104. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.

Як відомо, діяльність людини являє собою систему взаємопов'язаних між собою дій, що витікають одна з одної. Вищий рівень діяльності утворюють так звані довільні дії. їм властиві свідомо поставлена мета і вибір засобів досягнення цієї мети.

Особливий вид довільних дій і складають вольові дії. Вольові дії, зберігаючи всі істотні ознаки довільної дії, включають як необхідну умову подолання труднощів, перепон. Отже, вольова дія — це дія, яка здійснюється в умовах конфлікту внутрішньо суперечливих тенденцій. Воля саме тоді й виявляється, коли людина зустрічається з труднощами на шляху до мети. Перепони можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Зовнішні перепони - час, простір, протидія людей, фізичні властивості речей. Внутрішні перепони - відношення і установки людини, хворобливий стан, утома тощо. Зовнішні і внутрішні перепони, відображаючись у свідомості, викликають вольове зусилля, яке створює необхідний тонус, мобілізаційну готовність для подолання труднощів.

Вольові дії розрізняються за складністю. Так, молодий чоловік, знайомий із симпатичною дівчиною, долає деякі побоювання, пов'язані з її можливою відмовою. Подібні вольові дії називаються простими. Складна вольова дія включає в себе декілька простих. Людина, виявившись безробітною, приймає рішення освоїти нову спеціальність, яка користується в суспільстві попитом. Прийнявши рішення змінити професію, людина долає низку зовнішніх (невисока зарплатня, відсутність соціального престижу нової професії) і внутрішніх перепон (високий рівень домагань) і втілює свій задум у життя. У свою чергу, складні вольові дії входять до системи організованої вольової діяльності людини, спрямованої на досягнення свідомо поставлених близьких і далеких цілей.

105. У вольовім процесі, за С. Л. Рубінштейном, можна виділити 4 основні стадії (фази), які в складному вольовому акті виступають в розгорнутому вигляді, а у простому - в згорнутому:

• перша фаза - виникнення потягу і попереднє встановлення мети;

• друга фаза - розгляду і боротьби мотивів;

• третя фаза - вирішення;

• четверта фаза - виконання.

Перші три етапи можна об'єднати єдиною назвою «підготовча ланка», тоді 4-й етап буде мати назву «виконавчої ланки». Для простої вольової дії є характерним те, що ніякої боротьби мотивів тут не відбувається.

Складна вольова дія включає більшу кількість етапів, які реалізуються у такій послідовності:

• усвідомлення мети й бажання досягти її;

• усвідомлення можливостей досягнення мети;

• появу мотивів, які стверджують, або заперечують ці можливості;

• боротьба мотивів і вибір;

• прийняття однієї з можливостей у якості рішення;

• здійснення прийнятого рішення.

За бондаренком: усвідомлення цілі-орієнтація на те,що потрібно зробити і прийняття самої цілі і образу бажаного результату. прийняття рішення-вироблення і оформлення готовності для того,щоб прикласти зусилля для досягнення своєї мети. планування-вибір способів для досягнення мети здійснення рішення

106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.

Вольові стани - тимчасові психічні стани, які є оптимальними внутрішніми умовами, що забезпечують успішне подолання особи­стістю труднощів.

Такими є стани оптимізму, активності, мобілізованості, відваги, рішучості, «бойового збудження», зосередженості, змобілізованості, уважності, готовно­сті, зацікавленості, зумовлені життєвими обставинами та особистістю. Вольовий стан не тотожний волі і вольо­вим якостям. Його може пережити і безвольна людина.

Стан мобілізаційної готовності. Йому передує ви­никнення цільової домінанти, яка спрямовує свідомість людини на досягнення результату. Він означає готов­ність боротися з труднощами майбутньої діяльності, виявити максимум вольових зусиль, не допустити розвитку несприятливого емоційного стану, спрямува­ти свідомість не на переживання значущості майбутньої діяльності, очікування успіху чи невдачі, а на контроль своїх дій. За такого стану особистість самоналаштована на цілковиту мобілізацію можливостей, що забезпечу­ють досягнення результату.

Мобілізаційний стан переводить інформацію з дов­готривалої пам'яті в оперативну, необхідну для ефек­тивної діяльності, а також активізує розумові процеси (прискоренням оперативного мислення), загострює сприйняття адекватних і неадекватних стимулів, ство­рює впевненість в успіху. Незначна невпевненість свід­чить про адекватне сприйняття людиною труднощів майбутньої діяльності. Оптимальне співвідношення «впевненості - невпевненості» в кожної людини інди­відуальне. Вольова мобілізація за необхідності включає емоційні механізми. Сприяє їй чітко сформульоване (керівником, педагогом, тренером) завдання.

У багатьох випадках результат діяльності не зале­жить від вольової мобілізації.

Стан зосередженості. Пов'язаний із навмисною концентрацією уваги на процесі діяльності, яка забез­печує ефективність сприймання, запам'ятовування, мислення, швидкість реагування на сигнали, якісний контроль за діями тощо.

Незібраність (неуважність) є протилежним мобіліза­ційній готовності станом. У процесі розв'язання завдан­ня вона виявляється у великій кількості зайвих рухів.

Стан рішучості. Виражає готовність до дії, яка, крім емоційного й інтелектуального аспектів, передба­чає специфічне переживання. Сутністю цього стану є готовність почати здійснювати прийняте рішення, ініціювати дію за наявності ризику, ймовірності непри­ємних наслідків. Виникає одночасно з прийняттям рішення, а не раніше за нього. З наближенням у часі і просторі до бажаного об'єкта рішучість може знижува­тися, якщо людина не впевнена в успіху, і навіть перехо­дити в нерішучість. Важливим фактором рішучості є здатність до самодисципліни, звичка ініціювати дію, вчинки без непотрібних сумнівів (наприклад, вставати зранку).

Стан стриманості. За такого вольового стану пове­дінка підкоряється розумному контролю. Вона може бути вираженням самодисципліни, вихованості люди­ни, а може свідчити про боягузтво (наприклад, людина не відповіла рішуче начальникові, тому що побоялася його помсти). Вольовий стан виражається в стримуванні за допомогою вольового зусилля негайного задоволення.

Вольові процеси і вольові стани визначають вольову поведінку людини. Стійка їх повторюваність зумовлює становлення в особистості вольових якостей.

Вольова регуляція не знімає емоційної регуляції, вона забезпечує баланс

емоцій і розуму, врівноваженість об'єктивного і суб'єктивного в психічній

діяльності людини.

Воля виступає як засіб регуляції, коректування негативного впливу

емоцій на діяльність. Емоції, у свою чергу, додають суб'єктивний тон

вольовому зусиллю, можуть сприяти підвищенню його потенціалу. Такий

тісний взаємозв'язок приводить до того, що в реальній поведінці вони

практично нероздільні. Взаємозв'язок емоційних і вольових процесів, їх

вплив на контроль людини за своїми станами в процесі діяльності

зафіксовані в понятті емоційно-вольової регуляції [7].

При підході до волі через розгляд вольових якостей

107. Воля особистості виражається у вольових якостях. Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою.

Волю особистості В. Селіванов характеризує як певну сукупність психічних властивостей, що відображає досягнутий рівень свідомої саморегуляції. Ця сукупність властивостей формується впродовж життя. Вольові якості особистості є відносно сталими, незалежними від ситуації, стійкими психічними утвореннями. До вольових якостей особистості належать: цілеспрямованість, рішучість, сміливість, мужність, ініціативність, наполегливість, стриманість, дисциплінованість тощо.

Індивідуальні особливості волі властиві окремим людям. До позитивних якостей зараховують такі якості, як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості, можна визначити такими поняттями, як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо.

Терплячість визначають як уміння підтримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, якщо є втома, поганий настрій, за незначних хворобливих виявів).

Витримка - це здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати (послаблювати, сповільнювати) дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення.

Сміливість - це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров´я чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Тобто, сміливість пов´язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети.

Цілеспрямованість полягає в умінні особистості керуватися у своїх діях і вчинках поставленими цілями, зумовленими твердими переконаннями. Цілеспрямована особистість завжди спирається на загальну, часто віддалену мету і підпорядковує їй свою конкретну мету.

Наполегливість - це вміння домагатися мети, переборюючи труднощі й перешкоди. Наполеглива особистість правильно оцінює обставини, знаходить у них те, що допомагає досягненню мети. Така особистість здатна до тривалого і неослабного напруження енергії, неухильного руху до поставленої мети.

Протилежними до наполегливості виявами є впертість і негативізм, які свідчать про недоліки волі. Вперта людина обстоює свої хибні позиції, попри розумні доводи.

Принциповість - це вміння особистості керуватись у своїх вчинках і поведінці стійкими принципами й переконаннями. Принциповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, у правдивості, об´єктивному ставленні до вчинків товаришів, чуйних вчинках. Протилежні до цих якості має людина безпринципна..

Самостійність - це вміння діяти згідно зі своїми задумами, не підпадаючи під вплив інших, критично оцінювати їх думки. Самостійність особистості виявляється в здатності з власної ініціативи організовувати діяльність, ставити мету, а при потребі, вносити в поведінку зміни. Самостійна особистість не чекає підказок, вказівок від інших людей, активно обстоює власні погляди, може бути організатором, повести за собою до реалізації мети.

Ініціативність - це вміння знаходити нові, нешаблонні рішення й засоби їх здійснення. Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Безініціативна людина легко піддається впливу інших людей, їх дій, вчинків, власні рішення ставить під сумнів, не впевнена в їх правильності та необхідності. Особливо виразно ці якості виявляються у формі навіювання.

Рішучість - це вміння приймати обдумані рішення у складній обстановці, не вагаючись. Нерішучість є виявом слабкості волі. Нерішуча людина схильна або відкидати остаточне прийняття рішення, або без кінця його переглядати.

Волю особистості характеризує також її організованість, яка полягає в умінні людини керуватись у своїй поведінці чітко визначеним планом. Ця якість вимагає вміння не тільки неухильно втілювати в життя свій план, а й виявляти необхідну гнучкість у разі зміни обставин дійсності.