи права як об'єктивні засади самого права містяться у надрах загальносоціального права незалежно від того, чи є юридичне право, чи на певному історичному етапі його ще немає. Правові ж принципи можуть існувати тільки за наявності юридичного права. Більше того, сама наявність юридичного права ще не означає, що у ньому обов'язково мають бути визначені правові принципи. Вони за певних специфічних обставин можуть і не мати свого відображення — прямого чи опосередкованого — у правових нормах, що, однак, зовсім не слід розцінювати як недолік тієї чи іншої системи або галузі права. Головне, щоб ці системи чи галузі ґрунтувалися на належних принципах права, і цього достатньо для забезпечення повноти правового регулювання.

Принципами трудового права як системи норм, покликаних забезпечувати трудові та тісно пов'язані з ними відносини, є такі засадничі ідеї (засади), які визначають сферу його дії порядок встановлення прав та обов'язків суб'єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів.

Трудове право з огляду на своє соціальне призначення визначило також чимало правових принципів, яких треба дотримуватися, застосовуючи і реалізовуючи його приписи. Такими правовими принципами трудового права є: рівність трудових прав громадян України; свобода трудового договору; взаємне погодження зміни умов трудового договору; належна оплата праці та деякі інші. Маючи похідний від права характер, правові принципи у поєднанні з принципами права забезпечують функціонування трудового права як самостійної галузі в системі права України.

У проекті ТК України від 22.04.2013 р. у ст. 3 передбачено «основні засади правового регулювання трудових відносин», тобто, по суті, передбачено принципи правового регулювання, проте вживається формулювання «засади» (ч. 3 ст. 129 Конституції України). При цьому, деякі науковці вважають, що термін «засади» є ширшим за змістом, аніж термін «принципи», і у відповідності до Конституції слід застосовувати саме його.

Цікаво, що у ст. 2 ТК РФ від 30.12.2001 р. №197-ФЗ вживається формулювання «принципи правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов’язаних з ними відносин», зміст якого включає практично ті ж самі принципи, що і проект ТК України, однак окремо згадуються «загальновизнані принципи і норми міжнародного права».

В постановлении Конституционного суда РФ от 27.01.1993 г. указывается (в связи с конкретным делом), что конституционные принципы «обладают высшей степенью нормативной обобщенности, предопределяют содержание конституционных прав гражданина, его отраслевых прав, носят универсальный характер и в связи с этим оказывают регулирующее воздействие на все сферы общественных отношений. Общеобязательность таких принципов состоит как в приоритетности перед иными правовыми установлениями, так и в распространении их на действия всех субъектов права» (см. Постановление Конституционного Суда РФ от 27.01.1993 «По делу о проверке конституционности правоприменительной практики ограничения времени оплаты вынужденного прогула при незаконном увольнении, сложившейся на основе применения законодательства о труде и постановлений Пленумов Верховного Суда СССР, Верховного Суда Российской Федерации, регулирующих данные вопросы»).

Крім того, про регулятивне значення принципів права (на прикладі принципу справедливості) йде мова і у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 КК України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004.

Представники російської доктрини зазначають, що «значение принципов заключается в том, что они (1) выражают ведущие идеи правового регулирования; (2) обеспечивают внутреннее единство всей системы права; (3) направляют развитие правотворчества, являясь ориентиром в деятельности законодателя; (4) устанавливают основные начала практики реализации права; (5) непосредственно регулируют общественные отношения при отсутствии соответствующей правовой нормы».