91. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення

Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Емоційні стани – такий спосіб психічного відображення, який виражається не в зовнішніх предметних діях, які забезпечуються психічними процесами, а в активації центральної ланки аналізатора і його підкоркових структур, самостійна значимість яких обумовлена оцінюванням корисності чи небезпечності отриманої інформації.

Емоційні реакції - емоційні процеси (стану і руху), що виникли у відповідь на зовнішній вплив, емоційна відповідь душі чи тіла (організму).

Форми прояву емоцій також дуже різноманітні і можуть бути представлені в наступній класифікації.

1. Афект - сильне і відносно короткочасне емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин і супроводжуване різкою зміною в свідомої діяльності і вираженими руховими проявами. Афективний стан супроводжується істотним зниженням можливості свідомого контролю суб'єкта за своїми діями. Афект розвивається при нездатності суб'єкта знайти адекватний вихід з небезпечних, найчастіше несподівано сформованих ситуацій. Афект може підготовлятися поволі: повторення ситуацій, що викликають різко негативний емоційний стан, веде до акумуляції афекту, який може розрядитися в бурхливому некерованому афективному вибуху. Сильні афекти захоплюють всю особистість, що супроводжується зниженням здатності до переключення уваги, звуженням поля сприйняття. Афективні прояви позитивних емоцій - захват, наснагу, нестримні веселощі; негативних - лють, гнів, жах, відчай. Після афекту часто настає занепад сил, байдужість до всього навколишнього або каяття у скоєному.

2. Власне емоції - триваліші і менш інтенсивні стану в порівнянні з афектами. Емоції мають ситуативний характер, тобто виражають оцінне ставлення людини до готівкової чи можливої ​​ситуації, до своєї діяльності і до своїх дій.

3. Почуття - одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності. Воно відрізняється відносною стійкістю і постійністю. Почуття людини виникають як узагальнення емоцій - становлення і розвиток почуттів висловлює формування стійких емоційних відносин. На відміну від ситуативних емоцій і афектів, що відображають ситуативне значення предметів в конкретно сформованих умовах, почуття виділяють явища, що мають постійну мотиваційну значимість. Розбіжність ситуативних і стійких емоційних переживань отримало в психології найменування амбівалентність почуттів. Почуття - це стійкі емоційні відносини, що виступають як своєрідна «прихильність» до певного кола явищ дійсності, як стійка спрямованість на них, «захваченность» ними. У регуляції поведінки почуттям відведена роль провідних емоційно-смислових утворень особистості. У процесі формування особистості почуття організуються в ієрархічну систему, в якій одні з них займають провідне положення, відповідне актуально чинним мотивами, інші ж залишаються потенційними, нереалізованими. У змісті домінуючих почуттів людини проявляються світоглядні установки, тобто

найважливіші характеристики його особистості. Найбільш поширена класифікація почуттів виділяє моральні, естетичні та інтелектуальні почуття. Виділення видів здійснено у відповідності з конкретними областями діяльності та сферами соціальних явищ, що стають об'єктами почуттів. Почуття даних видів називають вищими, в них укладено все багатство емоційних відносин людини до реальної дійсності.

Моральні (етичні) почуття висловлюють ставлення людини до інших людей, Батьківщини, сім'ї, самого себе.

До цих почуттів відносять любов, гуманізм, патріотизм, справедливість, гідність і т. д. Різноманіття моральних почуттів відображає різноманіття людських відносин. Етичні почуття регулюють поведінку людини. Вищим моральним регулятором поведінки людини є совість. Відомо, в яких станах перебувають люди, які вчинили неетичний вчинок. Ці переживання, в основі яких лежать гріх і страх відчуження людини від інших, зрада своєї гідності, називають «муками совісті».

Інтелектуальні (пізнавальні) почуття породжуються пізнавальними відносинами людини до світу. Предметом пізнавальних почуттів є як сам процес придбання знань, так і його результат. До інтелектуальних почуттів відносять інтерес, допитливість, відчуття таємниці, подиву. Вершиною інтелектуальних почуттів є узагальнене почуття любові до істини, яке стає величезною рушійною силою, що сприяє глибокому проникненню в таємниці буття.

4. Настрій - стійко і відносно слабко виражене емоційний стан. Настрій визначається тим, як складаються взаємовідносини людини з оточуючими, як він сприймає події свого життя. Настрій характеризується позитивним емоційним тоном (веселе, життєрадісне, підвищений, ейфорія) і негативним (сумне, пригнічений, знижений, дисфорія, депресія). Воно надає емоційне забарвлення всьому поведінки людини, виражається у всіх його проявах. Якщо у людини гарний настрій, то й сприйняття чогось, уявлення про щось має позитивне забарвлення.

5. Пристрасть - сильне, глибоке, абсолютно домінуюче емоційне переживання. Вона виражається в зосередженості, зібраності помислів і сил, у спрямованості їх на єдину мету. Пристрасть захоплює всю людину, вона може бути згубною, а може бути великою. Те, що не пов'язано з домінуючою пристрастю, представляється людині другорядним.

6. Стрес виникає в екстремальній ситуації, що вимагає від людини мобілізації нервово-психічних сил. Спочатку поняття стресу (від англ. Stress - тиск, напруга) виникло у фізіології для позначення неспецифічної біологічної реакції організму («загального адаптаційного синдрому», фізіологічного стресу) у відповідь на будь-який несприятливий вплив середовища. Пізніше воно стало використовуватися і для опису емоційно-психічних станів людини в екстремальних умовах - психологічний стрес. Останній іноді ще підрозділяють на стрес емоційний (в ситуаціях загрози, образи, небезпеки) та інформаційний (при інформаційних перевантаженнях).