15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).

Становлення і розвиток наукових поглядів на сутність психіки завжди були пов'язані з розв'язанням основного питання філософії — співвідношення матерії та свідомості, матеріальної та духовної субстанцій.

Саме навколо розв'язання цього питання і виникло два діаметрально протилежні філософські напрями: ідеалістичний та матеріалістичний.

1. Представники ідеалістичної філософії розглядали психіку як дещо первинне, що існує самостійно, незалежно від матерії. Вони визнають існування особливого духовного начала, незалежного від матерії, розглядають психічну діяльність як вияв матеріальної і безсмертної душі. А всі матеріальні речі і процеси тлумачать лише як наші відчуття і уявлення або ж як деякий загадковий вияв якогось „абсолютного духу", „світової волі", „ідеї". На цих засадах і виникли різні ідеалістичні системи філософії, які стверджували, що ідеї, дух, свідомість є первинним началом всього існуючого, а природа, матерія—вторинними, похідними від духа, ідей, свідомості.

2. Матеріалістичне розуміння психіки виявляється в тому, що психіка розглядалася як явище вторинне, похідне від матерії. Тільки в XVII ст. Рене Декарт почав нову епоху в розвитку психологічних знань. Він показав, що не тільки робота внутрішніх органів, але й поведінка організму — його взаємодія з іншими зовнішніми тілами — не мають потреби в душі.

16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.

На первом этапе у животных сформировались и получили развитие сенсорные (лат. sensus– ощущение) процессы. В результате был усовершенствован их двигательный аппарат. Постепенно происходило формирование их способности дифференцированно отвечать на воздействие внешних и внутренних раздражителей. Одновременное развитие получили органы чувств (обоняние, зрение, слух и др.), позволяющие более точно дифференцировать воздействие внешних раздражителей.

На втором этапе происходит развитие перцептивных (лат. perceptio– восприятие) процессов, в результате чего функционирование психики усложнилось. Наблюдается значительное развитие и усложнение сенсорных процессов, а также увеличивается их роль в регулировании поведения.

Следующий этап в эволюции психики характеризуется формированием рассудочного поведения - такой формы поведения, при которой решение задач производится на основе отражения связей и отклонений между предметами и явлениями объективного мира.

Если животное способно лишь к рассудочному поведению, исходя из реально существующих условий, то человек может планировать эти действия абстрактно. Следовательно, у человека на следующем этапе появилась иная, более совершенная форма психической деятельности, получившая название сознание. Она представляет собой высший уровень психического отражения человеком окружающего мира, выступающего как непрерывно меняющаяся совокупность чувственных и умственных образов и предвосхищающего его практическую деятельность. К тому же оно позволяет человеку познавать общее и особенное в окружающей его действительности, определенным образом относится к ней, решать нестандартные (творческие) задачи.

Последовательное развитие и совершенствование сознания привело к эволюционному формированию следующей психической структуры - самосознания. По своей сути это относительно устойчивая, осознанная и эмоционально окрашенная система представления человеком самого себя, на основе которого он строит свое взаимодействие с другими людьми. Это целостный, хотя и не лишенный внутренних противоречий, образ собственного Я, выступающий как установка по отношению к самому себе.

Концепція Леонтьєва - Фабрі

У даній концепції виділяють дві стадії.  Для першої стадії характерний сенсорний спосіб, рівень відчуттів. Для другої - перцептивний спосіб, або рівень сприйняття.