3.10. Задачі медичної служби по організації санітарного
нагляду за харчуванням в польових умовах.
Медична служба повинна здійснювати санітарний нагляд за харчуванням, який включає:
а) контроль за кількісною і якісною повноцінністю харчування, оцінкою фактичного харчування особового складу;
б)контроль за доброякісністю харчових продуктів, технологією виготовлення та якістю готової їжі;
в)медичний нагляд за станом здоров'я працівників продовольчої служби і контроль за виконанням ними правил особистої гігієни;
г)організація заходів щодо профілактики гіповітамінозів (особливо А і С) та харчових отруєнь.
Медична служба здійснює чіткий контроль за рівнем забезпеченності організму вітаміном С і за заходами, які застосовуються для додаткової С-вітамінізації та її ефективністю. Шляхи забезпечення пайка достатньою кількістю вітамінів, особливо вітаміна С :
контроль за дотриманням правил збереження овочів і фруктів, дотриманням правил кулінарної обробки ( при неправильному збереженні та кулінарній обробці втрати вітаміну С - 15 -20 %).
використовування раньої городини /зелені/
дикоростучої зелені - С-вітаміноносіів (листки кропиви, щавеля, липи, голки хвойних дерев)
добавка синтетичних препаратів.
д)розробку рекомендацій щодо покращення харчування військовослужбовців;
медична служба повинна контролювати прийняті заходи захисту продуктів від зброї масового ураження;
повинна проводити медичну експертизу харчових продуктів в польових умовах;
гігієнічне виховання особового складу військ.
3.11.Експертиза продовольства та води в польових умовах (слайд)
Медична експертиза продовольства проводиться, якщо:
є випадки харчових отруєнь;
виявлено псування продуктів;
якщо заготівля продуктів проводиться на місці дислокації;
при використанні трофейних харчових продуктів;
при підозрі на зараження продуктів зброєю масового ураження.
Якщо експертиза проводиться у військовій частині, полку, санітарно-епідеміологічною лабораторією дивізії - вона називається санітарною експертизою, якщо вона проводиться у санітарно - епідеміологічних закладах армії та флоту,наприклад у армійському санітарно-епідеміологічному загоні окремого медичного батальона армії - ця експертиза називається гігієнічною.
1 етап розслідування на місці (слайд).
Він включає слідуючі питання:
збирання інформаціі на місці;
огляд місцевості та об'єкта;
вимірювання рівня зараження РР та ОР;
висновок кінцевий та попередній.
П етап - відбір продуктів на експертизу.
Ш етап - лабораторне дослідження всіма можливими методами.
1У етап - експертний висновок.
Медичній службі необхідно вирішити питання про можливість використовування харчових продуктів, які підлягали відповідній обробці: дезактивації, знезараженню або знешкодженню, в залежності від того, який фактор зброї масового ураження застосовувався.
Такі ж етапи характерні для експертизи води.
Можливі варіанти експертного висновку на етапах санітарної експертизи:
На 1 етапі - продукт можна споживати без обмежень;
продукт в їжу не придатний, підлягає знищенню;
продукт сумнівної якості, потребує лабораторного контролю.
На П етапі - продукт придатний для харчування особового складу (на протязі зазначених термінів споживання після ядерного вибуху);
продукт не придатний для харчування, вимагає спеціальної обробки (наприклад дезактивації) або утилізації.
продукт умовно придатний, можна вживати з обмеженнями (наприклад, розбавляється в раціоні продуктами незараженими).
3.12.Види лабораторних досліджень, які виконуються під час медичної експертизи в частинах і підрозділах медичною службою та засоби, які призначені для цих цілей.
1.Санітарно - токсикологічні (ВПХР, МВ, МПХЛ).
2.Радіометричні ДП-5, ІДМ-1с (дивізії);
РЛУ - 2, ДП -100 (арміі).
3.Санітарно - хімічні: ЛГ -1 (військова), ЛГ-2 (дивізія, армія).
4.Санітарно - бактеріологічні і вірусологічні - майно ВМЛ, ЛВ, ЛБ (арміі).
3.13. Особливості організації харчування в умовах використання противником ЗМУ (табл.)
Безпека харчування особового складу у зонах радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження забезпечується системою заходів, які здійснюються силами і засобами продовольчої служби.
Найбільш важливе з них - це створення запасів продовольства у захистній тарі та упаковці. Сюда відносяться: хліб уповільненого черствіння, у картонних ящиках з проклеєними стиками , хліб подовженого збереження у поліетиленових мішках, крупи, сухарі, макаронні вироби - у багатошарових паперових мішках, з вільними поліетиленовими вкладками, консервні банки у герметичних бляшаних банках та ін. продукти.
Другий важливий захід - укривання негерметично упакованого продовольства від зараження. Для цього використовують підземні споруди, закривають бурти продовольства брезентом, поліетиленом. перевозять у спеціалізованому транспорті та добре закритих машинах.
Не менш важливим являється вибір місця для БПП, дотримання правил приготування,роздачі та вживання їжі.
Вважається, якщо місцевістьзабруднена радіацією до рівня потужності дози, яка не перевищує 1 р/год - можна використовувати цю територію з деякими застереженнями. Якщо до 5 р/год, то їжа виготовляється в умовах, коли польова кухня розташовується під наметом,якщо більше 5 р/год, то ця ділянка, де буде кухня, дезактивується, а місцевість навкруги зволожується з тим, щоб не знімати пилу, який вміщує РР.
Вживати їжу можна на територіі, де потужність дози не вище 0,5 р/год, а взимку, якщо грунт покритий снігом,або в мокру погоду, коли грунт вологий - Їжу можна вживати і на території, де потужність дози до 5 р/год.
Рівні радіоактивного зараження продовольства і води, які не приводять до променевого зараження.
(витяжка з Директиви Д-16-71) (табл.)
Вода, варена їжа, рідкі продукти (у казанку)--до 14 мр/год,
Хліб (буханка) ----до 14 мр/год
Риба (1 кг) ------до 14 мр/год
консерви у банках (концентрати)----2,5 мр/год
м'ясо (сире)---------2,5 мр/год
сипучі продукти, сухофрукти-----8 мр/год
Це дані для першої доби після ядерного вибуху, якщо більше 30 діб - зменшується у 10 разів.
Медична служба повинна давати висновки про можливість розташування БПП, вона несе відповідальність за визначення ступеня зараження продуктів, визначення методу дезактивації, її якість і порядок використання продуктів у залежності від ступеня їх зараження.
Дезактивація заражених харчових продуктів у випадку, якщо є запаси незаражених продуктів, иможе бути проведена часом - затриманням на складах до зниження активності результатом природнього розпаду короткоживучих ізотопів.
В залежності від умов обстановки деколи можна провести змішування заражених і незаражених продуктів до такого стану, щоб рівень радіоактивного забруднення при цьому не перевищував допустимий.
У таких же випадках, коли немає у наявності незараженого продовольства, а бойова обстановка не дозволяє замінити заражені продукти, на складі з'єднань проводиться дезактивація слідуючим методом:
1.Видалення зараженого зовнішнього шару продукту (тверді жири, масло, сир) ножом - товщиною 2,5 - 3 мм, а м'яса - 6-8мм, а потім миють проточною водою.
2.Заміна зараженої тари чистою (перетарування зерна, муки, крупи, солі, цукру).Якщо сипучі продукти крім соліта цукру знаходяться у мішках, то у цих випадках заміна тари може бути проведена слідуючим чином:
а)поверхню мішків покропити водою або змочити водою за допомогою ганчір'я, після чого мішок розшивається.
б)поверхня мішків просочується або парафіном (розтопленим) або клейстером.При цьому з внутрішнього боку мішка утворюється твердий шар продукту завтовшки 7-10 мм.
в)може бути використаний полий циліндр без дна і покришки (він вставляється, мішок розшивається і відкидається заражений шар).
3.Обмивання окремих видів продовольства чистою водою (картопля, морква та ін.)
4.Обмивання зовнішньої поверхні тари водою, водяним розчином миючих засобів або дезактивуючим розчином. Усі види банок з консервами, бочки, у яких зберігається продовольство дезактивується шляхом 2-х та 3-х кратного обмивання водою за допомогою брандспойту або витирання ганчір'ям, змоченим водою, або дезактивуючим розчином.
Хліб, готова їжа,якщо вони підпали під радіаційне зараження - знищуються.
7. Розрізняють казармине та польове розташування військ. Для завдань медичної служби належить вибір ділянки під планування табору і оцінка перебування особового складу в польових спорудах. Нижче на наводимо методику контролю за перебуванням військовослужбовців у польових гарматизованих сховищах. Сховища – колективний засіб захисту військовослужбовців від несприятливих факторів у бойовій обстановці.
Сховище складається з основного приміщення задовжки 4-6м., завширшки 0,9-1,9м. і заввишки 1,6-22,1м. у середині сховища установлюють фільтровентиляції, агрегат, опалювальний прилад і побутове обладнання. За тим повітропостачання сховища поділять:
1. вентильовані,
2. регенерацією повітря
3. невентильовані
Фільтровентиляційне обладнання складається з фільтровентиляційного агрегату типу ФВА – 100 або ФВА – 50, повітрозабірного та захисного пристроїв, засобів герометизації – герметичних дверей у тамбурі й завіси в передтамбурі. Цей агрегат призначений для очищення повітря від найдрібніших частинок та радіоактивного пилу, що залишилися в ньому після проходження фільтра грубої очистки й сітчастого олійного фільтра, а також від отруйних речовин(ОР)та бактеріальних засобів і для подавання чистого повітря в сховища. Повітря очишчюється в фільтрах – поглиначах, що діють як протигазова коробка. Повітря подається у сховища повітропроводами за допомогою вентилятора з електричним або ручним проиладом. Для визначення умов перебування військовослужбовців у проектованих та діючих вентильовани сховищах можна використовувати такі формули:
Військові умови відбуваються в таких умовах:
1. Екстремальні умови
2. Військова гігієна
Польові жилища будуються по типових проектах, схемах на ділянках з сухим грунтом, поблизу води і доріг. На достатньому віддаленні від промислових об’єктів, на достатньому віддаленні від промислових об’єктів з розрахунком удобств охорони та оборони.
Особливості польового розміщення військ
1. На полігонах
2. Поквартирне
3. Змішане
Вимоги
· Чиста, щільна з доброю фільтрацією
· Сухою не затопленою
· Супіщаними, рівна до режиму 0,4-10%
· Добре провітреною і повернутої до південної сторони
· Живописний ліс і водойми
· Мати сприятливі умови для водопостачання
· Знаходитись вище місць забрудненої води
· З нівітряної сторони від забруднюючого об’єкту
· Розміщатись біля населеного пункту
· Достатньо за розмірами
Існує 4-ри способи польового розміщення.
1. В учбових центрах
2. Бивачне
3. Поквартирне
4. Змішане
В учбових центрах війська розміщені в спеціальних будівлях. Перш за все воно повинно бути близько до стаціонару, або до лагерів.
Особливості польового розміщення.
З гігієнічної точки зору польове розміщення має наступні особливості:
· Тимчасовий характер розміщення
· Зниження рівня комунального обслуговування
· Слабка охорона від надзвичайних ситуацій погодних умов
· Постійний контакт з землею
· Не постачання води і харчування
Тимчасовий характер польового розміщення обумовлений бойовою обстановкою, забороняється на тих місцях будувати будинки а також у тому районі. А також війська повинні дотримуватися особистої гігієни. При розміщенні в польових жилищах можуть складатися не приємні умови, які можуть сприяти виникненню багатьох інфекційним захворювань. Гігієнічна характеристика полягає в тому що повинен бути постійний контроль медичної служби, який складається з таких основних вимог:
1. Розміщення військ
2. Харчування
3. Водопостачання фізичний стан
4. Умови праці
5. Стан здоров’я
6. Масове перевезення
7. Очистка полю бою
8. Експертизу на радіоактивні речовини і бактерії
Вибір того чи іншого виду польового розміщення залежить від того яка погода і який сезон і скільки будівельного матеріалу.
Лагерні палатки
Установлюються на гніздах, які знаходяться над земльою на 0,6-0,7м. Навкруг гнізда виривають канаву для того щоб стікала вода. Підлога палатки переважно земляна на висоті 0,4-0,5м. Зимові палатки отоплюються переносними печами.
Для короткочасного перебування військ використовують шалаші з гілок, соломи, і інших матеріалів які попадаютьпід руки. Шалаші бувають двохскатні і конусні. Шалашами вигідно користуватися літом, але і зимою вони добре захищають від вітру і холоду.
Снігові покриття
Використовують для відпочинку зимою коли немає матеріалів для побудови інших видів польових жилищ. В них може підтримуватися температура 2-3 градуси по Цельсію.
Заслони і нівіси
· Жардини
· Брезент
· Хвоя, листя
· Вогнище
· Курені
Заслони і навіси представляють собою наклонні стіни. Встановлюються в основному з обох сторін площадки. В основному в холодні часи в шалашах, заслонках і сніжних хижинах розпалюють вогонь. В районах де часто попадає сонце, встановлюють навіси з матеріалів які попадають під руки. А найбільш ефективними є землянки для польового розміщення. Це вкриття катлаванного типу глибиною до 2м. з одним і двома скатами.
Стіни ошивають дощками, землянка має тамбор з двома дверями і протилежної сторони вікно. З надгірної сторони відкривається водовідвідна канава. При високому стоянні грунтових вод бідують водопротічні колодці. Землянки можуть бути герметизовані для захисту від ОМП.
Є можливість підтримувати постійну температуру повітря. Якщо мала кубатура землянок при великій кількості содат, заселення скоро поширюється в повітрі вуглекислий газ, і пара в воді.
Особливості перебування особистого складу
1. Малий об’м повітря
V=S=S x K
2. Забруднення поверхневими газами
3. Перехолодження військового складу
4. Труднощі водопостачання
5. Харчування чистота
|
|
|
|
10 10. В умовах праці артилеристів є різноманітні шкідливості, до яких належать значне фізичне напруження під час обслуговування гармат, поштовхи і трясіння на марші та в разі зміни позицій, забруднення мастильними матеріалами під час чищення гармат, порохові гази й тиск повітряної хвилі на органи слуху під час стріляння, шум, вібрація, відпрацьовані гази.
З метою захисту вух при стрілянні з гармат використовують різноманітні протишуми.
Специфікою праці інженерних військ є їхня повна механізація, моторизація. Вони здатні робити фортифікаційні споруди, будувати дороги, мости тощо.
Характерним захворюванням для цих військовослужбовців є баротравма легенів, яку лікують за допомогою рекомпресійної камери.
Несприятливі чинники, які діють на військовослужбовців під час роботи на радіолокаційних станціях, бувають специфічними і неспецифічними. До специфічних належать імпульсні електромагнітні випромінювання НВЧ та рентгенівське випромінювання. Спостереження за екраном перебігає в умовах одноманітної обстановки, і це називається "сенсорним голодом". Дію НВЧ описано в розділі про гігієну праці.
До неспецифічних належить висока температура повітря, електричний струм високої напруги, шум, вібрація, нерівномірне освітлення, забруднення повітря оксидами азоту та іншими шкідливими хімічними речовинами, на-вантаження на нервову систему і органи зору та гіподинамія.
З метою профілактики використовують природні укриття, а також спеціальні захисні пристрої.
Характерними ознаками ракетних військ є постійне перебування в бойовій готовності, складність технічного виконання операцій під час підготовки і пуску ракет, чіткість виконання обов'язків.
В умовах роботи ракетних військ бувають такі щкідливості, як шум, вібрація, електромагнітні хвилі радіочастот та висока температура повітря.
Праця у ракетних військах пов'язана зі значним нервово-психічним напруженням.
Військовослужбовці ракетних військ постійно контактують із компонентами ракетного пального, окислювачами і власне паливом. Як окислювачі використовують азотну кислоту та нітрогази, рідкий кисень, водню пероксид. Як пальне використовують гідразин або метилгідразин, триктиламін, а також анілін та ксилідин.
У медичний контроль за умовами військової праці входить участь у вивченні умов праці особового складу та нагляд щодо збереження гігієнічних норм і дотримання санітарних правил, за режимом праці і відпочинку, а також за проходженням медичних оглядів.
Комплекс умов праці військовослужбовців має свої особливості. Він створюється також під впливом чинників довкілля, які визначають стан людини та його функціональну діяльність у процесі військової праці чи в екстремальних умовах. У зв'язку з тим що у військах застосовують дедалі більш складніші бойові машини, у довкіллі військового фахівця з'являються нові чинники, дія яких часто носить екстремальний характер. Це у свою чергу потребує розроблення нових гігієнічних рекомендацій з організації режиму праці і відпочинку військовослужбовців на основі вивчення стану здоров'я при обслуговуванні нової техніки. Раціонально розподіляти нові контингенти для підготовки до різних військових фахів можливо лише за допомогою відповідних методів професійного добору і тренування особового складу.
Усі умови праці удосконалюються завдяки правилам гігієни, серед яких велике значення мають індивідуальні засоби захисту.
Для захисту шкіри від отруйних речовин та інших шкідливих чинників слід застосовувати загальновійськовий захисний комплект або спеціальний легкий захисний комбінезон та фартух. Щоб запобігти перегріванню організму, одні деталі костюмів роблять з повітропроникних тканин, а інші — з ізолювальних матеріалів, стійких щодо вогню і кислот.
Якщо захисний одяг використовується у холодний період року, його треба надягати на ватник.
До засобів індивідуального захисту належать також імпрегновані спеціальними речовинами білизна, підшоломник і мундир.
Органи дихання захищають за допомогою ізольованих дихальних апаратів, зокрема, протигазів і респіраторів. Якщо на одяг або протигаз потрапляють отруйні технічні рідини, їх слід негайно обмити великою кількістю води з мийними засобами. Після роботи у забрудненій атмосфері потрібно прийняти душ, замінити білизну і мундир, а одяг — дегазувати. У таких випадках велике значення має дотримання усіх правил особистої гігієни.
Бронетанкові війська в умовах сучасної війни мають дуже велике значення. Сюди входять різноманітні бойові машини і їхні комплекси, зокрема танки, самохідно-артилерійські установки, бронеавтомобілі, бронетранспортери та машини спеціального призначення.
Сучасний танк — це машина, призначена для роботи в будь-яких умовах, вона може їхати по бездоріжжю, плавати завдяки могутньому двигуну і сильній броні, що його захищає, та має потужне озброєння. У корпусі танка є чотири відділення; бойове, двигунне, трансмісійне та відділення керування. У бойовому відділенні розміщується командир танка, командир зброї та той, хто її заряджає, у відділенні керування сидить механік-водій (мал. 89).
Самохідно-артилерійські
установки відрізняються від танків
потужнішим озброєнням, неповним броньовим
покриттям і тим, що в них немає башти,
яка повертається.
Організовуючи гігієнічне забезпечення бронетанкових військ, слід враховувати усі особливості умов праці і бойової діяльності екіпажів танків.
Невеликий простір у танку обмежує обсяг робочих рухів, зумовлює напруження робочої пози і перевагу статичних зусиль організму. У механіка- водія танка мають бути швидкі і точні реакції, адже йому доводиться спостерігати за дорогою і полем бою та водночас тримати постійний зв'язок із командиром частини, підрозділу, з членами екіпажу.
Праця танкістів супроводжується шумом великої інтенсивності. Шум двигуна та гусениць ускладнює слуховий зв'язок між членами екіпажу, тому танкістові потрібно напружувати слух і вміти диференціювати шум. Інтенсивний шум спричинює втому організму, якщо він досягає 80 дБ і більше. Під час руху танка інтенсивність шуму в ньому становить 100 дБ при швидкості 10 км/год. Зі збільшенням швидкості руху танка значно зростає і рівень шуму. У спектрі шуму переважають частоти 200—800 Гц.
З метою ослаблення шуму застосовують звукоізоляційні матеріали у стінах машин і звукознижувальні килимки на підлозі. Встановлюють також удосконалені глушники, системи амортизації, безшумні шестерні тощо.
До індивідуальних засобів захисту від шуму належать протишуми, м'які втулки, протишуми типу пов'язок.
Під час руху танка екіпаж зазнає впливу безперервних поштовхів і трясіння. Це потребує значних м'язових зусиль для збереження робочої пози, а також значно ускладнює стрільбу. Коливальні рухи в танку мають свою амплітуду, яка залежить від нерівності доріг, і це змінює лінію прицілювання на кільканадцять міліметрів. Вплив аритмічних коливань зумовлює втому в людини. Танкіст повинен виконувати низку м'язових рухів з метою збереження рівноваги. Лише завдяки спеціальним балансерам можна значно зменшити негативний вплив коливань на організм людини. Для амортизації поштовхів застосовують спеціальний шлем з еластичними валиками, що захищає голову.
Повітря в танку забруднюється відпрацьованими газами, складниками продуктів неповного згоряння пального, особливо дуже токсичним вуглецю оксидом, який також утворюється при інтенсивному стрілянні. У порохових газах є оксиди азоту, вуглекислота, ароматичні вуглеводні. Крім того, відпрацьовані гази містять подразливі для органів дихання пари акролеїну й альдегідів. У повітрі танків є також пари бензину, які можуть спричинити дерматити, фурункульоз та екзему.
Запобігання забрудненню повітря в танку здійснюється за допомогою вентиляції та дотримання правил особистої гігієни. На кожного члена екіпажу слід подавати приблизно 10 м3 свіжого повітря на годину.
Якщо в танку є отруйні речовини, потрібне фільтровентиляційне устаткування для подання повітря, вільного від отруйних речовин, радіоактивних і бактеріальних аерозолів.
Важливою проблемою є забруднення повітря в танку великою кількістю дорожнього пилу, який проникає через люки та щілини. Пил містить кремнію оксид та незначну кількість органічних речовин, подразнює слизову оболонку очей та дихальних шляхів, а також забруднює одяг і шкіру.
Профілактика запилення потребує створення підвищеного тиску в танку, закриття склом оглядових щілин та захисту очей протипиловими окулярами.
Антидетонатором у двигунах внутрішнього згоряння є етилова свинцева рідина, яку додають до пального. Ця рідина містить понад 50% тетраетилсвинцю, який дуже отруйний. Тому профілактичні заходи під час роботи зі свинцевою рідиною проводять за спеціальною інструкцією.
Праця танкістів пов'язана із забрудненням одягу й шкіри пально-мастильними матеріалами. Вони спричинюють подразнення шкіри і дерматити, зокрема фолікуліти. Ось чому танкісти після роботи повинні митися у теплій воді з милом. Категорично забороняється мити руки і чистити одяг бензином. Одяг повинен бути виготовлений з легкої, повітропроникної тканини, але міцної; його треба прати щомісяця. Взуття має бути легким і еластичним, не стискати і не обмежувати руху ніг, забезпечувати високу чутливість підошви. Черевики виготовляють без шипів та залізних набійок.
Особливу увагу слід звернути на стан зору танкістів. Освітлення у танку характеризується різкими переходами від яскравого світла до тіні і навпаки, що призводить до втоми очей і порушення ясного бачення. Переміщення вночі і в димі потребує підвищеного напруження зору водіїв машин. Щоб спостерігати за вимірювальними приладами, доводиться постійно переводити погляд з темряви на світло і навпаки, що спричинює значне порушення адаптації.
Таким чином, штучне освітлення має розсіюватись якомога рівномірніше та забезпечувати умови для вільного спостереження за датчиками приладів, максимального збереження адаптації.
Комплексний вплив різноманітних чинників на організм танкістів тісно пов'язаний із мікрокліматом. У танках він дуже неоднаковий і залежить від кліматичних умов місцевості та погоди. У спеку броня танка нагрівається до 70 °С, через що організм перегрівається. Порушення теплообміну, що зумовлює масивне потовиділення, призводить до порушення водно-сольового обміну в організмі і збільшує потребу в питній воді. У холодну пору року броня танка різко охолоджується, і це спричинює переохолодження організму та обмороження.
Ось чому в підготовці танкістів велику роль відіграє фізична культура. Вона є вкрай потрібним засобом зміцнення здоров'я. Вона має тісно переплітатися з усією системою навчання і виховання військовослужбовців бронетанкових військ.
Основні вправи повинні бути спрямовані на вироблення м'язової сили, швидкості реакції, відповідних навичок, які коригують вплив статичних зусиль.
Важливе значення мають водні і повітряні процедури. Загартовування слід починати одразу після прибуття в частину і систематично продовжувати до закінчення служби.
У комплексному тренуванні використовують табельне майно бронетанкових військ.
Слід зазначити, що багато чинників, які впливають на здоров'я танкістів, стосуються й екіпажу бронетранспортера.
9. 1.Санітарний нагляд за розміщенням та переміщенням війск. Розташування військ може бути постійним — казарменним (в місцях постійної дислокації) та тимчасовим — польовим. Казарменне розташування — розташування військ в будівлях розрахованих на тривале перебування. Такі будівлі будують з урахуванням клімато-географічних зон. Розрізняють казарменні та військово-технічні споруди. Польове розташування — всі види тимчасового розташування військ поза межами стаціонарних об'єктів. Цей вид розташування застосовується як в мирний, так і у воєнний час. В мирний час у польових умовах війська розташовуються під час навчань, відпочинку на марші тощо. Санітарний нагляд за розташуванням особового складу складається з контролю за виконанням гігієнічних норм та санітарних правил при розквартируванні військ і включає гігієнічну оцінку умов розташування та санітарного стану споруд та навколишньої території. Розташування в казармі. Казарма призначена для постійного розміщення солдатів та сержантів строкової служби. Для казарми передбачені такі приміщення: спальне приміщення, канцелярія, народознавча світлиця, кімната для зберігання та чищення зброї, комора для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців, кімнати для вмивання, побутового обслуговування, кімната (місце) для паління та чищення взуття, сушарня для обмундирування та взуття. Для проведення занять обладнуються навчальні класи. В спальних приміщеннях на одного військовослужбовця має відводитись площа 2,5-4 м2 з об'ємом повітря 9-12 м3. Ліжка повинні бути встановлені рядами в один ярус не ближче 0,8-1 м від зовнішніх стін та вікон. Кожен військовослужбовець забезпечується ліжком та комплектом постільної білизни. На ніч повсякденне обмундирування акуратно складається на табуреті, взуття ставиться біля кожного кінця ліжка. Спеціальне обмундирування зберігається в шафах поза спальним приміщенням, а парадно-вихідне — в коморі для зберігання особистих речей. Температура повітря в приміщеннях для особового складу повинна бути не нижчою 18 °С. В спальному приміщенні на висоті 1,5 м від підлоги на внутрішній стіні має бути вивішений термометр. Штучне освітлення в народознавчих світлицях та навчальних класах повинно бути 150 лк. Вентиляція казарм здійснюється за допомогою кватирок, вікон та фрамуг. У всіх житлових приміщеннях мають бути встановлені зачинені на замок ємності з кип'яченою питною водою обладнані фонтанчиками. В кожній ротній секції кімната для куріння та чищення взуття, умивальник, сушарня та туалет, як правило, об'єднані в санітарний блок. В ньому також повинна бути встановлена ванна для ніг з проточною водою. В туалеті промивного типу розраховують 1 вічко на 10-12 військовослужбовців. Зовнішні туалети обладнують водонепроникними вигрібами не ближче 75 м від житлових приміщень та об'єктів харчування. На кожні 25 військовослужбовців — 1 вічко та 0,5 м пісуару. Підтримання чистоти з вологим прибиранням в приміщеннях казарми та місцях загального користування покладається на чергову зміну. Генеральне прибирання приміщень казарми здійснюєтья 1 раз на тиждень під керівництвом старшини роти. Поточний санітарний нагляд за санітарним станом житлових, службових та військово-спеціальних приміщень та споруд складається з систематичної перевірки підтримання встановленої чистоти та порядку в приміщеннях та на території, ефективної роботи системи водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції та видалення твердих покидьків і сміття. Пересування військ. Пересування військ здійснюється двома основними способами — маршем та військовими перевезеннями. Перевезення водним та залізничним транспортом є найбільш поширеними. Під час пересування залізничним та водним транспортом формуються ешелони. Військовий ешелон — організована для перевезення в одному поїзді або на одному судні військова частина, або окремий її підрозділ. За гігієнічне забезпечення ешелону відповідає начальник ешелону та його заступники. У військовому ешелоні мають бути вагони для особового складу, ізолятор для інфекційних хворих, кухня, вагон для запасів продовольчих продуктів. На час слідування лікар щоденно перевіряє санітарний стан вагонів; контролює дотримання правил особистої гігієни; перевіряє умови зберігання та якість харчових продуктів; веде санітарний контроль за приготуванням та видачею їжі; постачанням питною водою; керує санітарною обробкою особового складу; проводить санітарно-просвітню роботу. Постачання ешелону питною холодною та гарячою водою здійснюється адміністрацією залізної дороги з розрахунку 6-10 л/добу на одного військовослужбовця. В ешелоні повинен бути запас питної води в бачках та індивідуальних флягах. Гаряча їжа готується не менше 2 разів на добу. Якщо ешелон не обладнаний кухнями, то гарячою їжею військовослужбовці забезпечуються 1 раз на добу на військовопродовольчих пунктах, де отримують не менше 50 % добової норми продуктів харчування. Інша частина добового пайку видається у вигляді сухого пайку. Перед завантаженням в ешелон весь особовий склад проходить позачергове миття в лазні, при необхідності — з дезинфекцією білизни, обмундирування та особистих речей. Найбільш поширеним способом пересування підрозділів є марш на автомобілях, бронетранспортерах та бойових машинах. Автомобільний підрозділ або група автомобілів, які слідують одним маршрутом під єдиним командуванням і мають одне завдання називають автомобільною колоною. Середня швидкість руху колони на марші вдень 30-40 км/год., вночі — 25-30 км/год., середньодобовий пробіг колони - 150-350 км. Час доби розподіляється: пересування — 10-12 год., завантаження (вивантаження) — 3-4 год., технічне обслуговування — 1-2 год., відпочинок особового складу — 7-8 год. Для відпочинку особового складу здійснюють малі та великі привали, а також нічний (денний) відпочинок. Малі привали тривалістю 20-30 хвилин призначають через кожні 2-3 години слідування для розминки, прийому їжі та води. На початку другої половини добового переходу (через 6-8 год. слідування) здійснюють великий привал на 2-4 год. для відпочинку, прийому гарячої їжі та огляду техніки, озброєння. При завантаженні розраховують 0,27 м2 підлоги кузова на одного військовослужбовця. Під час автомобільних перевезень на організм військовослужбовців здійснює негативний вплив комплекс чинників навколишнього середовища, сумарним ефектом якого може бути передчасний розвиток втоми та зниження боєготовності. Перш за все це перегрівання або переохолодження, обмороження, простудні захворювання, головний біль, статистичне напруження окремих груп м'язів, укачування. Небезпечним чинником може бути отруєння вихлопними газами під час порушення дистанції між автомобілями, при зниженні темпу пересування, зупинках з ввімкнутими двигунами тощо. Харчування здійснюється на військово-продовольчих пунктах, або особовий склад готує їжу з консервів та консервантів, або харчуються сухим пайком. Водопостачання здійснюється за рахунок води з запасів, які перевозяться в колоні. Марш пішим строєм війська здійснюють в горах, лісисто-болотистій місцевості та важкопрохідних районах. Марш ділиться на звичайний, форсований та марш-кидок. Протяжність добового переходу звичайним маршем в середньому 25-30 км, швидкість пересування 4-5 км/год. При форсованому марші добовий перехід складає 40-45 км. Під час марш-кидку швидкість складає 8-9 км/год., а відстань — 5-15 км. Режим пересування: перший малий привал на 10-15 хв. здійснюється через 1 год., далі — на 20-30 хв. через кожні 2-3 год. руху. В другій половині добового переходу здійснюється великий привал тривалістю 2-4 год. Марш пішим строєм — важка фізична праця з витратами до 4000 ккал на добу, які повинні бути повернуті під час відпочинку достатнім харчуванням. Режим харчування: за 40-60 хв. до початку маршу видається м'ясний сніданок. На великому привалі після короткочасного відпочинку видається другий сніданок у вигляді другої страви і чаю, або консервів з хлібом та чаєм. Обід видається після закінчення маршу або перед ночівлею. При пересуванні військової частини (або підрозділу) своїм ходом до місця призначення має бути організована розвідувальна група до складу якої обов'язково має входити медичний працівник. Він зобов'язаний проводити санітарно-епідеміологічну розвідку маршруту та місць відпочинку особового складу. В ході розвідки необхідно оцінити санітарно-епідеміологічний стан маршруту пересування, виявити неблагополучні в санітарному відношенні населені пункти, для того щоб не допустити розміщення в них особового складу на відпочинок; провести оцінку джерел водопостачання щодо можливості використання їх для водозабезпечення особового складу.
Польове розташування військ. Організація польового розташування військ починається з розвідки району, який призначений для розташування особового складу. Розрізняють 4 типи польового розташування військ: в навчальних центрах, військово-польових таборах, поквартирне та змішане. У навчальних центрах війська розміщуються в стаціонарних приміщеннях (наближених до казарм) або в навчальних таборах (військово-польові табори). Поквартирне розташування — розміщення особового складу на відпочинок в населених пунктах. Змішане розташування — поєднання всіх видів розташування для розміщення особового складу та службових приміщень. Для розташування особового складу в польових умовах вибирають незабруднену, забезпечену доброякісною водою місцевість, захищену від вітрів, на якій будуються тимчасові споруди (намети, розбірно-щитові казарми, польові вагончики або модулі). Безпосереднє керівництво будівництвом табору здійснюється начальником інженерної служби. Начальник медичної служби здійснює попередній санітарний нагляд за вибором місць, розміщенням житлових, службових та господарських будівель, за територіальним зонуванням табору. В його обов'язки входить також проведення поточного санітарного нагляду за санітарним станом району дислокації табору, приміщень, за організацією водопостачання, харчування, лазнево-пральним забезпеченням тощо. При розміщенні особового складу в наметах їх обладнують ліжками або дерев'яними нарами. В кожному підрозділі встановлюється бачок з питною водою. На кожен підрозділ обладнуються вмивальники польового типу з розрахунку 1 кран на 5-7 військовослужбовців. Стічні води від вмивальників по відвідним ровикам направляються у фільтрувальні колодязі, які заповнюються шлаком або щебенем. Перед спуском ці води проводять через милозатримувачі (можуть бути використані ящики з дірчастим дном, заповнені соломою, стружками або сухою травою). Туалети та канава для покидьків мають бути розташовані не ближче 75 м від наметів та об'єктів харчування. В туалеті передбачується 1 вічко та 0,4 похідних метри пісуару на 10-12 військовослужбовців. Підлогу та стіни на висоту до 1 м щодня дезінфікують 1%-ним розчином хлорного вапна та ДТСГК, а вміст вигрібів — 10%-ним розчином тих же препаратів. Вся територія табору повинна щоденно прибиратись. Для збору твердих покидьків та сміття мають бути обладнані сміттєзбірники, які повинні герметично закриватись. Сміття вивозять влітку щоденно, а взимку не рідше ніж 1 раз на 3 дні. Регулярно проводяться протимушині заходи та дератизація. З гігієнічної точки зору польове розташування має ряд негативних особливостей: зниження рівня комунально-побутового забезпечення, скупченість, низька захищеність від несприятливого впливу кліматичних та геофізичних чинників, постійний контакт з грунтом, можливість контакту з дикими тваринами та гризунами, труднощі з організацією водопостачання та харчування.